Методологічні особливості екологічного підходу у психології Дж.Гібсона.
Значний внесок у розробку методологічних проблем екологічної психології зробив Дж.Гібсон. Його теорія помітно вплинула на розвиток екологічної психології у цілому, тому розглянемо її детально.
Екологічний підхід у психології, який заснував Дж.Гібсон почав формуватись наприкінці 60-х років ХХ сторіччя у США. Зазначимо, що екологічний підхід Дж.Гібсона не має самостійного предмету дослідження, оскільки це лише методологічний підхід, який було спочатку розроблено для вивчення зорового сприймання. Потім цей підхід став загальнопсихологічним. Але найбільше його використовують саме у екологічній психології.
Основним моментом даного підходу є уявлення про те, що людина живе не у “фізичному”, а у “екологічному світі”. “Фізичний світ” – це світ представлений дослідженнями фізики, хімії та інших наук. “Екологічний світ” – це той світ, який можна бачити, чути, до нього можна доторкнутись та відчути його запах.
Різницю між ними легко зрозуміти на наступному прикладі. У класичних експериментах з вивчення зорового сприймання використовується пристрій, що фіксує положення голови піддослідного для усунення побічних чинників, які виникають при рухах. Дж.Гібсон вважає, що такий експеримент має обмежене значення, оскільки у реальному житті людина під час сприймання певного об’єкту може розглянути його усіх боків, під різним кутом зору та у різному освітленні. Це сприймання він називає природнім і підкреслює, що воно значно відрізняється від того, що вивчається у лабораторії.
Для аналізу взаємодії людини з “екологічним світом” Гібсоном розроблена спеціальна методологія. У рамках екологічного підходу дослідник абстрагується від тих властивостей та якостей об’єктів, які не мають значення для життєдіяльності певного організму. Він розглядає лише ті чинники, які створюють реальне “екологічне” (а не “фізичне”) середовище існування і вивчає функціонування психіки у природних, “екологічних” умовах.
Принциповим у екологічному підході Дж.Гібсона є уявлення про те, що “суб’єкт” та “оточуючий світ” є взаємодоповнюючими і не існують один без одного.
У “екологічному світі” не існує таких категорій як мікрон чи парсек . Відстань у ньому вимірюється одиницями від міліметрів до кілометрів, бо це ті розміри (від маленьких комах до самих високих гір та самих далеких дерев, що ми бачимо на горизонті) з якими реально має справу суб’єкт. Також не існує у “екологічному світі” мікросекунд та тисячоліть. Його часовий діапазон – від секунд до років – це час перебігу реальних подій, що можуть сприйматись суб’єктом. Одиницею часу у “екологічному світі” є “подія”, оскільки хвилини або години не сприймаються суб’єктом, а мисляться ним.
“Екологічний світ” має свою ієрархічну будову, що визначається через поняття “вбудованість”: дрібні елементи оточуючого світу вбудовані у більші, які у свою чергу вбудовані у ще більші, а ті, у свою чергу, у ще більші і так до безкінечності. Наприклад, листок вбудований у дерево, дерево вбудоване у ліс і т.д. Аналогічним чином короткочасні події вбудовані у довгострокові.
Завданням екологічного підходу, вважає Дж.Гібсон, є розробка психології “людини у екологічному світі” яка б доповнювала існуючу психологію “людини у фізичному світі”.