15. Європейська культура доби Відродження: загальна характеристика.

В основі культури епохи Відродження (14-17ст) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. На відміну від культури Середньовіччя, гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.

Важливу роль для становлення мистецтва Відродження мало нове розуміння античної спадщини. Вплив античності найсильніше позначився на формуванні культури Відродження в Італії, де збереглося безліч пам'ятників давньоримського та давньогрецького мистецтва.

Передумови епохи Відродження

Епоха Відродження — період в історії культури Західної Європи, який почався в Італії в кінці XIII століття, зайняв в більшості європейських країн XIV—XVI ст., а в Іспанії та Англії тривав до початку XVII століття. Термін «Відродження» першим почав вживати Джорджо Вазарі — італійський художник XVI століття, учень Мікеланджело і перший дослідник сучасного йому мистецтва, автор книги «Життєписи найзнаменитіших живописців, ваятелів і зодчих». Він хотів підкреслити цією назвою особливий інтерес свого часу до античності, відновлення її традицій. Серед вчених тривають дискусії про основні риси, сфери поширення, періодизацію культури Відродження.

16• Раннє Відродження: література, архітектура, скульптура, живопис.

Зачинателями мистецтва Раннього Відродження вважаються троє митців: Мазаччо, Донателло, Брунеллескі. Флорентієць Мазаччо - художник мужнього енергійного стилю. Він помер дуже молодим, але встиг зажити слави основоположника живопису кватроченто своїми розписами у капеллі Бранкаччі. У цьому ансамблі він досяг небувалого до нього, майже скульптурного відчуття міцних фігур.У його фресках - еволюція, яку пережив живопис з часів Джотто. У картинах відчувається реалізм, що виявляється у фарбах, у знанні анатомії, перспективи. Є ще деяка скупченість в угрупуванні, але в той же час задній план розроблений ретельніше і природніше. Архітектурні правила, симетрія в розташуванні частин картини приймають живіші форми.

Скульптор Донателло прожив довге життя і здійснив нововведення майже в усіх жанрах і різновидах пластики. Донателло заснував школу майстрів рельєфу, що вкривав фризи ренесансних будівель. «Св. Георгій» - мармурова статуя в церкві Ор-Сан-Мікеле у Флоренції, одна з кращих робіт Донателло Завдяки вивченню античних пам’ятників, Донателло досяг досконалості в передачі тілесних форм.

Сандро Боттічеллі. У його творчості є поширеним зображення Мадонни в урочистій обстановці.

Філіппіно Ліппі (1457-1504), учень Ботічеллі, писав невеликі картини. У Флоренції знаходиться його робота «Муки апостола Петра».

Мазаччо, Донателло і Брунеллескі працювали у першій половині XV ст. у Флоренції. Флорентійська школа XV ст. залишалася провідною. Вона була лабораторією художніх ідей, які підхоплювали й переробляли інші школи. Флоренція, її мистецтво виховали справжніх новаторів – техніків, художників.

.17• Кватроченто: архітектура, скульптура, живопис.

У добу кватроченто вражає щедрість, багатоманітність художньої творчості, що полилася наче з рогу достатку. Архітектура, скульптура і живопис у цю добу переходять з рук ремісників до професійних майстрів. Художник своєю творчістю стверджує свою власну індивідуальність у мистецтві

Засновником саме ренесансної архітектури став Філіппо Брунеллескі. Уродженець Флоренції починав як ювелір, але отримав добру освіту, яку вдосконалив на будівництві. Саме йому доручать створення грандіозного куполу собору Санта Марія дель Фьоре. Використавши каркасну систему, відому ще з часів готики, Могутнє теоретичне підґрунтя архітектура доби кватроченто отримає в творах енциклопедично освіченого Альберті Леона-Баттіста (1404—1472), який розробив і дав новий тип італійського собору та цивільної споруди — міського палацу.

Реформатором італійської скульптури став Донателло (1386?—1466). Він опанував усі різновиди тогочасної скульптури. Майстер широкого діапазону, Донателло уславився вдалими спробами в створенні декоративного рельєфа для фонтану кінного монументу . Праця по замовам церкви дещо обмежила розвиток творчості майстра, але значні потенції його обдарування виявилися навіть в невеликих рельєфах порталу церкви Святого Петронія в місті Болонья. Мікеланджело та скульптор Монторсолістануть справжніми спадкоємцями емоціонально насиченої, драматичної за характером творчої манери Якопо делла Кверча в наступному столітті.

Низка відомих живописців доби кватроченто починається з Мазаччо (1401—1428). Передчасна смерть не дала розвинутись його майстерності в повній мірі. Але фрески майстра в одній лише церкві Карміне (каплиця Бранкаччі) стануть взірцями і школою для декількох поколінь художників різних країн. Низку малюнків з фресок Мазаччо не посоромився створити сам Мікеланджело.В самій Італії в це століття склалося декілька мистецьких центрів (Урбіно, Феррара, Умбрія, Венеція) зі своїми видатними митцями,