11. Давньоримська архітектура та скульптура.

Найбільшою оригінальності досягла у римлян архітектура; скульптура і живопис були у них тільки продовженням того, що було зроблено в цих художніх галузях греками. При всій обмеженості новизни, взагалі внесеної римлянами в мистецтво, їм належить та велика заслуга, що вони рознесли в усі кінці відомого тоді світу успадковане ними класичне мистецтво Еллади і послужили передавачами його елементів нових часів і новим народам, що почав своє політичне існування на руїнах Римської імперії .

За переказами, перші скульптури в Римі з'явилися при Тарквіній Гордому, який прикрасив глиняними статуями за етруським звичаєм дах побудованого їм же храму Юпітера на Капітолії. Першою бронзовою скульптурою була статуя богині родючості Церери, відлита на початку V ст.до н.е.. З IV в.до н.е.. починають ставити статуї римським магістратам і навіть приватним особам. Багато римляни прагнули поставити статуї собі чи своїм предкам на форумі. Під II ст.до н.е.. форум був настільки захаращений бронзовими статуями, що було прийнято спеціальне рішення, за яким багато хто з них були зняті. Бронзові статуї, як правило, відливалися в ранню епоху етруськими майстрами, а починаючи з II ст. до н. е.. - грецькими скульпторами. Масове виробництво статуй не сприяло створенню справді художніх творів. Найважливішим у статуї представлялася портретна схожість з оригіналом.

З кінця III в.до н.е.. на римську скульптуру починає чинити могутнє вплив грецька скульптура. При грабежі грецьких міст римляни захоплюють велику кількість скульптур. Незважаючи на велику кількість оригіналів, вивезених з Греції, народжується великий попит на копії з найбільш відомих статуй. Рясний приплив грецьких шедеврів і масове копіювання гальмували розквіт власної римської скульптури. Тільки в області реалістичного портрета римляни, що використали етруські традиції, внесли нові художні ідеї та створили кілька чудових шедеврів ("Брут", "Оратор", бюсти Цицерона та Цезаря). Під впливом грецьких майстрів римський портрет звільнився від наївного натуралізму, властивого етруської школі, і набув рис художньої узагальненості, тобто справжнього витвору мистецтва.

12 Середньовічна європейська культура: загальна характеристика.

Велику роль у житті народів середньовічної Європи відігравали церква та релігія, які жорстко контролювали діяльність людини протягом життя, постійно впливаючи на її свідомість та поведінку. Під церковною опікою перебували не тільки низи, а й феодальна знать. Середньовічна церква була зіткана з протиріч. Вона мала великий позитивний вплив на все духовне життя суспільства, сприяла зміцненню єдності європейських народів, залученню їх до нових морально-етичних цінностей. Разом з тим християнська церква частково пригнічувала народну культуру, корені якої сягали у язичницькі часи, переслідувала іновірців та інакодумців, гальмувала розвиток науки. Об´єднавши на основі християнських цінностей європейські народи, церква сама ж вбила між ними клин, розколовшись у XI ст. на західне та східне християнство.

Період Середньовіччя відділяє від сьогодення багато століть і подій. Але вивчення цієї епохи має велике практичне і теоретичне значення для сучасної науки, а осмислення надбань тогочасного суспільства допоможе нам збагнути свою власну сутність.