- •1. Практичні знання первісної людини
- •2. Первісні форми релігії
- •3. Культура Давнього Єгипту
- •4 Культура стародавньої месопотамії
- •6 Давньогрецька культура: загальна характеристика.
- •7. Давньогрецька література і театр.
- •8. Давньогрецька архітектура, скульптура та живопис.
- •10. Давньоримська література.
- •11. Давньоримська архітектура та скульптура.
- •12 Середньовічна європейська культура: загальна характеристика.
- •13. Культура романського періоду.
- •14.Готична епоха середньовіччя
- •15. Європейська культура доби Відродження: загальна характеристика.
- •16• Раннє Відродження: література, архітектура, скульптура, живопис.
- •18• Італійська архітектура, скульптура,живопис XVI ст.
- •19. Італійський живопис XVI ст.
- •20• Французька художня література і театр XVI-XVII стт.
- •21• Голландський і фламандський живопис XV-XVII стт.
- •22 Іспанський живопис XVI-XVII стт.
- •23. Англійський театр XVI-XVII стт.
- •24. Іспанська та португальська література і театр XVI-XVII стт.
- •25 .Німецька культура XV-XVII стт.
- •26 Польська, чеська та угорська культури у XVI-XVII стт.
- •28 Європейська культура доби Просвітництва: загальна характеристика
- •29 Художня література доби Просвітництва.
- •30 Музичне мистецтво доби Просвітництва.
- •32. Європейська культура хіх–хх ст
- •35 Музичне мистецтво у XIX ст.
- •36. Світова культура XX ст.: загальна характеристика.
- •37• Художня література у XX ст.
- •38 Архітектура, скульптура та живопис у XX ст.
- •39 Музичне мистецтво у XX ст
- •40 Театр у XX ст. Фото- та кіномистецтво.
- •41 Українська культура часів Київської Русі.
- •42.Українська культура у XIV-XVI стт.
- •43.Українська культура у XVII-XVIII ст.
- •44.Українська культура у XIX ст.
- •45. Українська культура у XX ст.
20• Французька художня література і театр XVI-XVII стт.
Для французької літератури XVI ст. характерне поєднання середньовічних, ренесансних, маньєристичних ібарокових елементів. Прагнення до нововведень .Ідеї гуманізму і реформації знайшли собі високу покровительку в особі Маргарити Наваррської, сестри Франциска I. Придворним поетом при них служив такий великий представник літератури XVI століття, як Клеман Маро, співчутливо ставився до протестантизму і випробував на собі всі тяготи релігійно-політичних чвар свого часу. Витончений "маротіческій" стиль справив великий вплив на французьких поетів декількох поколінь. Мелле де Сен-Желе (1487-1558), який зайняв місце Маро після його вигнання, близький до типу італійського Куртізан епохи Відродження, як його зобразивКастільйоне в своєму трактаті "Придворний", він сам виконав переклад цього трактату на французьку мову і активно пропагував у Франції творчість Петрарки, Аріосто і Бембо. З самого початку XVI ст. італійський театр, наслідує Сенеку риторичними монологами, поділом на акти і незначною кількістю дійових осіб, порушував інтерес у Франції. Теорія італійського театру вплинула і на стару драму містерій, мораліте і фарсів. Так, "Жертвоприношення Авраама" (1550) Теодора де Беза, і "D confiture de Goliath" (1552) Йоахіма де Коньяку, діляться вже на акти. Класичне вплив, що йшло з Італії, помітно і на "Адвокаті Патлене". Плеяда у своєму прагненні ввести італійську класичну драму, тільки прискорила і зробила більш різким вже почався процес.
Класицизм (від лат. classicus — «взірцевий», «довершений») — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й набув поширення в країнах Європи до початку XIX століття. формування сильних монархічних держав на території Європи, зокрема у Франції, сприяло утвердженню класицизму як літературного напряму. У багатьох країнах, і перш за все у Франції, класицизм став першим офіційним художнім методом, який визнав уряд. Класицизм тут досяг свого вищого досконалості. Тут кристаллізувався і теорія класицизму. Французькі класицисти зуміли поєднувати досвід античної літератури з національними традиціями свого народу, що не вдалося зробити классицистам інших країн.Ідея національної єдності в політиці монархів знайшла втілення у творах класицистів. Королі і царі наближали до себе письменників, а вони, у свою чергу, прославляли їх у своїх творах, проголошували необхідність громадського служіння державним інтересам. Принципи державності й дисципліни, які утверджувалися в епоху абсолютизму, вплинули й на регламентацію у мистецтві. Твори стають більш чіткими, врівноваженими, цільними, підкоряються загальноприйнятим канонам класицизму.Показовою стала художня доля Жака-Луї Давида (1748–1825). Програмним твором цього періоду стала картина «Присяга Гораціїв». Жак-Луї Давід не одразу став представником класицизму. На відміну від його послідовників — Жерара, Герена, Гро, Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозона та ін.
