
- •Контрольні питання з іспиту
- •1. Предмет і завдання психології як науки.
- •4. Біхевіоризм як напрям зарубіжної психології
- •5. Когнітивна психологія як напрям зарубіжної психології.
- •6. Гуманістична психологія як перспективний напрям сучасної психології.
- •10. Психіка як властивість нервової системи та мозку.
- •11. Рефлекторна природа психіки.
- •13. Свідомість людини як вищій рівень розвитку психіки.
- •14. Поняття про особистість, її сутнісні властивості, фактори формування та розвитку.
- •15. Структура особистості, роль самосвідомості людини та її спрямованості.
- •18. Основні види діяльності.
- •19. Дія в системі людської діяльності. Уміння і навички, передумови їх формування та розвитку.
- •20. Відчуття та їх фізіологічна основа.
- •26. Мислення людини, його фізіологічні основи та механізми. Мислення і мовлення.
- •27. Види мислення.
- •28. Операції мислення.
- •29. Форми мислення.
- •30. Індивідуальні особливості мислення.
- •31. Уява як вищий психічний процеси, її фізіологічні основи, функції.
- •32. Види уяви.
- •39. Основні властивості уваги.
- •40. Емоції, їх психологічна сутність, види.
- •41. Характеристика базових емоцій людини.
- •44. Воля, її психологічна сутність, функції.
- •45. Характеристика вольової дії, її основні фази та етапи.
- •46. Вольові якості особистості, їх виховання та розвиток.
- •49. Вплив темпераменту на діяльність людини.
- •50. Характер, його психофізіологічні основи, риси, передумови формування.
- •51. Акцентуації характеру.
- •53. Поняття віку людини, особливості вікового розвитку як процес соціалізації особистості.
- •54. Критерії вікової періодизації, її основні фази та етапи.
- •55. Психологічна характеристика ранніх етапів дитинства.
- •58. Психологічний портрет підлітка.
- •60. Зрілість людини в її соціально-психологічному контексті.
- •61. Проблема групи в соціальній психології, їх види і класифікації.
- •62. Загальна характеристика великих соціальних груп, їх види.
- •63. Мала група як соціально-психологічне явище.
- •1. Умовні - реальні - тимчасові.
- •2. Формальні - неформальні.
- •3. Первинні - вторинні - референтні.
- •4. Дифузні - асоціації - корпорації - колективи.
- •64. Види та ознаки малих соціальних груп, їх структура.
- •65. Лідерство і керівництво в малій групі, їх стилі.
- •66. Сім’я як вид малої групи, її функції, типи
- •67. Спілкування в структурі суспільних відносин і міжособистісних стосунків.
- •68. Спілкування як комунікація, її основні засоби.
- •69. Невербальні засоби міжособистісного спілкування.
- •70. Психологічні способи впливу у процесі спілкування.
- •71. Комунікативні бар’єри та способи їх подолання.
- •73. Спілкування як міжособистісна взаємодія. Психологічний вплив, його стратегії і тактики.
- •74. Особистість у структурі групових відносин.
- •75. Психологічне значення людської праці, її різновиди.
- •76. ?Соціально-психологічна сутність професійної праці, співвідношення професії, спеціальності (фаху). Кваліфікаційні характеристики фахівців.
28. Операції мислення.
Аналіз — мислительний поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.
Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.
Порівняння — встановлення схожості і відмінності між предметами, явищами та їх компонентами.
Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що може бути характерним для певного явища, предмета, об'єкта.
Абстракція — мислене виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять, їх компонентів з абстрагуванням від несуттєвих ознак.
Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, розкриття окремих положень на прикладі існуючого в об'єктивному світі предмета, явища, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду, сприяння кращому пізнанню дійсності.
29. Форми мислення.
· асоціації— елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне уявлення, поняття викликає інше;
· судження — відбиття логічних зв'язків між предметами і явищами, як правило, в процесі суджень щось стверджується або заперечується;
· умовивід — утворення шляхом міркування нового судження на основі кількох взаємопов'язаних засновків-суджень; ,
· розуміння — пізнання зв'язків між предметами, явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби;
· поняття — це найвищий рівень узагальнення, характерний для словесно-логічного мислення, в якому відображаються істотні ознаки досліджуваного об'єкта;
30. Індивідуальні особливості мислення.
Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний. Тому говорять про індивідуальні особливості мислення, а саме:
самостійність мислення, яку характеризує вміння людини ставити нові завдання й розв´язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей. Людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи розв´язання пізнавальних та інших проблем;
критичність мислення, яка виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об´єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляючи цінне та помилкове в них. Людина з критичним розумом вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє рішення, зважає на всі аргументи, виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій. Критичність мислення великою мірою залежить від життєвого досвіду людини, багатства та глибини її знань;
гнучкість мислення, що виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв´язку аналогічних завдань. Гнучкість мислення виявляється в готовності швидко переключатися з одного способу розв´язку завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв´язку, знаходити нові нестандартні способи дій за змінених умов;
глибина мислення, яка виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних виявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів. Саме ця риса властива особистостям з глибоким розумом, які в простих, добре відомих фактах уміють помічати протиріччя й на цій підставі розкривати закономірності природи та суспільного життя;
широта мислення, що виявляється в здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності;
послідовність мислення, яка виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні. Послідовним можна назвати мислення людини, яка точно дотримується теми міркування, не відхиляється від неї, не перестрибує з однієї думки на іншу, не підміняє предмет міркування. Для послідовного мислення характерне дотримання певних принципів розгляду питання, зрозумілість плану, відсутність протиріч і логічних помилок в аргументації думки, доказовість та об´єктивність у зроблених висновках;
швидкість мислення - це здатність оперативно розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості мисленнєвих навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів.