
- •Контрольні питання з іспиту
- •1. Предмет і завдання психології як науки.
- •4. Біхевіоризм як напрям зарубіжної психології
- •5. Когнітивна психологія як напрям зарубіжної психології.
- •6. Гуманістична психологія як перспективний напрям сучасної психології.
- •10. Психіка як властивість нервової системи та мозку.
- •11. Рефлекторна природа психіки.
- •13. Свідомість людини як вищій рівень розвитку психіки.
- •14. Поняття про особистість, її сутнісні властивості, фактори формування та розвитку.
- •15. Структура особистості, роль самосвідомості людини та її спрямованості.
- •18. Основні види діяльності.
- •19. Дія в системі людської діяльності. Уміння і навички, передумови їх формування та розвитку.
- •20. Відчуття та їх фізіологічна основа.
- •26. Мислення людини, його фізіологічні основи та механізми. Мислення і мовлення.
- •27. Види мислення.
- •28. Операції мислення.
- •29. Форми мислення.
- •30. Індивідуальні особливості мислення.
- •31. Уява як вищий психічний процеси, її фізіологічні основи, функції.
- •32. Види уяви.
- •39. Основні властивості уваги.
- •40. Емоції, їх психологічна сутність, види.
- •41. Характеристика базових емоцій людини.
- •44. Воля, її психологічна сутність, функції.
- •45. Характеристика вольової дії, її основні фази та етапи.
- •46. Вольові якості особистості, їх виховання та розвиток.
- •49. Вплив темпераменту на діяльність людини.
- •50. Характер, його психофізіологічні основи, риси, передумови формування.
- •51. Акцентуації характеру.
- •53. Поняття віку людини, особливості вікового розвитку як процес соціалізації особистості.
- •54. Критерії вікової періодизації, її основні фази та етапи.
- •55. Психологічна характеристика ранніх етапів дитинства.
- •58. Психологічний портрет підлітка.
- •60. Зрілість людини в її соціально-психологічному контексті.
- •61. Проблема групи в соціальній психології, їх види і класифікації.
- •62. Загальна характеристика великих соціальних груп, їх види.
- •63. Мала група як соціально-психологічне явище.
- •1. Умовні - реальні - тимчасові.
- •2. Формальні - неформальні.
- •3. Первинні - вторинні - референтні.
- •4. Дифузні - асоціації - корпорації - колективи.
- •64. Види та ознаки малих соціальних груп, їх структура.
- •65. Лідерство і керівництво в малій групі, їх стилі.
- •66. Сім’я як вид малої групи, її функції, типи
- •67. Спілкування в структурі суспільних відносин і міжособистісних стосунків.
- •68. Спілкування як комунікація, її основні засоби.
- •69. Невербальні засоби міжособистісного спілкування.
- •70. Психологічні способи впливу у процесі спілкування.
- •71. Комунікативні бар’єри та способи їх подолання.
- •73. Спілкування як міжособистісна взаємодія. Психологічний вплив, його стратегії і тактики.
- •74. Особистість у структурі групових відносин.
- •75. Психологічне значення людської праці, її різновиди.
- •76. ?Соціально-психологічна сутність професійної праці, співвідношення професії, спеціальності (фаху). Кваліфікаційні характеристики фахівців.
18. Основні види діяльності.
У МАКРОСТРУКТУРІ ДІЯЛЬНОСТІ можна виокремити 4 основні блоки:
• спонукально-ціннісний (мотиви, цілі);
• прогностично-проективний (прогнозування, вибір, планування);
• виконавчо-реалізуючий (способи, засоби, результат);
• оцінно-порівняльний (аналіз, виявлення неузгодженості в результатах і процесі їхнього досягнення).
Мета - це те, чого прагне досягнути людина, задля чого вона працює, долаючи труднощі й перешкоди, чого хоче досягти у своїй діяльності. Отже, без мети не може бути свідомої діяльності.
Цілі людської діяльності породжуються суспільним життям, умовами, у яких вона живе, і залежать від ролей, які виконує людина, суспільних доручень, від її розвитку та індивідуальних особливостей. Цілі бувають близькі та віддалені. Віддалена мета реалізується в низці ближчих, часткових цілей, які крок за кроком ведуть до реалізації віддаленої мети, яку висувають на далеку перспективу.
Мотив - це внутрішня рушійна сила, яка спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов'язані з її органічними й культурними потребами. Потреби породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об'єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними.
Спонуками до діяльності є різні матеріальні потреби (в їжі, одязі, житлі) та соціокультурні (пізнавальні, суспільно-політичні, естетичні). Мотивація діяльності буває близька (здійснити бажане найближчим часом), віддалена (здійснення бажаного планують на тривалий час) та далека (здійснити бажане через десятки років). Розрізняють мотиви також за рівнем усвідомлення. Бувають яскраво й чітко усвідомлювані мотиви: обов'язки перед колективом, відповідальність, дисциплінованість тощо. Але часто діють не усвідомлювані спонуки, наприклад, звички, упереджене ставлення до певних фактів життя, людей тощо. Однак незалежно від міри усвідомлення мотиву діяльності він є вирішальним чинником у досягненні поставленої мети.
Цілі та мотиви діяльності людини визначаються суспільними умовами життя, виробничими, навчальними, ігровими відносинами. Між цілями та мотивами діяльності людей існує певний зв'язок. З одного боку, мета й мотиви спонукають кожну людину до діяльності, визначають її зміст і способи виконання, а з іншого - вони й формуються у процесі діяльності, під впливом умов, за яких вона відбувається. У процесі діяльності виникають і розвиваються нові потреби та інтереси, ідеали та переконання тощо.
19. Дія в системі людської діяльності. Уміння і навички, передумови їх формування та розвитку.
Систему рухів, спрямованих на присвоєння предмета чи його змісту, називають діями.
Розрізняють види дій:
• ПРЕДМЕТНІ, або зовнішні дії спрямовані на оволодіння предметами, контакти з людьми, з тваринами, рослинами тощо.
• РОЗУМОВІ дії виявляються у сприйманні, діяльності пам'яті, мислення тощо. Вони утворюються на ґрунті зовнішніх, предметних дій. Предметні дії в результаті інтеріоризації, тобто їх перенесення у внутрішнє життя людини, стають змістом розумової діяльності.
Інтеріоризація - це перенесення структур зовнішньої діяльності у внутрішнє психічне (певну схему, образ, модель, алгоритм та ін.).
Основні етапи формування умінь, навичок:
ознайомчий етап, аналітичний, синтетичний, автоматизація.
Уміння. Знання самі по собі, без умінь їх застосовування мали б невелику цінність. Уміння надають знанням особливої ваги і значущості. Уміння - це знання в дії.Уміння — це заснована на знаннях готовність людини виконувати ту або іншу діяльність. Уміння неможливі без знань і формуються лише на їхній основі.
Навички. Поряд з уміннями вони є однією з форм вираження досвіду здійснення людської діяльності.
Якби людина не володіла навичками, їй кожен раз, за необхідності виконувати одну й ту саму роботу, довелося б витрачати багато зусиль і часу, щоб цю роботу виконати.
Якщо вміння - це готовність до свідомих і точних дій, то навички -це автоматизована ланка цієї діяльності. Отже, навички - це автоматизовані вміння. Вони здійснюються без участі свідомості, але під її контролем. Наприклад, коли ми пишемо літеру "а", ми не замислюємося над тим, як її написати. Однак коли виникає потреба написати її якимось іншим шрифтом або просто красиво написати, ми починаємо думати, як це зробити.