
- •Контрольні питання з іспиту
- •1. Предмет і завдання психології як науки.
- •4. Біхевіоризм як напрям зарубіжної психології
- •5. Когнітивна психологія як напрям зарубіжної психології.
- •6. Гуманістична психологія як перспективний напрям сучасної психології.
- •10. Психіка як властивість нервової системи та мозку.
- •11. Рефлекторна природа психіки.
- •13. Свідомість людини як вищій рівень розвитку психіки.
- •14. Поняття про особистість, її сутнісні властивості, фактори формування та розвитку.
- •15. Структура особистості, роль самосвідомості людини та її спрямованості.
- •18. Основні види діяльності.
- •19. Дія в системі людської діяльності. Уміння і навички, передумови їх формування та розвитку.
- •20. Відчуття та їх фізіологічна основа.
- •26. Мислення людини, його фізіологічні основи та механізми. Мислення і мовлення.
- •27. Види мислення.
- •28. Операції мислення.
- •29. Форми мислення.
- •30. Індивідуальні особливості мислення.
- •31. Уява як вищий психічний процеси, її фізіологічні основи, функції.
- •32. Види уяви.
- •39. Основні властивості уваги.
- •40. Емоції, їх психологічна сутність, види.
- •41. Характеристика базових емоцій людини.
- •44. Воля, її психологічна сутність, функції.
- •45. Характеристика вольової дії, її основні фази та етапи.
- •46. Вольові якості особистості, їх виховання та розвиток.
- •49. Вплив темпераменту на діяльність людини.
- •50. Характер, його психофізіологічні основи, риси, передумови формування.
- •51. Акцентуації характеру.
- •53. Поняття віку людини, особливості вікового розвитку як процес соціалізації особистості.
- •54. Критерії вікової періодизації, її основні фази та етапи.
- •55. Психологічна характеристика ранніх етапів дитинства.
- •58. Психологічний портрет підлітка.
- •60. Зрілість людини в її соціально-психологічному контексті.
- •61. Проблема групи в соціальній психології, їх види і класифікації.
- •62. Загальна характеристика великих соціальних груп, їх види.
- •63. Мала група як соціально-психологічне явище.
- •1. Умовні - реальні - тимчасові.
- •2. Формальні - неформальні.
- •3. Первинні - вторинні - референтні.
- •4. Дифузні - асоціації - корпорації - колективи.
- •64. Види та ознаки малих соціальних груп, їх структура.
- •65. Лідерство і керівництво в малій групі, їх стилі.
- •66. Сім’я як вид малої групи, її функції, типи
- •67. Спілкування в структурі суспільних відносин і міжособистісних стосунків.
- •68. Спілкування як комунікація, її основні засоби.
- •69. Невербальні засоби міжособистісного спілкування.
- •70. Психологічні способи впливу у процесі спілкування.
- •71. Комунікативні бар’єри та способи їх подолання.
- •73. Спілкування як міжособистісна взаємодія. Психологічний вплив, його стратегії і тактики.
- •74. Особистість у структурі групових відносин.
- •75. Психологічне значення людської праці, її різновиди.
- •76. ?Соціально-психологічна сутність професійної праці, співвідношення професії, спеціальності (фаху). Кваліфікаційні характеристики фахівців.
10. Психіка як властивість нервової системи та мозку.
У всіх хребетних загальний план будови нервової системи однаковий. Основний елемент нервової системи - нервові клітини, або нейрони. Нейрон складається з тіла клітини і відростків, назва яких дендрити (сприймають збудження) та аксон (передає збудження). Контакт аксона з дендритами або тілом іншої нервової клітини називають синапсом. Синапсу надають вирішальне значення у поясненні механізму встановлення нових зв´язків у нервовій системі.Частина нейронів проводить збудження від рецепторів до центральної нервової системи, інша частина - від неї до эффекторам, але переважна більшість нейронів здійснюють зв'язки між різними пунктами самої центральної нервової системи, що складається з двох головних відділів - головного мозку і спинного мозку. Верхню частину головного мозку утворюють великі півкулі, покриті шестислойной масою нейронів (близько 10 мільярдів), що носить назву кори. Кора - найважливіший (але не єдиний) орган психічної діяльності. Нижче за півкулі, в потиличній частині, знаходиться мозочок, функції якого ще недостатньо з'ясовані. Відомо, що він грає істотну роль в координації м'язових рухів. До великих півкуль примикає мозковий ствол, верхня частина якого - таламус служить "проміжною станцією" для всіх нервових доріг, що йдуть із спинного мозку у великі півкулі. Його нижня частина - гіпоталамус містить центри, регулюючі водний обмін, потребу в їжі і інші функції організму. По сучасних наукових виставах, спинний мозок і мозковий ствол здійснюють головним чином ті форми рефлекторній діяльності, які є природженими (безумовні рефлекси), тоді як кора великих півкуль - це орган форм поведінки, що набувають за життя, регульованих психікою.
Ліва півкуля - свідомість, мислення, логіка(права рука)
Права - скоплення інформації(ліва рука)
11. Рефлекторна природа психіки.
Яскравим прикладом взаємозв'язку мозку і психіки є рефлекторна теорія психіки. Великий внесок у розвиток цієї теорії зробили такі вчені, як І. М. Сєченов, І. П. Пав-лов, В. М. Бехтєрєв, М. М. Ланге, А. Р. Лурія.
Психіка є властивістю мозку відображати довкілля і регулювати поведінку та діяльність людини.Органом психіки є мозок. Мозок працює рефлекторно. Підкіркова і кіркова частини головного мозку керують усією психічною діяльністю людини. В основі будь-якої регуляції зрештою лежить рефлекс (від лат. reflexus - відображення) - це відповідь живого організму на той чи інший вплив, який здійснюється через нервову систему, центральним органом якої є головний мозок. Відповідаючи на зовнішні впливи, організм пристосовується до зовнішнього світу.
12. Нервові процеси та сигнальні системи у функціонуванні психіки.
2 основних нервових процеси: збудження-активізація(виникнення і перебіг псих. явища), гальмування - припинення.
Як відомо, усі, навіть найскладніші форми роботи мозку, які є в основі психічної діяльності, побудовані за типом рефлексів. Усі рефлекси поділяють на дві великі групи: безумовні й умовні. Безумовними рефлексами називають вроджені й більш-менш незмінні рефлекси, що їх здійснюють відділи нервової системи, розташовані нижче від кори головного мозку. Завдяки безумовним рефлексам пристосування організму до зовнішнього світу досягають лише у вузьких межах, тому що ці рефлекси виникають у відповідь на порівняно незначну кількість подразників і мають звичайно стандартний характер. Тому за допомогою безумовних рефлексів здійснюється тільки порівняно недосконале пристосування організму до мінливих умов середовища. Оскільки умови середовища дуже мінливі, потрібні інші форми відповідей, які змінюються разом з ними.
Новими мінливими формами реагування, які формуються впродовж життя організму (з накопиченням життєвого досвіду) і які здійснюються у вищих тварин корою головного мозку, є умовні рефлекси. Під час утворення умовних рефлексів подразник, який раніше був байдужний для організму, стає сигналом іншого подразника, що має для організму пряме життєве значення. Байдужий до цього (індиферентний) подразник здобуває тим самим нову сигнальну функцію.
Положення про сигнальні сис-ми: Органи відчуттів,які працюють на основі аналізаторів, інформація,яку людина здобуває за доп. абстракт.символів,схем,форм,записів,нот і т.д.