67. Спілкування в структурі суспільних відносин і міжособистісних стосунків.

Міжособистісне спілкування виступає необхідною умовою буття людей, без якого неможливе повноцінне формування не тільки окремих психічних функцій, процесів і властивостей людини, а й особистості в цілому. Ось чому вивчення цього складного психічного феномену як системного утворення, що має багаторівневу структуру і тільки йому притаманні характеристики, є актуальним для психологічної науки.

Сутність міжособистісного спілкування полягає у взаємодії людини з людиною. Саме цим воно відрізняється від інших видів діяльності, коли відбувається взаємодія людини з яким-небудь предметом або річчю.

Взаємодіючі при цьому особистості задовольняють свою потребу у спілкуванні один з одним, в обміні інформацією та ін

Міжособистісне спілкування є не тільки необхідним компонентом діяльності людей, здійснення якої передбачає їх співпрацю, але й обов'язковою умовою нормального функціонування їх спільностей (наприклад, шкільного класу або виробничої бригади робітників). При порівнянні характеру міжособистісного спілкування в цих об'єднаннях звертає на себе увагу як подібність, так і відмінність між ними.

Особливості міжособистісної взаємодії в будь-якої спільності значною мірою зумовлені тим, як її члени сприймають і розуміють один одного, який емоційний відгук переважно викликають одне в одному і який стиль поведінки обирають.

Спільності, до яких належить людина, формують еталони спілкування, задають зразки поведінки, яким особистість привчається дотримуватися повсякденно при взаємодії з іншими людьми. Ці спільності прямо впливають на розвиток у нього оцінок, які визначають сприйняття ним інших людей, відносини і стиль спілкування з ними. Причому вплив тим сильніше, чим авторитетніше спільність в очах людини.

Взаємодіючи з іншими людьми, людина може одночасно виступати в ролі і суб'єкта, і об'єкта спілкування. Як суб'єкт він пізнає свого партнера, визначає до нього своє ставлення (це може бути інтерес, байдужість або ворожість), впливає на нього з метою вирішення якої-небудь конкретного завдання. У свою чергу, він сам є об'єктом пізнання для того, з ким спілкується. Партнер адресує йому свої почуття і намагається на нього вплинути.

Спілкування, будучи одним з основних видів діяльності людей, не лише постійно виявляє суттєві характеристики особистості як об'єкта і суб'єкта спілкування, а й впливає на весь хід її подальшого формування, в першу чергу на такі блоки властивостей, в яких виражається ставлення людини до інших людей і до себе. У свою чергу, зміни, що відбуваються в людях під тиском розгортається спілкування, впливають тією чи іншою мірою на такі базисні властивості особистості, в яких виявляється її ставлення до різних соціальних інститутів і спільнот людей, природі, суспільної і особистої власності, до праці

68. Спілкування як комунікація, її основні засоби.

Ділове спілкування - це перш за все комунікація, тобто обмін інформацією потрібною для учасників спілкування. Комунікація повинна бути ефективною, має сприяти досягненню мети учасників спілкування

Комунікація повинна бути ефективною, сприяти досягненню цілей учасників спілкування, що передбачає з'ясування таких питань:

які засоби комунікації і як правильно ними користуватися в процесі спілкування;

як подолати комунікативні бар'єри нерозуміння і зробити комунікацію успішною.

Всі засоби спілкування поділяються на дві наступні групи: 1) вербальні (словесні) і 2) невербальні.

Комунікація складається у взаємному обміні інформацією між людьми, передавання і приймання знань, ідей, думок, почуттів. Універсальним засобом комунікації є мова, за допомогою якої не тільки передається інформація, але і здійснюється вплив один на одного учасників спільної діяльності. Виділяють два види інформації: спонукальну і констатуючу. Саме мова як прояв активності волі і свідомості мовця є умовою духовного перетворення особистості. Процес вимовляння своїх труднощів переводить їх з плану індивідуального в план загальнолюдський