1. Умовні - реальні - тимчасові.

- умовні, куди входять люди, які не мають міжособистісних зв'язків, але для яких характерні типові особливості (класові, ві­кові, професійні тощо). Члени такої групи не знайомі один з од­ним, не спілкуються і не знаходяться у безпосередньому контакті. Наприклад, склад умовної групи старшокласників не залежить від того, чи навчаються вони в одній школі, а також від того, юнаки це чи дівчата. Умовне абстрагування застосовується, як правило, із статистичною метою;

- реальні, члени яких перебувають у більш-менш тісному кон­такті та взаємодії. Така група утворюється для виконання певних завдань, існує завдяки процесу обміну діяльністю та її результата­ми, реальній взаємодії і спілкуванню;

- тимчасові, контакти в яких нетривалі. Наприклад, лаборатор­ні групи, які створюються для проведення загальнопсихологічних досліджень.

2. Формальні - неформальні.

- формальні (ділові, офіційні) - організаційно оформлені. Це групи, які створюються і існують у межах офіційно визнаних ор­ганізацій, їхні цілі зумовлюються завданнями, які стоять перед ор­ганізацією, до якої входить дана група. В них є статут, регламент, чітко визначені права і обов'язки членів, обов'язкові для виконан­ня як усередині групи, так і поза нею;

- неформальні (неофіційні), що виникають відповідно до сим­патій, прихильностей. Ці групи створюються поза межами офіцій­них організацій, цілі і завдання цих груп виникають і існують на основі особистих інтересів їх учасників і можуть як співпадати, так і розходитися з цілями і завданнями офіційних організацій.

3. Первинні - вторинні - референтні.

- первинні, зв'язок між членами яких базується не лише на осо­бистих контактах, а й на їхній високій емоційній задіяності у спра­ви групи, на високому ступені ототожнення кожного члена з усією групою (родина, група однолітків, згуртована бригада);

- вторинні, організовані для досягнення визначеної мети і спи­раються на схематизовану систему стосунків, регульованих прави­лами (наприклад, колектив підприємства);

- референтні, в яких норми, установки, орієнтації не тільки беруться індивідом до уваги, а й стають мотивом його поведінки, прикладом для наслідування. Якщо референтна група є частиною офіційної малої групи, то її називають угрупуванням.

Референтна група може бути реальною або уявною. Коли підрос­таюча особистість пов'язує свої норми лише з уявною групою, то може виникнути небезпека однобічного її розвитку, тому що зво­ротній зв'язок відсутній. Важливо, щоб референтна група була не лише реальною, а й мала соціальне спрямування. Так, у підлітків-правопорушників, як правило, клас не був референтною групою. Слід запобігати створенню референтних груп людей з низьким рів­нем вихованості.

Іноді у людини дві чи більше референтних груп. Це добре, то­му що особа, як правило, збагачується в цих об'єднаннях. За умо­ви, якщо референтні трупи суперечать одна одній, виникає кон­флікт, який може закінчитися втратою певної референтної групи. Наприклад, батьки не схвалюють проведення вільного часу своєї дитини-підлітка у компанії однолітків, вважаючи, що таке спілку­вання - марна трата часу, яка "до добра не доводить". Загострення стосунків в такому випадку призведе до відходу підлітка від сім'ї або від компанії.

Слід також зазначити, що референтність сприяє цілісності та стабільності малої групи.