41. Характеристика базових емоцій людини.

базова емоція – це психофізіологічний стан, що (а)виникає як спеціалізована безумовна реакція, (б) відображає суб’єктивне переживання, підкріплене оцінкою, (в) мотивує,регулює та направляє поведінку особистості та (г) має чіткі прояви на фізіологічному рівні (вегетативні зміни) та в експресії (короткочасні мімічні прояви, мімічні маски, пантомімічні прояви). Суб’єктивність базової емоції означає інтимність переживання, однак її смисл підводиться під окремий семіотичний концепт, що дозволяє нам сигналізувати про свої почуття та аналізувати почуття інших осіб. До фундаментальних емоцій відносяться (згідно К.Є. Ізарду):

Інтерес – позитивна емоція,що мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, творчі устремління.

Радість – позитивне емоційне збудження, що виникає при появі можливості досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невисокою чи невизначеною.

Горе – емоція зумовлена комплексом причин, пов’язаних з не відтвореними життєвими втратами.

Гнів може викликати бажання покарати, наказати. Може сприяти мобілізації сили, викликати відчуття впевненості у правильності власних дій.

Огида часто виникає разом з гнівом, але має свої власні ознаки і по-іншому переживається. Огида являє собою бажання позбавитись від когось чи від чогось.

Презирство - емоція,що відображає втрату іншою людиною чи цілою групою своєї значущості для індивіда, переживання останнім своєї переваги в порівнянні з іншими.

Страх – переживання, зумовлене отриманням прямої чи опосередкованої інформації про реальну чи уявну загрозу, очікування невдачі при здійсненні дій, обумовленої ситуацією, що виникла. Вважається, що страх являється однією з найбільших негативних емоцій. Страх може паралізувати людину, а може і мобілізувати її енергію.

Подив – різке підвищення нервової стимуляції, що виникає в наслідок несподіваних подій. Виникнення даної емоції сприяє миттєвій орієнтації всіх пізнавальних процесів на об’єкт, що викликав подив.

Сором – виникає як переживання неузгодженості (дійсного чи тільки уявного ) між нормою поведінки і фактичною оцінкою, прогнозування засуджуючої чи різко негативної оцінки оточуючих. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути.

Провина - емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки. Однак сором може з’являтися внаслідок будь-яких помилок, вина ж виникає при порушеннях морального чи етичного характеру, при чому в ситуаціях, в яких людина відчуває особливу відповідальність.

Також деякі автори виділяють в окрему групу інтелектуальні емоції. До інтелектуальних емоцій відносять: сумнів,подив, задоволення, впевненість, здогад. Ці емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Зрозуміло, що інтелектуальні емоції пов’язують з процесом творчості.

42. Характеристика емоційних станів людини.

Виділяють наступні емоційні стани:

1) Настрій (як загальний емоційний фон).

2) Аффекти ( як реакції на естримальні умови, з якими людина не може впоратися ).

3) Стреси ( як реакції на тривалі підвищені навантаження, що вимагають мобілізації всіх сил).

НАСТРІЙ – це загальний емоційний стан, який забарвлює поведінку людини напротязі значного часу. Яким буває настрій? Вірно, настрій буває найрізноманітнішим: сумним, пригніченим.радісним,роздратованим.вялим, бадьорим, тощо.

АФЕКТ- це сильний та відносно короткочасний емоційний стан , пов”язаний з різкими змінами важливих для людини життєвих обставин, який супроводжується різко вираженими руховими проявами та змінами у функціях внутрішніх органів. А ось яке визначення афекту дає Фрейд: “ Афект-це будь-який емоційно забарвлений стан , приємний чи неприємний , чіткий чи нечіткий, який проявляється у загальній душевній тональності або у сильній енергетичній розрядці.”

СТРЕС (від лат.stress-тиск, напруження)- це:

1) ”неспецефічна відповідь організму на будь- яку пред”явлену йому вимогу” (Г. Сельє) ;

2) неспецефічна відповідь, функціональний стан напруження, реактивності організму, що виникає у людини та тварин у відповідь на вплив стресорів- значних за силою при дії естремальних або патологічних для організму людини або тварини подразників;

3)негативно впливаючий на оргпнізм вплив (синонім стресор) ;

4) сильна не корисна для організму фізіологічна реакція на дію стресора;

5)сильні реакції організму (як корисні, так і не корисні ).

Фрустрáція (від лат. frustratio — омана, марне очікування) — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта.

Фрустрація це є своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.

43. Почуття, їх види, роль у духовному розвитку людини.

Почуття́ (від старослав'янського слова "чути") це:

свідомості з-за більш чи менш складного поєднання різного роду відчуттів.

Складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальних функцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.

Емоційний аспект розумового життя та його виявлень на відміну від інтелектуального, вольового, чи діяльного аспектів.

Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

На відміну від емоцій і настроїв, почуття мають виражену об'єктивну прив'язку: вони виникають щодо чого або когось, а не ситуації в цілому.

У вищих почуттях яскраво виявляються їхні інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на інших.

Моральні почуття — це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Їхнім джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їхнього спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.

Естетичні почуття — це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі.

Праксичні почуття — це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності — трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, в задоволенні діяльністю, в творчому підході, в радості від успіхів або в незадоволенні, в байдужому ставленні до неї. Праксичні почуття виникають у діяльності. Яскраве уявлення про зміст і форми діяльності, її процес і результат, громадську цінність — головна передумова виникнення й розвитку праксичних почуттів.

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгомін ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво виявляються в пізнавальних інтересах, любові до знань, навчальних і наукових уподобаннях.

Пізнавальні почуття залежно від умов життя, навчання та виховання мають різні рівні свого розвитку. Такими його рівнями є цікавість, допитливість, цілеспрямований, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю. Пізнавальні почуття своїм механізмом мають природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності умов життя.