
- •1 Основна частина
- •Аналітичний огляд роботи архівів та їх інформатизація
- •1.1.1 Основні шляхи інформатизації архівної справи
- •1.1.2 Організація автоматизованого робочого місця працівника архівної установи
- •1.1.3 Постановка завдання
- •Обгрунтування проектних рішень та напрямків досліджень
- •1.2.1 Проблеми проектування баз даних та їх вирішення
- •1.2.2 Проектування бази даних “Архів” засобами ms Access
- •1.2.3 Розробка бази даних
- •1.3 Комп’ютерне моделювання і проектні рішення
- •1.3.1 Вибір мови та середовища програмування для реалізації системи керування базами даних “Архів”
- •1.3.2 Програмна реалізація спроектованої бази даних
- •1.3.3 Підбір контрольних прикладів та тестування програми
1.2.3 Розробка бази даних
В Microsoft Office Access база даних представляється однією або декількома таблицями. Для того, щоб створити базу даних засобами MS Access потрібно виконати наступні дії:
запустити MS Access;
вибрати в меню “ Файл ” пункт “Создать”;
в пункті “Создать” вибрати “Новая база даных” (рисунок 1.1).
Рисунок 1.1 – Створення бази даних
Базу даних потрібно зберегти. Для цьго слід виконати команду Файл/Сохранить. Вказуємо місце збереження та назву БД (рисунок 1.2).
Рисунок 1.2 – Збереження бази даних
Для створення таблиць потрібно виконати такі операцї:
в меню “Создание” вибрати “Конструктор таблиц” (рисунок 1.3);
Рисунок 1.3 – Створення таблиці
в режимі конструктора вказати поля та тип даних (рисунок 2.4);
вказати первиний ключ таблиці.
Рисунок 1.4 – Конструктор таблиці
Технологічний процес – це частина виробничого процесу, що вміщує дії зі зміни стану предмета праці. Для здійснення технологічного процесу складається схема в якій описуються всі технологічні операції.
Технологічна операція – окрема частина технологічного процесу, сукупність робочих дій, що характеризується однорідністю технологічного змісту і єдністю предмету праці, застосовуваного інструмента (устаткування) і робочих пристосувань. Схема технологічного процесу – це основний документ технологічного процесу, який відображає етапи обробки інформації щодо певної задачі.
Щоб встановити зв’язки між таблицями потрібно вибрати в пункті меню Робота с базами даных/Схема даных (рисунок 1.5).
Рисунок 1.5 – Пункт меню “Схема даних”
В новому вікні будуть відображені всі таблиці створені в цій базі даних (рисунок 1.6 ).
Рисунок 1.6 – Таблиці бази даних
Подвійним клацанням миші на вільному місці схеми викликається вікно створення зміни зв’язку (рисунок 1.7 ).
Рисунок 1.7 – Вікно створення звязку
Натискаємо на кнопку “Новое” в даному вікні, з’явиться вікно створення нових зв’язків, в ньому вибираємо таблиці між якими потрібно установити зв’язок та поля за якими таблиці будуть зв’язані. Такі дії робимо з усіма необхідними таблицями для реалізації поставлених задач. Схема даних наведена на рисунку 1.8.
Рисунок 1.8 – Зв’язанні таблиці бази даних
Після створення усіх необхідних зв’язків заповнюємо таблиці бази даних.
1.3 Комп’ютерне моделювання і проектні рішення
1.3.1 Вибір мови та середовища програмування для реалізації системи керування базами даних “Архів”
Для реалізації завдання дипломної роботи вибрано об’єктно-орієнтоване середовище візуального програмування Borland Delphi. Delphi – це інтегроване середовище швидкої розробки програмного забезпечення для роботи під Microsoft Windows. Воно підтримує розробку Windows-додатків на мові програмування Delphi, яка є наступницею мови Object Pascal. Ця версія включає набір розширень, орієнтованих тільки на застосування в рамках середовища Delphi і призначених для прискореного створювання програм.
Delphi 2007 входить до складу CodeGear RAD Studio 2007, яка також підтримує розробку на C++ для 32-бітної Microsoft Windows, у Delphi 2009 бібліотеки VCL та IDE повністю переведені на Юнікод, також з’явилися нові можливості компілятора, в IDE було додано менеджер ресурсів та повністю перебудовано менеджер проектів.
Delphi в основному використовується для розробки настільних додатків та корпоративних СКБД, проте цей інструмент можна використовувати для розробки будь-якого загального програмного забезпечення. Не залишена осторонь і можливість побудови Веб-застосувань, так потрібних у сучасному інформаційному світі. При цьому Delphi дозволяє звести до мінімуму об’єм програмного коду, який вводиться вручну. В склад Delphi входять засоби, необхідні для розробки, тестування та встановлення програм, включаючи велику за обсягом бібліотеку компонентів (VCL – Visual Components Library), засоби візуального проектування, шаблони програм і форм.
Середовище Delphi є інтегрованою оболонкою розробника, в яку входить набір спеціалізованих програм, які відповідають за різні етапи створення готової програми. Основні вікна системи: інспектор об’єктів, провідник, проектувальник форм, вікно редактора. Вихідний текст програми готується в середовищі за допомогою спеціалізованого вбудованого редактора, що відрізняється гнучкими можливостями кольорового виділення різних елементів тексту програми (ключових слів, назв, операцій, чисел і рядків) і надає можливість швидкого вводу конструкцій, які часто зустрічаються.
Елементами мови є набори компонентів, які дозволяють створювати додатки за найрізноманітнішими тематиками. Компоненти володіють наборами властивостей, що характеризують їх особливості. Крім властивостей, компоненти містять методи – програмний код, який опрацьовує значення властивостей та події – повідомлення, які компонента приймає від програми.
Всі програми в Delphi будуються за наступним принципом: у їх головній частині з розширенням .dpr зберігається тільки виклик декількох команд, які відкривають головне вікно, а також виконують завершальні дії. Решта програмного коду міститься в файлах, що зберігають опис додаткових модулів, які підключаються. Кожен модуль має строго задану структуру, яка зазвичай автоматично генерується системою Delphi при його створенні.
Модуль складається з чотирьох частин: інтерфейсної частини, частини реалізації (обов’язкова), частини ініціалізації і частини завершення (необов’язкова). Інтерфейсна частина описує інформацію, яка доступна з інших частин програми, з інших модулів і головної частини. Частина реалізації описує інформацію, яка недоступна з інших модулів. Подібне розділення модуля на частини дозволяє створювати і розповсюджувати модулі у відкомпільованому вигляді (розширення. DCU), додаючи до них тільки опис інтерфейсної частини. При цьому внести зміни в такий модуль неможливо, вихідний код, який реалізує описані в інтерфейсній частині можливості, недоступний.
Такий підхід дозволяє повторно використовувати раніше написані для інших програм і вже відкоректовані модулі та розмежовує доступ до модуля декількох програмістів, а також дозволяє розбивати програму на набір логічно незалежних модулів. Частини ініціалізації і завершення необов’язкові. Вказані в них дії виконуються, відповідно, на самому початку та в самому кінці роботи програми і тільки один раз.