11. Поняття про особистість ("людина", "індивід", "особистість", індивідуальність"). Структура особистості. Спрямованість особистості та її види. Основні властивості особистості

Людина. Специфічною особливістю людини як біологічної істоти, яка належить до класу ссавців, є пряма хода, пристосування рук до трудової діяльності, високорозвииений мозок. Індивід — окрема жива істота, представник біологічного роду. Особистість. Людина, яка вийшла завдяки праці з тваринного світу, розвивається в суспільстві, спілкується з іншими людьми з допомогою мови, стає особистістю. Основним у характеристиці особистості є її суспільна сутність. Індивідуальність. Кожна людина має свої специфічні особливості. Особистість у її своєрідності і є індивідуальність. Індивідуальність може проявлятися в інтелектуальній, емоційній і вольовій сферах. Індивідуальність — це найвужче за змістом поняття з усіх, визначених вище. Воно містить в собі лише ті індивідуальні й особистісні властивості людини, таке їх поєднання, які конкретну людину відрізняють від інших людей. Індивідуальність — неповторність поєднання природних та соціальних якостей індивіда, що втілюється у проявах його темпераменту, характеру, здібностей, особливостей перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливостей її мотиваційної сфери, сприятливості, специфіці потреб та інтересів, стилю діяльності.

Структура особистості. За А. В. Петровським, в структурі особистості можна вирізнити три складові згідно з концепцією персонолізації: 1) внутрішньоіндивідну підсистему, яка представлена темпераментом, характером, здібностями людини, всіма характеристиками її індивідуальності; 2) інтеріндивідну підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як вияв групових взаємовідносин, а групове — в конкретній формі виявів особистості; 3) надіндивідну підсистему, в якій особистість виноситься як за межі органічного тіла індивіда, так і поза зв'язки "тут і тепер" з іншими індивідами. Цей вимір особистості визначається "внесками", що їх робить особистість в інших людей.

Структура особистості за К.К.Платоновим включає чотири підструктури (за системио-діяльніснии підходом). Перша підструктура — спрямованість особистості: моральні якості, установки, стосунки з іншими. Друга — підструктура досвіду (знання, вміння, навички, звички). Третя підструктура форм відображення. Вона охоплює індивідуальні особливості психічних процесів, що формуються протягом соціального життя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності людини. Четверта підструктура — біологічно зумовлені психічні функції особистості. Об'єднує типологічні властивості особистості, статеві (І вікові особливості та їх патологічні зміни, що великою мірою залежать від фізіологічних і морфологічних особливостей мозку.

Спрямованість особистості — це усталена система найважливіших цільових програм особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки, яка протистоїть випадковостям життя.

Мотив — це реальне спонукання, яке змушує людину діяти у певній життєвій ситуації, за певних умов. Групи мотивів: 1) прості, до яких відносять потяги, бажання, хотіння; 2) складні, до яких відносять інтереси, схильності, ідеали; 3) випадкові, до яких відносять почуття, звички й афекти. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюваними — інтереси, переконання, прагнення. Установка — це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки. Установка часто є результатом поспішливих, недостатньо обґрунтованих висновків з фактів особистого досвіду або некритичного засвоєння стереотипів мислення (стандартизоване судження, усталене в певній групі) Потяг — це спонукання до діяльності, що є недиференційованою, недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чомусь (О.В.Скрипченко). Потреба -— це нужда, в якій виявляється залежність людини від певних умов, необхідних їй для житгя та діяльності. Інтерес — це стійке, вибірково забарвлене прагнення особистості до життєво значущих об'єктів. Інтереси виникають на ґрунті потреб, але не зводяться до них. Розрізняють інтереси за змістом (безпосередні й опосередковані), метою, широтою (широкі і вузькі), глибиною(поверхові і глибокі), стійкістю (стійкі і нестійкі).