29. Пізнавальні процеси та розумовий розвиток старшокласників. Особливості когнітивного розвитку старшокласників. Здатність старшокласників до інтроспекції (самоспостереження)

У ранньому юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні властивості особистості, набуті нею в підлітковому віці. Водночас відбуваються подальші якісні зміни всіх сторін психічної діяльності. Старшокласники переходять до вищих рівнів абстрагуючого та узагальнюючого мислення. Учні цього віку більш усвідомлено і міцно оволодівають логічними операціями. Ранній юнацький вік сенситивний для формування професійно орієнтованих знань, умінь та навичок. В старших класах школи розвиток пізнавальних процесів школярів досягає такого рівня, що вони виявляються практично готовими до виконання усіх видів розумової роботи дорослої людини. Пізнавальні процеси школярі» здобувають такі якості, що роблять їх більш досконалими і гнучкими, причому розвиток засобіі пізнання дуже часто випереджає власне особистісний розвиток дітей. Важливим асиекіом психічного розвитку людини в юнацькому періоді є інтенсивне інтелектуальне дозрівання Продовжується інтелектуалізація всіх інших пізнавальних процесів.

Старшокласники засвоюють багато наукових ПОНЯТЬ, навчаються використовувати їх в процесі вирішення різних задач. Це означає сформованість у них теоретичного, або словесно-логічного мислення

Теоретичне мислення, що полягає в утворенні абстрактних понять та оперуванні ними виступає вже у ранньому юнацькому віці як шлях до глибокого і правильного пізнання об'єктивної дійсності, як засіб формування наукового світогляду. Мислення стає більш систематичним. Для учнів старших класів дедалі відчутнішою стає потреба в науковому обґрунтовані та доведенні положень, думок, висновків, критеріями істинності яких виступають не конкретні факти дійсності, а логічні докази. Розвиток абстрактно-логічного мислення визначає появу не тільки нової інтелектуальної якості, але і відповідної потреби. Школярі починають вести дискусії на теми, про які вони нічого не знають.

Розвиток мовлення в юнацькому віці. Разом з розвитком абстрагуючого й узагальненого мислення відбувається і перехід до вищих рівнів мовлення. Мовлення ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і письмового висловлення думок, формується вміння точно висловлювати думки абстрактного характеру, користуватись усним мовленням як засобом спілкування тощо. Певні зміни спостерігаються в динаміці та структурі внутрішнього мовлення. У ці роки думка остаточно поєднується зі словом, внаслідок чого утворюється внутрішнє мовлення як основний засіб організації мислення та регуляції інших пізнавальних процесів. Інтелект стає мовленнєвим, а мовлення інтелектуалізованим.

ЗО. Особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці Особливості спілкування з ровесниками та дорослими. Реалізація потреб у дружбі та коханні

В період ранньої юності принципово змінюється ставлення до власної особистості. Формування нової якості особистості, усвідомлення себе як Неповторної особистості, з власними думками, переживаннями, почуттями, поглядами та оцінками. Основний психологічний здобуток юності відкриття для себе власного внутрішнього світу. Зовнішній, фізичний світ тепер лише одна з можливостей суб'єктивного досвіду, центром якого є власна особистість, власне "Я".

Процес відкриття власного "Я" складний і внутрішньо суперечливий. Несподівано виявляється, що "внутрішнє" "Я" не збігається з ''ЗОВНІШНЬОЮ" поведінкою, внаслідок чого актуальною стає проблема самоконтролю. Невизначеність, недостатня диференційованість, розмитість "Я" в цьому віці зумовлюють почуття стурбованості та внутрішньої порожнечі, яку слід чимось наповнити.

У порівнянні з підлітками інтерес до навчання у них підвищується. Домінуюче місце займають мотиви, пов'язані з самовизначенням та підготовкою до самостійного життя. Мотив самовдосконалення виступає як прагнення підвищити свій культурний рівень, бажання стати цікавою, різнобічно розвиненою людиною. Саме з цим пов'язаний інтерес до навмання, прагнення розширити свій кругозір.

Життєвий світ старшого школяра характеризується: виразною індивідуальною активністю; темою всевладдя часу й захоплення сьогоденням разом із дедалі чіткішою орієнтацією на майбутнє; усвідомлення власної своєрідності зумовлюється домінуючою потребою бути не таким, як усі. Світоглядні позиції в ранній юності будуються на інтелектуальному розвитку, інтересі до особистості, рефлексії, що веде до формування власних переконань.

Школярі критично переоцінюють себе, використовуючи підвищені інтелектуальні можливості. Більш досконалі когнітивні здібності допомагають молодим людям зробити професійний вибір. Вони в змозі оцінити свої таланти та здібності. Професійний вибір стає більш реалістичним, базуючись на відвертій, чесній самооцінці, на реальних варіантах кар'єри.

У старшому шкільному віці свідомо і цілеспрямовано формуються такі якості характеру, як сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль, обдуманість, критичність тощо. Але продуктивність зусиль молоді в ранньому юнацькому віці залежить часто від настрою.

Спілкування з ровесниками та дорослими. В період ранньої юності продовжується процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників. В його основі лежить суперечлива взаємодія двох потреб — у відокремленні та в належності до певної групи, входженні до неї. Для юності характерна вікова інтровертованість, коли самотність дає можливість реалізувати здібності (музичні, художні, літературні, технічні).

Юнаки, навпаки, наодинці програють ролі, які їм не доступні у реальному житті. При встановленні гарних особистісних контактів з людьми у старшокласників самотність швидко зникає.

Можна виділити основні психічні функції спілкування з однолітками в юності. Таке спілкування спи І) найважливішим джерелом інформації; 2) умовою формування ціннісних орієнтації; 3) специфічним видом емоційного контакту. Цей контакт необхідний для розвитку емоційно-ночутппої сфери особистості, взаєморозуміння.

Контакти з однолітками поділяються на товариські та дружні, а відносини з дорослими — на особисті та ділові. Стиль спілкування старшокласників Наближується до стилю спілкування дорослих. їх основою є взаємна увага та рівноправність. Старшокласники прагнуть звільнитися від контролю та опікування з боку батьків і вчителів, а також від встановлених ними норм і порядків.

У цьому процесі прийнято розрізняти домагання автономії у сфері поведінки (потреба і право самостійно вирішувати особисті проблеми), емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані уподобання) та нормативної автономії (потреба і право на власні норми і цінності).

У юнацькому віці відбувається усвідомлення потреб у дружбі і коханні. Юнаки і дівчата шукають друзів за принципом подоби, замінюючи кількість друзів якістю близької дружби з деякими однолітками. Якщо в підліткових відносинах було мало інтимності, замисленості, то тепер вона стає невід'ємною ознакою дружби з однолітком. Між 12 і 17 роками розвивається здатність налагоджувати більш тісні і глибокі дружні стосунки, їхня стійкість також підсилюється.

До цих феноменів емоційного розвитку в першу чергу, потрібно віднести дружбу і любов.

До особливостей юнацької дружби потрібно віднести орієнтацію на однолітків. Друг є єдиною людиною, від якої юнак чекає оцінок більш високих, ніж його особиста самооцінка. Юнацькому спілкуванню притаманні дві протилежні тенденції: розширення його сфери та зростаюча індивідуалізація.

Розвиток сприймання. Процес сприймання у старшокласників стає складним інтелектуальним процесом, опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями та інтелектуальним потенціалом. Розвиток уваги в юнацькому віці. У цьому віці відзначається певна внутрішня суперечливість розвитку уваги. Обсяг уваги, здатність довгостроково зберігати її інтенсивність і переключатися з одного предмета на іншій 3 віком збільшуються і при досягненні юнацького віку знаходяться на дуже високому рівні розвитку. Формування інтересу старшокласників до певних галузей науки і видів діяльності зумовлює зростання вибірковості їх уваги, що сприяє глибшому і міцнішому засвоєнню знань з тих галузей, яким віддасться перевага. Увага школярів залежить від спрямованості їх інтересів. Вдосконалюється спроможність переключати увагу у зв'язку з переходами від одних навчальних і практичних завдань до інших, а також через необхідність підпорядковувати близькі цілі більш віддаленим. Розвивається також здатність розподіляти увагу, що робить можливим одночасне виконання різних дій. У навчальній і практичній діяльності зростає роль післядовільної уваги (довільна увага, яка підтримується без вольових зусиль, майже як мимовільна) Передусім це відбувається за умов, коли діяльність мотивується спеціальними інтересами, увазі старшокласників виявляються індивідуальні відмінності, зокрема в її інтенсивності, стійкості й інших властивостях.

Розвиток уяви в юнацькому віці. Старшокласник мріє про майбутнє. Рання юність знаменується відкриттям для себе власного внутрішнього світу, розвитком здатності заглиблюватися в себе, у світ своїх переживань і психічних станів. Значне місце у психічному житті в цьому віці посідають мрії, які стають особливо конкретними і дієвими. Порівняно з підлітковим віком більш критичним стає ставлення до витворів своєї уяви, посилюється самоконтроль за її роботою. Складний навчальний матеріал вимагає від старшокласників досконалішої репродуктивної уяви, і водночас, у них розвивається і творча уява, що виявляється у різноманітних видах творчої діяльності.

Розвиток пам'яті в старшому шкільному віці. Основна тенденція в розвитку пам'яті на цьому етапі полягає в подальшому зростанні та зміцненні її довільності. Довільне запам'ятовування стає значно продуктивнішим за мимовільне. Пам'ять характеризується високим рівнем оволодіння складною системою узагальнених умінь розуміння і запам'ятовування. Це відкриває можливість подальшого розвитку абстрактно-логічної пам'яті учнів, формування таких прийомів, які допомагають запам'ятовувати складні системи фактів, понять, законів, їх пояснення, доведення. Мислення в цей період значно відстає від рівня розвитку пам'яті, що знижує ефективність запам'ятовування і зберігання, бо засвоюваний матеріал належним чином не обробляється.

Старшокласники переконуються, що потрібні спеціальні прийоми запам'ятовування, збереження та відтворення. Вдосконалюються способи запам'ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів. У ранньому юнацькому віці виникає в учнів прагнення оволодівати своєю пам'яттю, керувати нею, підвищувати її продуктивність.