
- •1. Психологія як наука. Завдання сучасної психології. Основні методи психології (спостереження, експеримент)
- •2. Поняття про відчуття та сприймання. Класифікація відчуттів. Загальні властивості відчуттів. Різновиди та властивості сприймання
- •3. Поняття про пам'ять. Різновиди та процеси пам'яті. Індивідуальні особливості пам'яті людини. Рекомендації щодо поліпшення пам'яті школярів
- •4. Поняття про мислення. Мисленнєві операції. Види мислення. Індивідуальні особливості мислення та способи його активізації у навчальному процесі
- •5. Поняття про мову та її функції. Види мовлення. Соціально-психологічні рекомендації з оволодіння педагогом методикою публічних виступів
- •6. Поняття про уяву. Функції уяви. Види та процеси уяви. Способи активізації уяви школярів
- •7. Поняття про увагу. Властивості та види уваги. Способи організації і керування увагою школярів
- •8. Поняття про емоції та почуття. Класифікація емоцій. Вищі почуття
- •9. Форми переживання емоцій і почуттів. Методи подолання стресу
- •10. Поняття про волю. Вольові якості особистості. Розвиток та виховання волі у школярів
- •11. Поняття про особистість ("людина", "індивід", "особистість", індивідуальність"). Структура особистості. Спрямованість особистості та її види. Основні властивості особистості
- •12. Мотивація особистості та її основні параметри. "я"-концепція особистості. Самооцінка особистості та врахування її в педагогічній діяльності
- •13. Поняття про групи. Класифікація груп у психології. Рівні розвитку групи. Лідерство та інші психологічні феномени колективу
- •14. Поняття про соціально-психологічний клімат. Основні риси сприятливого психологічного клімату. Методи вивчення відношень у малій групі
- •15. Поняття про діяльність. Структура та основні види діяльності. Педагогічна діяльність. Стилі педагогічної діяльності
- •16. Поняття про спілкування та ного функції. Структура та види спілкування.. Педагогічне спілкування. Умови успіху педагогічного спілкування
- •17. Поняття про темперамент. Психологічна характеристика типів темпераменту. Стратегія і тактика педагогічного впливу на дітей з різними типами темпераменту
- •18. Поняття про характер. Структура характеру. Основні риси типового характеру та їх формування
- •19. Поняття про здібності. Види здібностей, Індивідуальні відмінності у здібностях людей. Педагогічні здібності
- •21, Поняття про вік. Хронологічний та психологічний вік дитини. Поняття про вікові кризи. Психологічна характеристика вікових криз у дитинстві
- •22. Періодизація вікового розвитку. Основні критерії вікового розвитку. Вирішення проблеми співвідношення розвитку і навчання
- •23. Загальна характеристика ситуації розвитку молодшого школяра. Навчальна діяльність як провідна в молодшому шкільному віці. Розвиток пізнавальних психічних процесів молодшого школяра
- •24. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку. Основні особистісні новоутворення.
- •26. Особливості розвитку пізнавальних психічних процесів у підлітковому віці. Зміни в мотивації навчальної діяльності підлітка.
- •27. Становлення особистості підлітка: структура самосвідомості, формування самооцінки, інтереси, ідеали, формування «я –концепції»
- •29. Пізнавальні процеси та розумовий розвиток старшокласників. Особливості когнітивного розвитку старшокласників. Здатність старшокласників до інтроспекції (самоспостереження)
27. Становлення особистості підлітка: структура самосвідомості, формування самооцінки, інтереси, ідеали, формування «я –концепції»
Підлітковий період — це період переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослої особи, появи прагнення бути і вважатись дорослим, переорієнтації з цінностей, характерних для дітей, на цінності світу дорослих. Поява відчуття дорослості як специфічного новоутворення самосвідомості є структурним центром особисте і підлітка, тією її якістю, в якій відображається нова життєва позиція в ставленні до себе, людей і світу в цілому. Підлітків вже цікавить не лише зовнішній бік життя дорослих, а й їхній внутрішній світ, духовні якості.
В структурі самосвідомості підлітка можна ВИДІЛИТИ три компоненти: когнітивний, емоційний, регулятивний. 1. Когнітивний компонент включає поняття " самопізнання", "рефлексія", пізнання та уявлення про самого себе. " Хто я? ", " Який я?". Відповідаючи на ці запитання, підліток характеризує себе за такими Критеріями: формально-біографічні, рольові відомості; самооцінка, якості особистості, характер, ВМІННЯ; інтереси, здібності, інтелект; відношення з оточуючими людьми (дорослими, ровесниками); ЦІННОСТІ, переконання, ідеали, права і обов'язки; почуття, переживання , МОТИВИ уявлення про власну дорослість, самостійність; життєві плани (ким бути, яким бути); зовнішність, ставлення до ровесників протилежної статі; особливості поведінки. 2. Емоційний компонент самосвідомості описується термінами "відношення до себе", "самооцпика", тобто емоційний компонент складається з загальною відношення до самого себе ( "Я себе люблю - не люблю ", " Я себе приймаю - не приймаю ") і суто конкретної оцінки себе. 3. Регулятивний компонент самосвідомості відображається в динаміці розвитку рівня домагань.
Типовими особливостями особистості сучасного підлітка: егоцентризм, , прагнення до одинокості, потреба у самоствердженні, самоаналіз, почуття невпевненості у собі, ідентичність, почуття винятковості, емансипація, прагнення до створення ідеалів, вразливість, мрійливість, конформність; поява прямолінійних оцінок та критичних суджень про оточуючих; нестійкість самооцінки; мотивація досягнення (погреба в успіху чи уникненні невдачі та гостре їх переживання); висока сприйнятливість думок оточуючих про власну особистість; поява відносно стійких цілей і здатності довільно приймати рішення; вимогливість до однолітків і дорослих у дотримуванні слова, обіцянок, у відданості та довірі; потреба в інтимно-особистісному спілкуванні зі значущими ровесниками; відносна незалежність поведінки від порад дорослих; прагнення до автономності та самостійності; прагнення до нової соціальної позиції — позиції бути і вважатися дорослим; здатність до саморозвитку.
Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінки дорослих, перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки. Дослідження самооцінки школярів, показало, що в інтервалі від третього до восьмого класу вона в цілому неухильно зменшується. При цьому було встановлено, що діти, уявлення яких про свої можливості невисокі, втілюють їх у відповідній поведінці і тому навчаються гірше ніж могли Підлітки починають вбачати причини своїх конфліктів або, навпаки, успіхів у спілкуванні з товаришами, в особливостях власної особистості. Можна говорити про своєрідну кризу самооцінки, більшою мірою притаманну хлопцям, ніж дівчатам.
28. Соціальна ситуація розвитку старшокласників. Основні завдання розвитку юнацтва. Напрямки розвитку самосвідомості старшокласників. Самовизначення та життєві плани юнацтва, пошуки власної ідентичності
Старший шкільний вік — початкова стадія фізичної зрілості та одночасно стадія завершення статевого розвитку. Це період завершення фізичного дозрівання організму, завершальний етап початкової соціалізації особистості. Темпи збільшення зросту та ваш сповільнюються, причому юнаки надолужують недавнє відставання від дівчат. Повного зросту дівчата досягають в середньому між 16-17 роками (відхилення в той чи інший бік до 13 місяців), а юнаки — між 17 і 18 роками (відхилення — до 10 місяців). У фізичному відношенні це період спокійного розвитку. Юність — не перехід від фізіологічної зрілості до зрілості соціальної, змістом якої є включення старшокласника до дорослого життя, засвоєння тих норм та правил, які існують у суспільстві.
Старшокласник вступає в нову соціальну ситуацію розвитку відразу ж при переході із середньої школи в старші класи чи в нові навчальні заклади - гімназії, коледжі, училища. Цю ситуацію характеризують не тільки нові колективи, але, найголовніше, спрямованість на майбутнє: на вибір способу життя, професії, референтних груп людей. Необхідність цього вибору диктується самою життєвою ситуацією, ініціюється батьками і навчальним закладом. Значення юнацького віку в житті родини переоцінити дуже важко. Па порозі самостійного буття визначається життєвий шлях людини, її подальше життя.. Умовно період юності можна розділити на два етапи - ранню юність (від 14-15 до 18 років) і пізню юність або початок зрілості (від 1Н до 23-25 років).
Провідною на цьому етапі стає учбово-професійні діяльність. Перехідний, маргінальний характер соціального становища і статусу ранньої юності визначає і характерні психічні особливості юнацтва. Ще актуальними залишаються успадковані від підліткового віку проблеми — захист свого права на автономію від старших, власне вікова специфіка та ін. Основна соціальна задача на цьому етапі — вибір професії, соціальне та особистісне самовизначення.
До моменту закінчення школи юнаки та дівчата мають бути психологічно готовими до дорослого життя. Йдеться про сформованість властивостей, здібностей та потреб, які б дали змогу молодій людині повною мірою реалізувати себе в праці, громадському житті, в майбутній сім'ї. Передусім це розвиток потреби в спілкуванні та освоєння способів його здійснення; формування теоретичного мислення і вміння орієнтуватись у різних його формах (науковому, художньому, етичному, правовому тощо), що виражається в наявних основах наукового та громадянського світогляду; розвиток рефлексії, яка забезпечує усвідомлене і критичне ставлення до себе; становлення готовності до трудової діяльності.
Рання юність характеризується виробленням ціннісних орієнтацій, які розширюють межі соціальної ситуації розвитку особистості та виводять її на вищий рівень стосунків із оточуючим світом. Криза юнацького віку, яка виявляється в непослідовності, суперечливості думок, самотності У цьому віці на основі прагнення школяра до автономії в нього формується повна структура самосвідомості, розвивається особистісна рефлексія, усвідомлюються життєві плани, перспективи.
Завдання розвитку юнацтва: 1. Досягнення зрілих відносин з особами протилежної статті. 2. Досягнення соціально сприятливої дорослої сексуальної ролі. 3. Пристосування до змін свого фізичного стану та ефективне використання свого тіла. 4. Досягнення економічної незалежності. 5. Вибір професії і підготовка до професійної діяльності. 6. Підготовка до одруження і сімейного життя. 7. Розвиток інтелектуальних можливостей та ідеологічних концептів, необхідних для компетентної участі в соціальному житті. 8. Досягнення соціально відповідальної поведінки. 9. Вироблення комплексу цінностей, відповідно з яким формується поведінка.
Відповідаючи самому собі на питання "Хто я? Який я? До чого я прагну"?, молода людина формує: .1) самосвідомість — цілісне уявлення про самого себе, емоційне відношення до самого себе, самооцінка своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей, усвідомлення своїх достоїнств і недоліків, на основі чого виникають можливості цілеспрямованого самовдосконалення, самовиховання.
Юнакові притаманні постійна оцінка своєї особистості, аналіз своїх дій і вчинків.
Формування самосвідомості відбувається за такими напрямками: 1. Відкриття свого внутрішнього світу, коли юнак починає усвідомлювані витоки своїх емоційних станів, особливості своїх психічних процесів, індивідуальних рис; 2. Усвідомлення незворотності часу, розуміння обмеженості свою існування, роздуми про сенс життя, свої перспективи, майбутнє. 3. Формується цілісне уявлення про себе, ставлення до себе. 4. Відбувається усвідомлення своєї власної сексуальності. Формування свого ставлення ДО кохання, вибір супутника життя — важливі прояви юнацької самосвідомості.
Самовизначення та життєві плани юнацтва, Вони прагнуть виробити майбутній життєвий план, стиль життя, цілі й засоби їх досягнення. Життєве самовизначення юнаків передусім пов'язане з вибором майбутньої професії. Готовність учня до професійного й особистісного самовизначення включають систему ціннісних орієнтації, явно виражену професійну орієнтацію і професійні інтереси, розвинуті форми теоретичного мислення, оволодіння методами наукового пізнання, уміння самовиховання. Це завершальний етап дозрівання і формування особистості, коли найбільше повно виявляється ціннісно-орієнтована діяльність школяра. Самовизначення характеризується не лише розумінням самого себе, але й розумінням свого місця в суспільстві і свого призначення в житті.
Найважливіше психологічне новоутворення даного віку -- уміння школяра складати життєві плани, шукати засоби їх реалізації визначає специфіку змісту навчальної діяльності старшокласника. Життєвий план — явище одночасно соціального та етичного порядку, тобто, ким бути (професійне самовизначення) та яким бути (моральне самовизначення). Життєвий план виникає тільки тоді, коли предметом роздумів стає не тільки кінцевий результат, але й способи його досягнення, шлях, яким збирається йти людина, ті об'єктивні та суб'єктивні ресурси, які йому для цього знадобляться.
Надзвичайно важливий процес у розвитку юнацької самосвідомості — це формування особистісної ідентичності, почуття індивідуальної самототожності та цілісності. Юність, за Еріксоном, — це передусім криза ідентичності, яка полягає у послідовності соціальних та індивідуально-особистісних виборів, ідентифікацій та самовизначень. Успішно справившись з вирішенням відповідних задач, юнак переходить від пошуку себе до практичної самореалізації. У цьому віці фіксуються найнижча задоволеність смислом свого життя, найгостріша невпевненість у собі, стан тотальної невизначеності.
Підлітки намагаються відкріпи себе з кращого боку, заслужити схвальні відгуки від інших, особливо тих, чия думка для них важлива. Страх показати своє незнання або невміння може бути причиною надмірної сором'язливості та невпевненості в собі, набувати хворобливого характеру. Все це часто маскується напускною розв'язністю, бравадою і грубістю, аби приховані внутрішню невпевненість.
Інтереси у підлітків набувають більшої цілеспрямованості, активності та глибини. Саме в цьому віці розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів особистості, Нерідко вже можна спостерігати і визначення професійних намірів, яке супроводжується Серйозними зусиллями щодо ПІДГОТОВКИ себе до омріяного майбутнього. Чим стійкіші професійні наміри підлітка, тим диференційованіше його ставлення до навчальних предметів (останні ЧІТКО розрізнюються як "потрібні" та "непотрібні"). Самостійна діяльність таких підлітків дедалі більше набуває характеру самоосвіти у певному напрямку і з чіткою метою — ОВОЛОДІТИ знаннями, необхідними для майбутньої професійної діяльності.
Підлітковий вік — дуже важливий період у розвитку ідеалів особистості. Якщо для молодших підлітків такими ідеалами є образи конкретних людей* то у старших підлітків вони набувають синтетичного характеру, базуючись на узагальнених уявленнях про людей, якості яких їм імпонують. Ідеали стають взірцем для наслідування, правилом, згідно з яким намагаються діяти підлітки .
Формується "Я-концепція" підлітка (система внутрішнього узгодження уявлень особистості про себе). В підлітковому віці відбувається пошук засобів і способів для позначення своєї індивідуальності, самоутвердження своєї самостійності. Інтерес до власного внутрішнього світу виникає приблизно у 11-12 років. Потім відбувається поступове ускладнення і поглиблення самопізнання. Підліток відкриває для себе внутрішній світ, він починає аналізувати власні риси, вчинки, складні переживання. Підліток намагається зрозуміти, яким він є насправді, і уявляє, яким би він хотів бути. Підліток починає думати про майбутнє, будувати „ життєві плани". Він ставить за мету перетворення суспільства, в якому йому належить жити. Підвищується вимогливість підлітка до відповідності слова і діла. Образи "Я" підлітка різноманітні. "Я" концепція складається з: І) реального "Я"~ фізичне "Я", уявлення про свою зовнішність, привабливість, розум, здібності, характер, доброту, тобто уявлення про те "який Я насправді"; 2) ідеального "Я" — ідеальний образ, спонукає до самовиховання та саморегуляції. Уявлення про те "яким я хотів би бути"; 3) дзеркального "Я" — уявлення про те " як мене сприймають інші та яким я сам себе бачу"; 4) фантастичного "Я"— фантазування про себе під впливом абстрактного мислення та уяви, створення таємного інтимного світу, ретельно прихованого від сторонніх.