
- •1. Психологія як наука. Завдання сучасної психології. Основні методи психології (спостереження, експеримент)
- •2. Поняття про відчуття та сприймання. Класифікація відчуттів. Загальні властивості відчуттів. Різновиди та властивості сприймання
- •3. Поняття про пам'ять. Різновиди та процеси пам'яті. Індивідуальні особливості пам'яті людини. Рекомендації щодо поліпшення пам'яті школярів
- •4. Поняття про мислення. Мисленнєві операції. Види мислення. Індивідуальні особливості мислення та способи його активізації у навчальному процесі
- •5. Поняття про мову та її функції. Види мовлення. Соціально-психологічні рекомендації з оволодіння педагогом методикою публічних виступів
- •6. Поняття про уяву. Функції уяви. Види та процеси уяви. Способи активізації уяви школярів
- •7. Поняття про увагу. Властивості та види уваги. Способи організації і керування увагою школярів
- •8. Поняття про емоції та почуття. Класифікація емоцій. Вищі почуття
- •9. Форми переживання емоцій і почуттів. Методи подолання стресу
- •10. Поняття про волю. Вольові якості особистості. Розвиток та виховання волі у школярів
- •11. Поняття про особистість ("людина", "індивід", "особистість", індивідуальність"). Структура особистості. Спрямованість особистості та її види. Основні властивості особистості
- •12. Мотивація особистості та її основні параметри. "я"-концепція особистості. Самооцінка особистості та врахування її в педагогічній діяльності
- •13. Поняття про групи. Класифікація груп у психології. Рівні розвитку групи. Лідерство та інші психологічні феномени колективу
- •14. Поняття про соціально-психологічний клімат. Основні риси сприятливого психологічного клімату. Методи вивчення відношень у малій групі
- •15. Поняття про діяльність. Структура та основні види діяльності. Педагогічна діяльність. Стилі педагогічної діяльності
- •16. Поняття про спілкування та ного функції. Структура та види спілкування.. Педагогічне спілкування. Умови успіху педагогічного спілкування
- •17. Поняття про темперамент. Психологічна характеристика типів темпераменту. Стратегія і тактика педагогічного впливу на дітей з різними типами темпераменту
- •18. Поняття про характер. Структура характеру. Основні риси типового характеру та їх формування
- •19. Поняття про здібності. Види здібностей, Індивідуальні відмінності у здібностях людей. Педагогічні здібності
- •21, Поняття про вік. Хронологічний та психологічний вік дитини. Поняття про вікові кризи. Психологічна характеристика вікових криз у дитинстві
- •22. Періодизація вікового розвитку. Основні критерії вікового розвитку. Вирішення проблеми співвідношення розвитку і навчання
- •23. Загальна характеристика ситуації розвитку молодшого школяра. Навчальна діяльність як провідна в молодшому шкільному віці. Розвиток пізнавальних психічних процесів молодшого школяра
- •24. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку. Основні особистісні новоутворення.
- •26. Особливості розвитку пізнавальних психічних процесів у підлітковому віці. Зміни в мотивації навчальної діяльності підлітка.
- •27. Становлення особистості підлітка: структура самосвідомості, формування самооцінки, інтереси, ідеали, формування «я –концепції»
- •29. Пізнавальні процеси та розумовий розвиток старшокласників. Особливості когнітивного розвитку старшокласників. Здатність старшокласників до інтроспекції (самоспостереження)
26. Особливості розвитку пізнавальних психічних процесів у підлітковому віці. Зміни в мотивації навчальної діяльності підлітка.
Розвиток пізнавальних процесів і особливо інтелекту в підлітковому віці має дві сторони — кількісну і якісну. Кількісні зміни виявляються в тому, що підліток вирішує інтелектуальні задачі значно легше, швидше та ефективніше, ніж дитина молодшого шкільного віку. Якісні зміни характеризують зрушення в структурі розумових процесів: важливо не те, які задачі вирішує людина, а яким чином вона це робить. Найбільш істотні зміни в структурі психічних пізнавальних процесів підлітків спостерігаються саме в інтелектуальній сфері. Основні властивості інтелектуального розвитку підлітків полягають у наступному: у можливості прояву нестандартного підходу до уже відомих проблем; в умінні включати часткові проблеми в більш загальні, родові; у здатності поставити слушні запитання навіть на основі погано сформульованих задач.
В ході розвитку мислення учнів середнього шкільного віку виникають його нові риси, збагачується його зміст, удосконалюються форми і засоби. Формуються елементи стилю розумової діяльності. Діапазон мислення підлітків стає значно ширшим, а зміст багатшим і складнішим. З'являється логічна система, на основі якої пов'язуються факти життя, що дозволяє підлітку аналізувати, узагальнювати і конкретизувати ситуації, події, явища незалежно від реальних обставин ( О.В.Скрипченко ). У процесі розвитку мислення в підлітковий період у дитини виявляються наступні здібності: оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних задач; аналізували абстрактні ідеї, шукати помилки і логічні протиріччя в абстрактних судженнях. Мислення стає об'єктом самосвідомості підлітка. Важлива особливість цього віку — формування активного, самостійного, творчого мислення. Словесно-логічне мислення — провідний засіб теоретичного освоєння дійсності, що інтенсивно формується під час оволодіння дітьми науковими поняттями в процесі навчання. З конкретно-понятійного мислення підлітка поступово стає абстрактно-понятійним. Учні починають оперувати загальними абстрактними поняттями. Однією з рис підлітків є критицизм.
Підлітки не завжди сприймають на віру пояснення вчителя та батьків. Вони намагаються знайти докази, які заперечують те, що їм говорять. Розвиток мовлення у підлітковому віці відбувається внаслідок оволодіння рідною мовою, її лексичними, граматичними, фонетичними можливостями. У підлітковому віці продовжується активний розвиток навичок читання, а також монологічної і писемної мови. Мовні дії стають більш контрольованими. Розвиток відчуттів і сприймання відбувається в органічному взаємозв'язку. Сприймання все більшою мірою починає характеризуватися планомірністю і послідовністю. Дедалі більше розвивається цілеспрямованість і активність сприймання. Увага підлітка розвивається у зв'язку з формуванням у нього умінь вчитись і працювати. Вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. Увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції. Розвиток пам'яті в підлітковому віці також багато в чому залежить від процесу навчання, від тенденції ускладнення навчальних програм у міру дорослішання дитини. Процес оволодіння більш складною системою знань впливає на розвиток мимовільної і довільної пам'яті. Пам'ять підлітків поступово набуває характеру організованого, регульованого і керованого процесу. Швидко формується смислова логічна пам'ять. Розвиток уяви н підлітковому віці. Розширюється зміст її образів, оскільки уява бере участь у процесах розуміння художніх творів, технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. Про розвиток творчої уяви у підлітків свідчать продуктивність, оригінатьність, самостійність процесу уяви. Зміни в мотивації навчальної діяльності підлітка. Динаміка відношення дітей до учбової діяльності при переході до середніх класів така: діти майже не цікавляться навчанням, відбувається диференціація відносної зацікавленості різними предметами, деякі з них починають сприйматися як нудні Дітям починають подобатися легкі предмети, або ж нові.
Вміння вчитися тісно пов'язане з розумовим розвитком. У школярів з заниженим рівнем уміння вчитися, як правило, відмічається низький рівень сформованості процесів мислення і, зокрема, якостей розуму.
Ламання старих психологічних структур, характерне дня цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства (так звана "криза 13 років"). Новоутвореннями підліткового віку є: почуття дорослості; рефлексія та самосвідомість. Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений новими, вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі самостійно організовувати свою увагу, пам'ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.
Особливостями протікання підліткової кризи є характерологічні поведінкові реакції підлітків, а саме: реакція емансипації - намагання звільнитися з під опіки дорослих, устремління в майбутнє, включення в соціальне життя, що відбувається поза сім'єю; реакції гіперкомпенсації - коли підлітки для самореалізації обирають ті сфери діяльності, в яких необхідно долати певні труднощі. Неуспіх в якійсь одній галузі вони компенсують успіхами в іншій; Реакція опозиції - підліток у взаєминах з дорослими намагається привернути їх увагу, переключити її з усіх інших на себе; реакцію імітації - наслідування поведінки значущого дорослого; реакція групування - створення неформальних груп ровесників; реакції протесту - зміст їх — протистояння авторитетам (батькові, вчителю, тренеру), існуючим порядкам, структурі соціальних норм.
Провідною, діяльністю в підлітковий період стає інтимно-особистісне спілкування. Спілкування підлітків перетворюється в самостійний вид діяльності. Спілкування з однолітками є провідним видом діяльності в цьому віці. Саме у групі однолітків створюється нова соціальна ситуація розвитку особистості. В цей період центр життя підлітка переноситься з навчальної діяльності в діяльність спілкування. Спілкування підлітків — це специфічний вид міжособистісних стосунків. Підлітковий вік — це період формування стійкої дружби і приятелювання. Симпатія нерідко виявляється у неадекватних формах: зовнішній агресії, індиферентності, гострій критиці тощо. Підлітки цінують відданість, чесність, довіру, взаємодопомогу, вміння берегти таємниці. Актуальним стає порівняння з однолітками. Дорослий - це приклад бажаний, але практично не реальний для досягнення, тому підлітку краще рівнятися на однолітка, бачити свої переваги і недоліки. Школа стає місцем самоствердження. Якщо в школі не знаходиться одноліток чи вчитель, перед якими підліток може себе показати, завоювати престиж та визнання як особистість (хоч у позитивному, хоч у негативному плані), то привабливість школи неминуче надає.