
- •1. Психологія як наука. Завдання сучасної психології. Основні методи психології (спостереження, експеримент)
- •2. Поняття про відчуття та сприймання. Класифікація відчуттів. Загальні властивості відчуттів. Різновиди та властивості сприймання
- •3. Поняття про пам'ять. Різновиди та процеси пам'яті. Індивідуальні особливості пам'яті людини. Рекомендації щодо поліпшення пам'яті школярів
- •4. Поняття про мислення. Мисленнєві операції. Види мислення. Індивідуальні особливості мислення та способи його активізації у навчальному процесі
- •5. Поняття про мову та її функції. Види мовлення. Соціально-психологічні рекомендації з оволодіння педагогом методикою публічних виступів
- •6. Поняття про уяву. Функції уяви. Види та процеси уяви. Способи активізації уяви школярів
- •7. Поняття про увагу. Властивості та види уваги. Способи організації і керування увагою школярів
- •8. Поняття про емоції та почуття. Класифікація емоцій. Вищі почуття
- •9. Форми переживання емоцій і почуттів. Методи подолання стресу
- •10. Поняття про волю. Вольові якості особистості. Розвиток та виховання волі у школярів
- •11. Поняття про особистість ("людина", "індивід", "особистість", індивідуальність"). Структура особистості. Спрямованість особистості та її види. Основні властивості особистості
- •12. Мотивація особистості та її основні параметри. "я"-концепція особистості. Самооцінка особистості та врахування її в педагогічній діяльності
- •13. Поняття про групи. Класифікація груп у психології. Рівні розвитку групи. Лідерство та інші психологічні феномени колективу
- •14. Поняття про соціально-психологічний клімат. Основні риси сприятливого психологічного клімату. Методи вивчення відношень у малій групі
- •15. Поняття про діяльність. Структура та основні види діяльності. Педагогічна діяльність. Стилі педагогічної діяльності
- •16. Поняття про спілкування та ного функції. Структура та види спілкування.. Педагогічне спілкування. Умови успіху педагогічного спілкування
- •17. Поняття про темперамент. Психологічна характеристика типів темпераменту. Стратегія і тактика педагогічного впливу на дітей з різними типами темпераменту
- •18. Поняття про характер. Структура характеру. Основні риси типового характеру та їх формування
- •19. Поняття про здібності. Види здібностей, Індивідуальні відмінності у здібностях людей. Педагогічні здібності
- •21, Поняття про вік. Хронологічний та психологічний вік дитини. Поняття про вікові кризи. Психологічна характеристика вікових криз у дитинстві
- •22. Періодизація вікового розвитку. Основні критерії вікового розвитку. Вирішення проблеми співвідношення розвитку і навчання
- •23. Загальна характеристика ситуації розвитку молодшого школяра. Навчальна діяльність як провідна в молодшому шкільному віці. Розвиток пізнавальних психічних процесів молодшого школяра
- •24. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку. Основні особистісні новоутворення.
- •26. Особливості розвитку пізнавальних психічних процесів у підлітковому віці. Зміни в мотивації навчальної діяльності підлітка.
- •27. Становлення особистості підлітка: структура самосвідомості, формування самооцінки, інтереси, ідеали, формування «я –концепції»
- •29. Пізнавальні процеси та розумовий розвиток старшокласників. Особливості когнітивного розвитку старшокласників. Здатність старшокласників до інтроспекції (самоспостереження)
18. Поняття про характер. Структура характеру. Основні риси типового характеру та їх формування
Характер — це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе. Гра як провідна діяльність дитини дошкільного віку є школою формування характеру. Колективізм, ініціативність, спостережливість, сміливість, витримка та інші риси характеру одержують свій розвиток. Саме в трудовій діяльності під керівництвом талановитого педагога закладається фундамент соціальнозначимих рис характеру — цілеспрямованість, планомірність, точність і охайність виконання завдань, відповідальність за доручену справу.
Позитивні характерологічні риси допомагають перемогти труднощі на шляху до реалізації поставленої мети, здійсненню мрій.
Характер має велике значення не лише для самої особистості, але й для суспільства.
Компоненти структури характеру спрямованість; переконання; розумові риси; емоції; воля; темперамент; повнота; цілісність; визначеність; сила.
Спрямованість вибіркове позитивне або негативне оцінне ставлення особистості до вчинків і діяльності, людей і самої себе.
Переконання - знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Система переконань — ведучий КОМПОНеНТ (принциповість поведінки людини, неприхильність у боротьбі, упевненість у справедливості й важливості справи).
Потреби та інтереси. Матеріальні чи духовні потреби й інтереси (в залежності від переваги потреб й інтересів складається своєрідний характер людини) визначають не тільки думки й почуття людини, а й спрямованість її справ).
Інтелект, Теоретичний чи практичний склад розуму (чи здатна людина тонко спостерігати, наскільки глибоко може аналізувати явища, робити висновки тощо).
Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість,, "товстошкірість", нечутливість до страждань інших, нездатність співпереживати.
Воля в структурі характеру зумовлює його силу, твердість. Воля є стрижневим компонентом сформованого характеру.
Почуття Показники якісних особливостей характеру (залежно від особливостей характеру людина може проявляти пристрасне або холодно-розсудливе ставлення до явищ дійсності).
Темперамент у структурі характеру є динамічною формою його прояву, природною основою характеру.
Основні риси типового характеру:
моральні (чесність, правдивість, сором'язливість, принциповість);
вольові (цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність, рішучість, активність, мужність);
інтелектуальні (винахідливість, кмітливість, дотепність);
емоційні (ніжність, доброзичливість, чуйність).
ставлення до праці — виявляється в повазі до праці, працелюбності або ж у зневазі до праці. Важливі риси у ставленні до праці — акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість.
ставлення до інших людей формуються у міжособистіених контактах і зумовлюється суспільними умовами житія, які складаються історично і розкриваються в колективі. Позитивними рисами характеру є справедливість, дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість. До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до безпідставного кепкування та глузування, причепливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб'язковість, мізантропія.
-ставлення до самої себе — позитивне або негативне —- залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати себе, свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості. Деяким людям властиві негативні риси — нескромність, хвалькуватість, кар'єризм, гординя, самовпевненість тощо.
- ставлення до власності, яке виявляється через такі риси характеру як "щедрість — жадібність", "акуратність — неохайність", "ощадливість — марнотратність".
Основні синтетичні властивості позитивного характеру. Синтетичними називають тому, що в них виражається не одна, а багато якостей особистості. Моральна вихованість характеру. Людина цілеспрямована, гуманна, діяльна і добра, тактовна, не лише поважає колектив, а й уміє жити й працювати в ньому. Повнота характеру — це всебічний розвиток основних Його структурних компонентів — розумових, моральних, емоційно-вольових.. Цілісність характеру — це єдність психічного складу людини, незалежність проявів рис характеру від ситуацій, відсутність розбіжностей у поглядах, єдність слова та діла. Визначеність - твердість і незалежність особистості в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення окреслених цілей. Сила характеру — це енергія, з якою людина прагне досягти поставлених цілей, її здатність до концентрації зусиль при зустрічі з перешкодами і труднощами, вміння їх долати. Твердість характеру. Виявляється в послідовності дій і завзятості людини, у свідомому відстоюванні поглядів і прийнятих рішень. Врівноваженість характеру. Це найбільш оптимальне для діяльності й спілкування з людьми, співвідношення стриманості й активності, вироблена різність поведінки, яка дозволяє, за словами Ї.П.Павлова, індивіду тримати себе у важких умовах на висоті.
Меланхоліку властиві низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і СТІЙКІСТЬ почуттів, але слабка їх зовнішня вираженість. Мова тиха, особливо при хвилюванні. Добрий, Ласкавий, любить коли йому співчувають. Має занижену самооцінку. Відповідальний, намагається бути "не гірше за інших". Радіє, коли його хвалять. Тягнеться до сильних особистостей. Гонко розбирається у людях. Тонко відчуває музику, літературу, живопис Почуття виникають повільно, але вражають своєю глибиною і силою. Недоліки. При недостатньому вихованні у меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як підвищена аж до хворобливості емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань за таких життєвих обставин, які на це не заслуговують.
Врахування темпераменту учнів у навчально-виховному процесі
Холерик. Стратегія: спокійна, врівноважена атмосфера соціального оточення, справедлива вимогливість, об'єктивне оцінювання (негативну оцінку ставити у енергійній формі), сприяння оволодінню прийомами саморегуляції, сприяння усвідомленню недоліків свого темпераменту. "Ні хвилини спокою" — такий принцип підходу до холерика, що спирається на використання йото плюсів: енергійності, захопленості, пристрасності, рухливості, цілеспрямованості, —- і нейтралізацію мінусів: запальності, агресивності, невитриманості, нетерплячості, конфліктності. Холерик увесь час повинний бути зайнятий справою, інакше він свою активність направить на групу та може розкласти його зсередини.
Сангвінік. Стратегія — шляхом індивідуального контролю корегувати поверховість, непосидючість, брак витримки. Звертати увагу на цікаві, аспекти завдання, безперервно ставити нові задачі, щоб активізувати нестійкі пізнавальні інтереси сангвініка. Підбадьорювати, закликати до подолання труднощів, розповідати про подальші перспективи роботи. Заохочувати, виявлення відповідальності, вимогливості до себе, наполегливості. "Довіряй, але перевіряй" — підхід до сангвініка, що має плюси: життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість і мінуси' схильність до зазнайства, розкиданість, легкодумство, поверховість і ненадійність. Мила людина сангвінік завжди обіцяє, щоб не скривдити людини, але далеко не завжди виконує обіцяне, тому треба проконтролювати, чи виконав він свої обіцянки.
Флегматик Стратегія — систематично приділяти увагу, не переключати швидко з однієї задачі іншу, робити установку на мобілізацію всіх сил для виконання термінових завдань, привчати стежити за витрачанням часу, стимулювати самоконтроль щодо темпу виконання намічених дій. Активізувати рухливість флегматика, яка тісно пов'язана з суто психічною, через ігри або спортивні змагання. Розбудити самолюбство, активізувати емоційну сферу, щоб створити необхідне вольове напруження. "Не квап" — таким повинний бути підхід до флегматика, що має плюси: стійкість, сталість, активність, терплячість, самовладання, надійність і, звичайно, мінуси: повільність, "товстошкірість", сухість. Головне — флегматик не може працювати в дефіциті часу, йому потрібний індивідуальний темп, тому його не треба підганяти, пін сам розрахує свій час і зробить справу.
Меланхолік. Стратегія: стимулювати меланхоліка шляхом систематичного підбадьорювання, навіювання віри у власні сили: дати можливість виявити переваги свого темпераменту (високу чутливість, акуратність, дбайливість, ретельність). "Не нашкодь" це девіз для меланхоліка, що також має свої плюси: висока чутливість, м'якість, людяність, доброзичливість, здатність до співчуття і, звичайно ж, мінуси: низька працездатність, ПОМИСЛИВІСТЬ, сором'язливість. На меланхоліка не можна кричати, давати різкі і тверді вказівки, тому що ВІН дуже чуттєвий до слів, інтонацій та дуже ранимий.