1. Психологія як наука. Завдання сучасної психології. Основні методи психології (спостереження, експеримент)

Термін "психологія" походить від грецьк. — душа і — слово, вчення, що означає "наука про душу", розуміється як наука про психіку. Психологія — одна з наук про людину. Об'єктом її вивчення є психіка. Предметом психології є закономірності розвитку, механізми психіки. Психологія дає можливість розбиратися в психічному житті людей. Вивчення психології допомагає розбиратися в своєму психічному житті. Психологія дає можливість розуміти самото себе, знати свої СИЛЬНІ й слабкі сторони. Знання психології допомагає правильно організовував -ти розумову працю, зокрема навчальну роботу.

Психологія вивчає три форми психічних явищ, які діляться за часом їх протікання.

I. Психічні процеси або пізнавальні психічьні пронеси - це форма цілісного, єдиного відображення суб'єктом об'єктивної дійсності (тривають від кількох секунд декількох годин) 1) відчуття - психічний процес, то полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму при безпосередньому впливові подразників на відповідні органи чуття; 2) сприймання - це пізнавальний процес, який спрямований на відображення предметі» в цілому, 3) пам'ять - закріплення, збереження, відтворення в мозку того, що відбувалося в минулому досвіді людини; 4) мислення - здатність людини опосередковано й узагальнено пізнавати та відображати предмети, явища об'єктивної дійсності в їх суттєвих властивостях, зв'язках і відношеннях; 5) мовлення - це засіб спілкування; б) уява - це здатність людини створювати до початку сприймання новий образ, або створення нових образів, уявлень, думок на базі попереднього досвіду людини; 7) увага.

Основними формами прояву психіки є також емоційно-вольові процеси.

II. Психічні стани (тривають від кількох годин до декількох днів) - це психологічна характеристика особистості. Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання: стійкий інтерес, творче піднесення, уважність, стрес, апатія, пригніченість, афект, тривожність, агресивність, ейфорія (зверх радість), сумнів, горе, настрій, фрустрація, гіпноз, навіювання тощо.

ПІ. Психічні властивості особистості (тривають місяцями, роками, десятиліттями, усе життя) - це сталі душевні якості індивідууму, їм притаманна закріплюващеть і повторюваність в структурі особистості; спрямованість; темперамент; характер; здібності.

2. Поняття про відчуття та сприймання. Класифікація відчуттів. Загальні властивості відчуттів. Різновиди та властивості сприймання

Відчуття - це найпростіший психічний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі матеріальних подразників на відповідні рецептори. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. Відчуття мають велике значення у житті людини: 1.Відчуття є первинною формою психічного зв'язку організму з оточуючим світом.2. Відчута є єдиним джерелом наших знань про зовнішній світ і наше внутрішнє середовище. 3. Відчуття є початковою формою розвитку пізнавальної діяльності. 4. Відчуття завжди емоційно забарвлені. 5. Особливі відчуття, які йдуть від внутрішніх органів, визначають самопочуття людини, її емоційний тонус. 6. Відчуття забезпечують життєдіяльність організму.

Класифікація відчуттів. Відповідно до системи аналізаторів розрізняють відчуття зорові, слухові, дотикові, больові, температурні, смакові, нюхові, голоду і спраги, статеві, кінестетичні та статичні. Органом зорових відчуттів є око. Чутливість ока до кольорів є різкою. До синього кольору чутливість у 40 разів менша, ніж до жовтого. Слухові відчуття сприймаються за допомогою вуха. Діти вже в першому півріччі свого життя здатні реагувати на спів, музику, на інтонації мовлення. Тактильні, Польові й температурні відчуття є функціями органів, розміщених у шкірі. Найбільше органів тактильного відчуття розміщено на пучках, кінчику язика. Больові відчуття сигналізують про порушення тканини і, що природно, викликають захисну реакцію. Температурні відчуття (холоду, тепла) спричинюються контактом з предметами, що мають температуру вищу або нижчу, ніж температура тіла. Вібраційне чупя яскраво виявляється у глухих і сліпих. Нюхові відчуття здійснюються спеціальними нюховими пухирцями, розміщеними на внутрі.ііній поверхні носа. Органом смакових відчуттів є спеціальні чутливі до хімічних подразників колбочки, розміщені на язиці та піднебінні. Статичні, або гравітаційні, відчуття відбивають положення нашого тіла у просторі — лежання, стояння, сидіння, рівновагу, падання. Кінестетичні відчуття відбивають рухи та стани окремих частин тіла — рук, ніг, голови, корпуса. Органічні відчуття сигналізують про такі стани організму, як голод, спрага, самопочуття, утома, біль, їх аналізатори містяться всередині організму.

Загальні властивості відчуттів. Кожне відчуття виникає й розвивається за певними закономірностями. Проте всі відчуття мають багато спільного — якість, інтенсивність і тривалість, просторова локалізація подразників. Якість відчуттів — це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших, наприклад кольоровий

тон, особливості слухових, нюхових, смакових відчуттів тощо. Інтенсивність відчуттів визначається силою діючого подразника й функціональним станом рецептора Тривалість визначається функціональним станом органу чуття, часом дії подразника і його інтенсивністю. Просторова локалізація подразників забезпечується дистантними рецепторами, дає нам відомості про локалізацію подразника в просторі.

Сприймання - це такий пізнавальний психічний процес, який полягає у відображенні цілих предметів і явищ внаслідок їх дії на органи чуття, сприймання має цілісний характер. Види сприймання. Залежно від ведучого аналізатора розрізняють зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикове. Залежно від мети н вольових зусиль розрізняють довільне сприймання (свідомо спрямовується і регулюється особистістю) та мимовільне сприймання (складається в ході вза­ємовідношень людини з середовищем незалежно від її свідомого наміру). Залежно від конкретного змісту об'єктів розрізняють сприймання явищ природи, техніки, усної мови, наукової й художньої книги, картин, музики. Можна виділити ще такі види сприймання: сприймання простору (сприймання величини, форми, об'ємності й віддаленості предметів), сприймання часу (відображення довготривалості й послідовності явищ і подій), сприймання руху ( відображення напрямку й швидкості просторового існування предметів), сприймання людини людиною (сприймання дій, рухів, вчинків, діяльності людини; пізнання інтересів, почуттів, зви­чок, переконань, характеру, здібностей особистості).

Властивості сприймання: 1. Предметність - здатність особистості об'єктивно сприймати і відносити знання до реальної дійсності. 2. Цілісність - здатність особистості через окремі відчуття створювати цілий образ. 3. Структурність - здатність при зникненні об'єкта зберігати слідові образи, па які накладаються нові образи, що разом утворюють певну структуру. 4. Константність сприймання - своєрідна саморегульована дія, здатність системи сприймання компенсувати зміну об'єктів під впливом освітлення, розміщення, віддалення в просторі і сприймати ці зміни. Тобто, константність сприймання предметів полягає в тому, що ми сприймаємо форму і величину їх незалежно від їхнього положення щодо ока. Скажімо, круглі предмети сприймаються як круглі, незважаючи на те, що під певним кутом вони дають на сітківку відбиток еліпса. 5. Осмисленість - здатність особистості при утворенні нового одразу називати його, узагальнювати йото в слові. 6. Вибірковість - проявляється в переважному виділенні одних об'єктів у порівнянні з іншими. 7. Аперцепція - залежність сприймання від минулого досвіду, запасу знань і загальної спрямованості особистості

Психологія - це наука про психіку та закономірності її прояву та розвитку (у широкому розумінні). У вузькому розумінні цілі психології спрямовані на практичну реалізацію наукових закономірностей: і) Описати поведінку і психіку ( як і що відбувається); 2) Зрозуміти і пояснити поведінку і психіку; 3) Передбачити майбутню поведінку і психічні реакції; 4) Контролювати (змінювати), корегувати поведінку і психіку.

Методи психології. Психологія як наука має певні предмет і методи вивчення психічних явищ. Метод - це шлях пізнання, це спосіб, за допомогою якого пізнається предмет науки (С.Л.Рубінштейн).

Спостереження, експеримент. Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовується у психології, педагогічній практиці, соціологічних дослідженнях. Об'єктом спостереження є поведінка особистості в найрізноманітніших її зовнішніх виявах. За особливостями мовлення, виразними рухами - жестами, мімікою, виразами обличчя, пантомімічними актами (позами) тощо - можна виявити й аростежити особливості уваги, розуміння змісту висловлювання, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру.

Позитивні сторони спостереження: ). У спостереженнях відбувається збирання фактів природної поведінки особи, що знаходиться у звичайних умовах; 2. Спостереження можна проводити в різних умовах; 3. У спостереженнях можна знайти мотиви поведінка, що спостерігається; 4. Людина, що спостерігається, проявляється цілісне особистість; 5. Людина спостерігається у взаємозв'язках з іншими..

"Недоліки" спостереження: І. Досліджувач знаходиться у пасивній позиції, очікує; 2. Факти злиті, нерозчленовані, що загруднює аналіз; 3. Спостереження вимагає дуже багато часу; 4. Не можне забезпечити повтор.

Найефективнішим з наукового погляду є експериментальне дослідження, коли досліджуване явище вивчається в різних умовах та обставинах. Особливість поляїас в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. При цьому дослідник дістає можливість чітко визначити чинники, які діяли а момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити причини, що його зумовили, а також у разі погреби повторити дослід з метою нагромадження додаткових відомостей дня обгрунтування одержаних результатів.