73. Особливості розвитку Англії після дсв

Унаслідок Другої світової війни економічні та політичні пози­ції Великобританії були підірвані. Людські втрати становили близько 375 тис. осіб, а матеріальні збитки перевищили 25 млрд фунтів стерлінгів. Великобританія стала боржником своїх доміні­онів і США. У повоєнний період при владі в Англії, змінюючи одна одну, знаходилися Лейбористська та Консервативна партії. 5 червня 1945 р. на виборах перемогли лейбористи й уряд У Черчілля зму­шений був піти у відставку. Новий прем´єр-міністр К. Еттлі про­голосив своєю метою курс на «демократичний соціалізм». У результаті реформ, проведених лейбористами, були націоналізо­вані вугільна, газова, металургійна промисловість, електроенерге­тика, зв´язок, транспорт, Англійський банк. Власниками підпри­ємств сплачувалася компенсація — 2,5 млрд фунтів стерлінгів. Згодом темпи націоналізації були знижені, лейбористам стало зрозуміло, що держава не спроможна взяти на себе занадто багато. Було проголошено курс на «змішану економіку».

Лейбористський кабінет став більше уваги приділяти питан­ням програмування економіки, регулювання зайнятості, екс-порту-імпорту та ін. За планом Маршалла Великобританія отри­мала близько 2,5 млрд доларів, що сприяло структурній переорієнтації британської економіки, водночас посилило її залежність від США.

Широкий комплекс заходів, що здійснювали лейбористи, при­звів до непомірного зростання державних витрат і різкого збіль­шення дефіциту бюджету. Фінансові труднощі сприяли у 1951 р. перемозі консерваторів на чолі з У Черчіллем. Була здійснена часткова денаціоналізація, скорочено соціальні програми.

Повернення до влади лейбористів (1964 р.) привело до віднов­лення націоналізації, встановлення контролю за квартплатою, цінами, підвищувалися пенсії та інші соціальні виплати, створю­валося Національне управління по цінах і доходах. Незважаючи на певне економічне піднесення (темпи приросту виробництва становили 2,3% щорічно), Англія у 60-і pp. поступилася за рівнем промислового виробництва ФРН та Японії.

Нові реалії примусили її шукати вихід у посиленні інтеграції зі «Спільним ринком». 1 січня 1973 р. Великобританія стала членом Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Однак еконо­мічні труднощі у 70-ті pp. поглибилися, зростало безробіття, інфляція, постійно падали темпи розвитку. Одночасно загостри­лася і проблема Ольстеру (Північної Ірландії), де відбувалися зіткнення між ірландською католицькою меншістю та англій­ськими протестантами. Лейбористські уряди Г. Вільсона, Д. Кал-лагена не змогли ефективно вирішити назрілі проблеми.

Ситуація змінилася після перемоги на виборах консерваторів, в результаті якої 4 червня 1979 р. був сформований кабінет на чолі з Маргарет Тетчер. Новий уряд енергійно вдався до заходів, які, на думку М. Тетчер, повинні були оздоровити англійську еко­номіку та фінанси. Вони багато в чому були схожі на ті, які в США пізніше отримали назву «рейганоміка».

74. Економічний розвиток Франції після дсв

Друга світова війна і окупація країни завдали великої шкоди французькій економіці. Хоча людські втрати і масштаби руйнувань були меншими, ніж у роки Першої світової війни, більшість підприємств не працювало (більше 60%), існувала карткова система, не вистачало сировинних, продовольчих ресурсів. Масовим було безробіття. Процвітали «чорний ринок» і спекуляція, дорожнеча (ціни зросли у 6 разів). Промислове виробництво у країні скоротилось втричі, а сільськогосподарське – вдвічі. Нараховувалось близько 600 тис. безробітних. У колоніях розгорнулась могутня національно-визвольна боротьба: була проголошена незалежність Демократичної Республіки В`єтнам; у Лаосі, Камбоджі розгорілась партизанська боротьба; Сирії, Лівані відбувались сутички місцевого населення з французькими військами.

 Наслідки Другої світової війни для Франції

Людські втрати	Загинуло: 200 тис. військових і 173 тис. цивільних громадян
Матеріальні втрати	Грошова одиниця Франк втратив ¾ своєї вартості, капіталовкладення за кордоном скоротились на 40-50%. Франція знову стала боржником. Руйнування і втрати були відносно незначними.
Територіальні зміни	Відновлення довоєнних кордонів. Початок розпаду французької колоніальної імперії.
Соціально-економічні наслідки	Падіння ВВП до рівня 1891 р. Промислове виробництво у країні скоротилось втричі, а сільськогосподарське – більше ніж вдвічі. Близько 600 тис. безробітних. 2 млн. репатріантів. Ціни порівняно з довоєнним часом зросли у 6 разів. Існувала карткова система. Не вистачало предметів першої необхідності. Припинилась зовнішня торгівля.
Політичні зміни	Припинення існування Третьої республіки. Встановлення Тимчасового режиму. Довоєнні політичні партії зійшли з політичної арени. Провідну роль почали відігравати комуністична (ФКП) і соціалістична (СФІО) партії, Народно-республіканський рух (МРП).
Міжнародне становище	Участь де Голля і «Вільної Франції» у боротьбі проти фашизму, а також роль, яку у цій боротьбі відіграв рух Опору, дали змогу Франції, незважаючи на важку поразку 1940 р., завершити війну у стані переможців. Франція зберегла статус великої держави. Отримала місце в ООН і РБ ООН, окрему окупаційну зону в Німеччині та Австрії, на рівні з іншими державами підписала договори з союзниками Німеччини і прийняла участь в роботі Міжнародного воєнного трибуналу.