47. Економічні погляди с.Сісмонді

Як трактував С. Сісмонді основні економічні категорії?

Більшість основних економічних категорій Сісмонді трактував, ґрунтуючись на висновках класичної політичної економії. Він обстоював позиції трудової теорії вартості. Гроші тлумачив як продукт праці, який має внутрішню вартість. Прибуток розглядав як відрахування від продукту праці робітників, і тому вважав це грабунком останніх, який здійснюють капіталісти. Капітал услід за А. Смітом С. Сісмонді визначав як продуктивний запас, частину матеріального багатства, що приносить прибуток. У вченні про ренту він дотримувався поглядів фізіократів, тобто вважав ренту дарунком землі. Французький дослідник розрізняв трудові й нетрудові доходи. Заробітна плата, на його думку, повинна дорівнювати всій вартості, створеній працею робітника. Водночас під впливом ідей Т. Мальтуса рівень заробітної плати він поставив у залежність від кількості населення, а тому пропонував обмежити його зростання, виходячи з рівня доходу кожного. Сісмонді засуджував шлюби робітників, якщо ті не могли забезпечити нормальне життя своїм сім'ям.

У чому полягає критика капіталізму С. Сісмонді

Сісмонді піддав гострій критиці капіталізм, а заразом і економічний лібералізм класичної політичної економії, її погляди на велике машинне виробництво, вільну конкуренцію, гармонію економічних інтересів, автоматичний механізм встановлення економічної рівноваги через попит і пропозицію, невтручання держави в економічне життя.

Велика машинна індустрія, підкреслював Сісмонді, витісняє робітників із виробництва, породжує безробіття, посилює конкуренцію на ринку праці, яка зумовлює зниження заробітної плати і, як наслідок, обмежує попит на засоби існування. Будь-який технічний прогрес він не вважав корисним, якщо той не супроводжується зростанням попиту на блага.

Вільна конкуренція, вказував Сісмонді, має згубні економічні та соціальні наслідки, що виявляється у зубожінні народних мас і концентрації багатства в руках небагатьох. На його думку, індустріальне суспільство має тенденцію до появи двох антагоністичних класів - класу працюючих і класу непрацюючих, тобто власників засобів виробництва і капіталу, до розмежування бідних і багатих. Свобода конкуренції прискорює цей процес і знищує всі проміжні верстви населення. Дрібні власники - фермери, селяни, ремісники - не спроможні витримати конкуренцію з великим виробництвом і розорюються, поповнюючи лави найманих робітників. У суспільстві не залишається місця ні для кого, крім великого капіталіста і найманого робітника, заявляв Сісмонді. Капіталізм, таким чином, відчужує власність від праці, цілком підпорядковує працю капіталові.

Виходячи з цього, капіталізм, конкуренцію, машинне виробництво Сісмонді оголосив соціальним злом. На цій основі він намагався спростувати тезу А. Сміта про природну відповідність особистого і суспільного інтересів.

Розкрийте сутність концепції реалізації і криз С. Сісмонді

На противагу "теорії ринків", або "законові Сея", яка доводить можливість безкризового розвитку капіталізму, Сісмонді створив власну концепцію реалізації і криз, яка посідає центральне місце в його економічному вченні. "Закон Сея" помилковий, твердив Сісмонді, кризи надвиробництва є закономірними для капіталізму внаслідок недоспоживання населення.

Сісмонді вважав, що для реалізації продукту необхідно, щоб обсяг виробництва дорівнював обсягові первинних доходів суспільства. Якщо обсяг виробництва перевищує обсяг доходів, частину продукту не буде реалізовано. Оскільки з розвитком капіталізму доходи робітників скорочуються внаслідок зниження заробітної плати і їх витіснення з виробництва машинами, які "не знають жодних потреб", обсяг споживання скорочується. Однак капіталісти в гонитві за прибутком нарощують обсяги виробництва, нагромаджують частину доходу, призначеного для споживання. Тому за умов "чистого капіталізму", на думку Сісмонді, частина вартості залишається нереалізованою. Для повної реалізації продукту потрібні доходи "третього класу" - дрібних власників.

Отже, основною причиною криз надвиробництва, як вважав Сісмонді, є несправедливий розподіл доходів, з одного боку, і зменшення прошарку дрібних власників, які розорюються, з іншого. В результаті виникає недоспоживання продукту.