Множинність осіб у зобов'язанні

— стан, за якого суб'єктами зобов'язання як з однієї, так і з другої сторони можуть бути кілька осіб (кредиторів, боржників, кредиторів і боржників). Залежно від того, на якій стороні виникла М. о. у з., вона може бути активною, пасивною або змішаною. За способом виконання зобов'язання поділяються на часткові (ст. 173 Цивільного кодексу України) та солідарні (ст. 175, 176 ЦивК).

У частковому активному зобов'язанні кожен із кредиторів має право вимагати від боржника виконання у певній частці. Після вибуття кредитора, що одержав задоволення у межах своєї частки, зобов'язання зберігає свою силу для ін. кредиторів.

У частковому пасивному зобов'язанні кредитор може вимагати від боржників виконання у певній для кожного з них частці. Особа, що погасила своє зобов'язання, вибуває з кола боржників; решта з них залишається зобов'язаною. У змішаному частковому зобов'язанні існує кілька кредиторів та кілька боржників, кожен з яких має право вимагати виконання або має обов'язок виконати зобов'язання лише у певній частці. У солідарному активному зобов'язанні кожен з кредиторів має право вимагати від боржника в повному обсязі виконання обов'язку. З його виконанням зобов'язання припиняється. У солідарному пасивному зобов'язанні кредитор може вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі від будь-якого з боржників. У змішаному солідарному зобов'язанні поєднуються множинність з боку кредиторів та множинність з боку боржників із дотриманням принципу солідарного виконання

Види заміни:

-         Заміна боржника;

-         Заміна кредитора;

-         Заміна третіх осіб;

-         Тотальна заміна (заміна кредитора і боржника, заміна третіх осіб і кредитора).

225

Поняття та принципи виконання зобов’язань.

Виконання зобов'язання — це здійснення його сторонами покладених на них прав і обоє 'язків, що складають зміст зобов 'я-зання. Як відомо, змістом зобов'язання виступає вчинення певних дій, а також утримання від дій. Так, договірні зобов'язання укладаються для досягнення певної мети: одержання речі у власність, у користування, виготовлення речі і т. ін., тому вони вимагають вчинення боржником активних дій.

Цивільному законодавству України відомі такі принципи виконання зобов'язань: належного виконання; реального виконання.

Найбільш важливим з них є принцип належного виконання зобов 'язань, який стосовно договірних відносин полягає в наявності договірної дисципліни — точного і своєчасного виконання сторонами договору всіх своїх зобов'язань згідно з умовами їх угоди і вимогами законодавства.

За ст. 161 ЦК зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок — відповідно до вимог, що звичай

но ставляться.

226

Умови і способи виконання зобов’язання.

Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання 1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. 2.Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечен­ня, якщо інше не встановлено цим Кодексом. 3.Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

227

Поняття та види способів забезпечення виконання зобов’язань.

Зобов'язання виконуються сторонами, як правило, належним чином, тобто у встановлений строк і згідно з вказівками закону або умовами договору. За допущення яких-небудь порушень встановлені звичайні засоби примусу, які застосовуються в усіх випадках, незалежно від того, були вони передбачені сторонами чи ні. Такими засобами є відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням (ст. 203 ЦК), а також інші засоби правового характеру, що стимулюють боржника до належного виконання зобов'язань. Ці спеціаль

ні засоби іменуються способами забезпечення виконання зобов'язань (ст. ст. 178-196 ЦК). До них належать неустойка (штраф, пеня), застава, порука, завдаток, гарантія.

228

Неустойка. Поняття і види неустойки. Співвідношення неустойки і збитків.

Неустойка - визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Н. (ш., п.) може забезпечуватися лише дійсна вимога. Кредитор не вправі вимагати сплати Н. (ш., п.), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Види:(штраф, пеня)

229

Порука. Ознаки і види поруки. Зміст і виконання зобов’язання з договору поруки.

Порука — це односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання боржником його зобов'язання перед кредитором.    На відміну від застави, яка надає кредиторові переважне право перед іншими кредиторами боржника задовольнити свої вимоги із вартості заставленого майна, за договором поруки кредитор поряд із боржником набуває в особі поручителя додаткового боржника. ЦК встановлює солідарну відповідальність поручителя і боржника, якщо інше не передбачене в договорі. Тобто викладена норма є диспозитивною. Сторони можуть передбачити і субсидіарний характер відповідальності поручителя. Якщо ж це спеціально не застережено в договорі, то поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а саме — за сплату основного боргу, відсотків, неустойки, збитків, витрат, пов'язаних із стягненням боргу, тощо. Звичайно, при цьому обсяг відповідальності поручителя не може перевищувати обсягу відповідальності боржника.    Закон передбачає виключно письмову форму договору поруки, оскільки порушення письмової форми має наслідком безумовну недійсність договору.    Порука найчастіше має місце у відносинах за участю громадян, коли йдеться про забезпечення виконання грошових зобов'язань. Договір, виконання якого забезпечується порукою, може мати такий вигляд.

230

Гарантія. Зміст і види гарантії. Виконання і припинення зобов’язань, що випливають з гарантії.

Гарантія становить собою односторонній договір, за яким одна організація (гарант) зобов'язується нести майнову відповідальність перед кредитором за неналежне виконання зобов'язань боржником. Гарантія має багато схожих рис з порукою, тому норми, які регулюють договір поруки, поширюються і на договір гарантії, якщо інше не передбачено законодавством. У договорі, забезпеченому гарантією, як і у договорі, забезпеченому порукою, участь беруть три особи: кредитор, боржник і гарант.    Гарантія має багато схожих рис з порукою, але водночас вона має і деякі специфічні риси:    - за договором поруки зобов'язання може бути забезпечене будь-якою особою, за гарантією — як правило, юридичною особою (банк, інша фінансова установа, страхова організація);    - обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видана гарантія;    - гарантія надається у межах суми, якої бракує боржнику, порука ж забезпечує зобов'язання повністю. Тобто за гарантією виникає субсидіарне зобов'язання, за порукою — солідарне.

231

Завдаток. Доказова і забезпечувальна функції завдатку. Особливі види завдатку. Відмінність завдатку від авансу.

Завдаток — це грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Коли не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Як спосіб забезпечення виконання зобов'язань завдаток має такі особливості: • предметом завдатку може бути лише грошова сума або рухоме майно (наприклад, якщо при купівлі телевізора вартістю в 1000 грн покупець видав продавцю 100 грн завдатку, то йому необхідно доплатити в майбутньому за телевізор ще 900 грн ); • завдатком забезпечується виконання лише договірних зобов'язань, а не зобов'язань, які виникли з інших підстав; • він може мати місце лише за погодженням сторін; • дача завдатку є доказом укладання договору, особливо в тих випадках, коли договір не потребує письмової форми; угода про завдаток, яка обов'язково є письмовою, підтверджує наявність договору. Якщо сторона, яка дала завдаток, відмовляється від виконання договору, завдаток залишається в іншої сторони. Іншими словами, якщо покупець вважає, що ціна телевізора велика чи його не влаштовує ця модель, то наданий завдаток 100 грн залишається у продавця. Якщо від виконання договору ухиляється інша сторона (наприклад, продавець телевізора знайшов вигіднішого покупця), то вона зобов'язана не лише повернути завдаток, а й сплатити таку ж за розміром суму, так званий подвійний завдаток, тобто повернути не 100, а 200 грн. Сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки із заліком суми завдатку. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання за порозумінням сторін або внаслідок неможливості його виконання завдаток має бути повернутий.

Завдаток необхідно відрізняти від авансу. Аванс --це також визначена грошова сума. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець чи підрядник отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.