1.3 Функціонування фінансово-кредитних установ за кордоном

В залежності від особливостей фінансово-кредитної системи країни, яка сформувалась як результат розвитку та становлення кожної окремої країни, можна виділити і певні особливості функціонування фінансово-кредитних установ в них.

Так, наприклад, особливістю функціонування фінансово-кредитної системи в Франції є наявність великої кількості банківських об’єднань, які займають провідні місця в рейтингах банків не тільки Франції, а й світу. У Франції не існує розподілу на банківські та небанківські фінансово-кредитні інститути, але при цьому чітко розмежовують, які установи мають право приймати вклади, а які ні (споживчого кредиту, лізингові, іпотечні компанії, установи житлового кредиту, факторингові компанії та ін.). Універсальні банки бувають депозитними (здійснюють всі види банківських операцій) та ділові (спеціалізуються на інвестиційних функціях). Найбільшими баками Франції є Credit Agricole, BNP Paribas , Societe Generale, Caisse d’Epargne , Banque Populaire,Credit MutuelLa Banque Postale [1].

Французька влада планує створити Державний інвестиційний банк, що забезпечить розвиток країни за рахунок кредитування малого та середнього бізнесу [54].

Що стосується небанківських фінансово-кредитних установ то до них належать:

• ощаді каси, найбільшою є Депозитно-ощадна каса, що охоплює всі каси при поштових відділеннях, вона займається кредитуванням місцевих та державних органів влади та житловим кредитуванням.

• Національна каса сільськогосподарського кредиту — фінансово автономна державна організація її капітал мобілізується шляхом випуску облігацій, вільних коштів регіональних кас, кредитів держави і позик Банку Франції, одержуваних шляхом переобліку зобов'язань членів кредитних кооперативів. Активні операції цієї каси — це здебільшого операції з надання позичок регіональним касам.

• каси муніципального кредиту — це державні установи, що мають право здійснювати кредитні операції з приватними особами, їхні активи становлять незначну частку в сукупному кредитному обсязі Франції [19, с.41].

На початку 2012 року у Франції налічувалось 285 банків, з них 3 є державними, 96 кредитних союзи, 346 страхових компаній та 279 різних інших фінансово-кредитних установ [58].

Що стосується Німеччини то можна сказати, що її фінансово-кредитна система є однією з найрозвинутіших. Особливість її полягає в високому ступені універсалізації її діяльності. Універсальні банки поділяються на гросс-банки та регіональні. Гросс-банки – це найбільші комерційні банк (Дойчебанк, Дрезденбанк та Комерцбанк), кожен з яких очолює фінансово-промислову групу. Регіональні банки – це банки діяльність яких обмежується певним регіоном або галуззю. Спеціалізовані комерційні банки Німеччини представлені іпотечними банками, Поштовим банком (розрахунки і вклади) і Кооперативним центральним банком (розрахункові операції між окремими кооперативними кредитними товариствами) [19, с.53].

Станом на початок 2012 року, а Німеччині нараховується близько 1903 банки, з них 284 комерційні банки, 437 кредитні та депозитні банки,а інші кооперативні центральні банки [59].

Серед небанківських фінансово-кредитних установ в Німеччині можна виділити: ощадні каси, які крім акумуляції заощаджень і видачі кредитів під заставу виконують функції універсальних комерційних банків; кретині товариства, обсяг яких зменшується, але при цьому вони виконують універсальний набір послуг; гарантійні кредитні об’єднання — це організації самодопомоги підприємств середнього рівня [19, с. 61].

В Китаї основних учасників банківської системи можна поділити на 3 групи:

1. спеціалізовані державні банки – Промислово-комерційний банк (універсальний банк), Банк нагородного будівництва (інвестиційна діяльність), Сільськогосподарський банк та Банк Китаю (фінансування зовнішньої торгівлі). На ці банки припадає близько 75-80% активів банків.

2. місцеві приватні комерційні банки.

3. іноземні банки [53].

Основна діяльність у фінансово-кредитній системі покладена на банківський сектор, небанківський сектор є мало розвинутим і представлений міськими та сільськими кредитними кооперативами та інвестиційними компаніями.

В США, як і в попередніх країнах існує розподіл банків на універсальні – найбільшими є "Сіті Корп.", "Бенк оф Америка", "Чейз Ман-хеттен Корп.", та на спеціалізовані – інвестиційні банки та Експорто-імпортний банк, який державим і являється важливою ланкою регулювання економіки, зовнішньої торгівлі та міжнародних відносин. На сьогодні кількість комерційних банків в США становить 6006 [15].

В багатьох країнах існують банки (інститути) розвитку, призначення яких полягає в стимулюванні економічного зростання та забезпеченні розвитку економіки шляхом сприяння підвищенню ефективності інвестиційної діяльності, залучення іноземних інвестицій, розвитку виробничої та фінансової інфраструктури, підтримки інноваційної діяльності, національного експорту товарів, послуг та робіт, а також малого та середнього бізнесу.

Сьогодні у світі існує понад 700 інститутів розвитку. Важливу роль банки розвитку відіграють в економіках Німеччини, Японії, Китаю, Індії, Бразилії, Мексики, Хорватії, Угорщини та ін. Їх частка в багатьох країнах перевищує 10% сукупних банківських активів (Німеччина, країни Південної Азії, Латинської Америки) [14, с.65].

Можна зробити висновок про активну участь багатьох держав у власності фінансово-кредитних установ для забезпечення стабільності економік та ефективного функціонування фінансово-кредитної системи.