51. Принцип науковості й доступності.

Принципи навчання (дидактичні принципи) – вихідні положення , що визначають різні сторони навчання – зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Принцип науковості: означає, що зміст загальноосвітнього матеріалу, що засвоюється учнями, або подається у підручниках і з інших джерел інформації, повинен відображати в собі об’єктивно існуючу дійсність, матеріальний світ, закономірності його руху і розвитку. Цей принцип потребує включення в зміст навчання науково достовірних знань, які відповідають сучасному рівню розвитку науки і віковим особливостям дітей.

Принцип доступності: передбачає, що зміст і методи навчання вибираються із урахуванням вікових особливостей дітей і можливостей їх загального розвитку, тобто щоб складність і важкість змісту освіти зростали поступово, у відповідності з пізнавальними можливостями учнів. Цей принцип вимагає врахування в процесі навчання відомі дидактичні правила: від легкого до складного, від відомого до невідомого, від часткового до загального, від простого до складного, від близького до далекого. Реалізація принципу доступності в поєднанні з усіма іншими принципами – основа сучасного підходу до оптимізації навчання.

52. Принцип цілеспрямованості і цілісності.

Принцип цілеспрямованості і цілісності у навчанні, який є результатом дії середовища навчальної системи на компонент дидактичної системи "Цілі навчання". Оскільки ми виділяємо чотири групи цілей: освітню, виховну, розвивальну і політехнічну, то вимога цілеспрямованості діє одночасно з вимогою єдності і цілісності навчання. Якби завдання вчителя полягало у тому, щоб забезпечити тільки засвоєння конкретного навчального матеріалу з того чи іншого шкільного предмета, то це не становило б для нього особливих проблем, що переконливо довела шкільна практика. Завдання ж полягає у тому, щоб використовуючи можливості того чи іншого навчального предмета, того чи іншого змісту навчання отримати максимально можливий розвиток розумових та емоційно-чуттєвих сил учня. А це можливо тільки тоді, коли навчання, розвиток і виховання будуть відбуватися як цілісний, єдиний процес.

53. Принцип системності, систематичності.

Відзначається, що формулювання систематичних і системних знань — злитий процес здійснення однієї і тієї ж логічної операції — систематизації знань, тобто зведення їх у певну систему. Однак деякі дослідники (П. Ерднієв, Л. Зоріна) розділяють дидактичні поняття системності і систематичності. Зокрема, систематичність — "така якість знань, яка характеризує наявність у свідомості учня змістово-логічних зв´язків між окремими компонентами знань", а системність — "така якість деякої сукупності знань, яка характеризує наявність у свідомості учня структурних зв´язків (зв´язків будови), адекватних зв´язкам між знаннями всередині наукової теорії".

Знання - це зв´язки. Тому потрібно йти від простіших зв´язків до складніших. Поповнення знань — це нарощування зв´язків, їхні поглиблення і розширення. Потрібно, щоб нові знання спиралися на раніше засвоєні і в свою чергу ставали фундаментом для засвоєння наступних знань.

Систематичним, регулярним має бути і контроль за навчанням учня, адже тільки такий контроль привчає його працювати щоденно, а не "сезонно", епізодично. Лише за цієї умови в учня виробиться звичка працювати щоденно, систематично, регулярно.

55. Загальна класифікація методів навчання.

Класифікація М. І. Махмутова за співвідношенням методів викладання з методами навчання:

І. Метод викладання: 1. Інформаційно-повідомляючий. 2. Пояснювально-спонукальний. 3. Спонукаючий. 4. Інструктивно-практичний.

ІІ. Метод учіння: 1. Виконавчий. 2. Репродуктивний. 3. Частково-пошуковий. 4. Пошуковий. 5. Продуктивно-практичний.

За Ю. Бабанським виходячи із структури діяльності.

1) Метод організації навчально-пізнавальної діяльності: А - словесні, наочні, практичні. Б- індуктивні, дедуктивні. В - Репродуктивні, продуктивні. Г - самостійна робота.

2) Методи стимулювання і мотивації: а–вимоги. б- покарання. в–переконання. г- заохочення.