1.3 Система показників, які використовуються для оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства

Процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства методологічно пов'язаний передовсім із визначенням належного критерію і формуванням відповідної системи показників.

Критерій – це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності фінансово-господарської діяльності, відповідно до якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.

Суть проблеми підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності полягає в тому, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матеріальних і фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності фінансово-господарської діяльності стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб'єктів господарювання.

Формуючи систему показників оцінки ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме [6, с. 454]:

забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;

відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;

можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);

виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).

Залежно від мети, періодичності фінансового аналізу, його об'єкта та результатів доцільно використовувати комплекси аналітично-оціночних показників, зокрема показники оцінки, прибутковості, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості й стабільності, рентабельності, ділової активності тощо.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладання фінансових ресурсів в активи. В процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура потерпають постійних змін. Характеристику про якісні зміни в структурі засобів та їх джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства та їх джерел. Як правило, показники структури розраховуються у відсотках до валюти балансу. Відносні показники у певній мірі згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які істотно ускладнюють співставлення абсолютних показників в динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Слід відмітити, що в умовах інфляції цінність результатів горизонтального аналізу знижується [13, с. 35].

На практиці нерідко об’єднують горизонтальний та вертикальний аналіз, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру засобів підприємства та їх джерел, так і динаміку окремих її показників.

На цій стадії аналізу формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі його майна та джерелах, встановлюються взаємозв’язки різних показників. Із цією метою визначають співвідношення окремих статей активу і пасиву балансу, їх питому вагу у загальному підсумку (валюті) балансу, розраховують суми відхилень у структурі основних статей балансу у порівнянні із попереднім періодом.

Загальна сума зміни валюти балансу розчленовується на складові, що дозволяє зробити попередні висновки про характер зсувів у складі активів, джерелах їх формування та взаємної обумовленості. Так, в процесі аналізу змін у складі довгострокових (позаобігових) та поточних (оборотних) засобів розглядаються у взаємозв’язку із змінами в зобов’язаннями підприємства [13, с. 35].

Особливу увагу приділяють вивченню стану, динаміки та структури основних засобів, оскільки вони займають велику питому вагу у довгострокових активах підприємства. Для цього розраховуються наступні показники (табл. 1.2):

Таблиця 1.2

Показники аналізу стану, динаміки та структури основних засобів підприємства [27, с. 285-286]

Назва та значення показника	Формула для розрахунку
1. Коефіцієнт оновлення – характеризує частку нових фондів у загальній їх вартості на кінець року	Кон = вартість основних засобів, що надійшли / вартість основних фондів на кінець періоду
2. Термін оновлення основних фондів – характеризує в середньому строк, протягом якого повністю оновлюються основні фонди підприємства	Тон = вартість основних засобів на початок періоду / вартість основних фондів, що надійшли
3. Коефіцієнт вибуття – показує, яка частина основних засобів, з якими підприємства почало діяльність у звітному періоді, вибула через старість та по іншим причинам	Квиб = вартість основних фондів, що вибули / вартість основних засобів на початок періоду
4. Коефіцієнт приросту – показує, який відсоток у вартості основних фондів на початок періоду складає зміна величини основних фондів	Кпр = вартість приросту основних фондів (тобто вартість основних фондів, що надійшли, за мінусом вартості основних фондів, що вибули) / вартість основних фондів на початок періоду
5. Коефіцієнт зносу – характеризує частку вартості основних коштів, яка списана на затрати у попередніх періодах	Кзн = сума зносу основних фондів / початкова вартість основних фондів
6. Коефіцієнт придатності – показує частку основних фондів, яка ще не списана на затрати	Кприд = залишкова вартість основних фондів / початкова вартість основних фондів

Фінансовий добробут підприємства багато в чому залежить від притоку грошових коштів, які забезпечують покриття його зобов’язань. Відсутність мінімально необхідного запасу грошових коштів вказує на фінансові ускладнення. Надлишок грошових коштів свідчить про те, що підприємство несе збитки, пов’язані, по-перше, з інфляцією та знеціненням грошей і, по-друге, із упущеною можливістю їх вигідного розміщення та отримання додаткового доходу. У цьому зв’язку виникає необхідність проведення аналізу руху грошових коштів на підприємстві [13, с. 43].

Аналіз руху грошових коштів може здійснюватися двома методами: прямим та непрямим.

При прямому методі надходження грошових коштів від покупців та замовників відображаються в сумах, які реально надійшли у касу, на розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках. Грошові кошти, виплачені постачальникам, підрядникам, персоналу підприємства з каси, а також перераховані з розрахункового та інших рахунків у банках, відображаються в сумах, реально сплачених готівковими коштами та шляхом грошових перерахунків.

У склад річної бухгалтерської звітності входить форма №4 „Звіт про рух грошових коштів”, показники якої розраховуються прямим методом. За допомогою інформації, що вона містить, можна проаналізувати потужність фінансових потоків підприємства (основні суми надходжень грошових коштів та платежів), оцінити структуру надходжень (визначити, яку частку в них складає виручка від продажу продукції, отримані аванси, суми, що надійшли у вигляді кредитів тощо), в також структуру платежів за основними їх видами.

Рух грошових коштів розглядається за основними видами діяльності [13, с. 44]:

поточна діяльність: приток грошових коштів в межах поточної діяльності пов’язаний, в першу чергу, із отриманням виручки від продажу продукції, виконання робіт та надання послуг, а також авансів від покупців та замовників; відтік – із оплатою за рахунками постачальників та інших контрагентів, виплатою заробітної плати робітникам, відрахуванням у фонди соціального страхування та забезпечення, розрахунками із бюджетом з приводу сплати податків. Із поточною діяльністю пов’язана також виплата за отриманими кредитами та позичками;

інвестиційна діяльність: рух грошових коштів у розрізі інвестиційної діяльності пов’язане із придбанням (реалізацією) майна довгострокового користування. В першу чергу це стосується надходження (вибуття) основних засобів та нематеріальних активів. Тут також враховується рух грошових коштів, пов’язаний із здійсненням довгострокових фінансових вкладень в інші організації, випуском облігацій та інших цінних паперів довгострокового характеру;

фінансова діяльність: даний вид діяльності підприємства пов’язаний із здійсненням короткострокових фінансових вкладень, випуском облігацій та цінних паперів короткострокового характеру, вибуттям раніше придбаних акцій, облігацій тощо на строк до 12 місяців.

Розглянутий метод дозволяє судити про ліквідність підприємства, детально розкриваючи рух грошових коштів на його рахунках, але не показує взаємозв’язку отриманого фінансового результату та змін величини грошових коштів. Тому застосовується непрямий метод аналізу, який дозволяє пояснити причину розходжень між прибутком і, наприклад, скороченням грошових коштів за період.

Фінансове положення підприємства характеризується двома групами показників:

показники ліквідності;

показники фінансової стійкості (стабільності).

Ліквідність балансу – можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає термінe погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності розміру наявних платіжних засобів розміру короткострокових боргових зобов'язань [27, с. 363].

Менеджмент ліквідності полягає в гнучкому та оперативному плануванні та координації виплат по борговим зобов’язанням з грошовими надходженнями на рахунки фірми. Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко й тимчасової неплатоспроможності.

При аналізі та управлінні ліквідністю розраховують наступні показники (табл. 1.3):

Таблиця 1.3

Показники ліквідності підприємства [5, с. 310-311]

Найменування та значення показника	Формула для розрахунку	Оптимальне значення
1	2	3
1. Коефіцієнт загальної ліквідності – характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками може бути погашений за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів, чи здатний позичальник взагалі розрахуватися по своїх боргових зобов’язаннях	Кзл = оборотні активи / поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами	Не менш ніж 2,0
2. Коефіцієнт поточної ліквідності – показує, в якій мірі оборотні активи покривають короткострокові зобов’язання, а саме наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути погашені швидколіквідними активами	Кпл = ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів (грошей на рахунках), дебіторської заборгованості, векселів одержаних / поточні (короткострокові) зобов’язання	Не менш ніж 0,5
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності – характеризує, наскільки короткострокові зобов’язання можуть негайно бути погашені швидколіквідними коштами та цінними паперами	Кал = високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції / поточні (короткострокові) зобов’язання	Не менш ніж 0,2

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій та вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства. Основними із них є (табл. 1.4):

Таблиця 1.4

Показники фінансової стабільності [21, с. 94-94]

Найменування та значення показника	Формула для розрахунку	Оптимальне значення
1	2	3
1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу – характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність	Кквк = власний капітал / валюта балансу	Зростання в динаміці
2. Коефіцієнт фінансової залежності – зворотній до коефіцієнту концентрації власного капіталу	Кфз = 1 / Квкв	Зниження в динаміці
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу – показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована	Кмвк = оборотні кошти / власний капітал	0,4 – 0,6
4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень – показує, яка частина основних коштів та інших поза обігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства	Ксдв = довгострокові вкладення / основні кошти та інші поза обігові активи	-
5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів	Ксвзк = залучений капітал / власний капітал	Зростання в динаміці
6. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів – характеризує структуру капіталу	Кдзпк = довгострокові зобов’язання / (довгострокові зобов’язання + власний капітал)	Зниження в динаміці
7. Коефіцієнт структури залученого капіталу	Ксзк = довгострокові зобов’язання / залучений капітал	-

Показники ліквідності та фінансової стійкості взаємодоповнюють одне одного і в сукупності дають уявлення про благополуччя фінансового стану підприємства: якщо у підприємства виявляються погані показники ліквідності, але фінансова стійкість ним не втрачена, то у підприємства є шанси вийти із ускладненого становища. Але якщо незадовільні і показники ліквідності, і показники фінансової стійкості, то таке підприємство – ймовірний кандидат у банкроти. Перебороти фінансову нестійкість досить непросто: потрібні час та інвестиції. Для хронічно хворого підприємства, яка загубило фінансову стабільність, будь-який негативний збіг обставин може призвести до поганих наслідків.

Для оцінки фінансового стану підприємства необхідно провести аналіз, який дозволяє виявити, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. До показників, що характеризують ефективність виробництва, відносяться коефіцієнти оборотності, рентабельності.

Показники оборотності показують, скільки разів на рік (або за період, що аналізується) „обертаються” ті чи інші активи підприємства. Обернена величина, помножена на 360 (або на кількість днів періоду, що аналізується), вказує на тривалість одного оберту цих активів [13, с. 59].

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обороту засобів, тобто швидкість перетворення їх у грошову форму, здійснює безпосередній вплив на платоспроможність підприємства. До показників оборотності відносять (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Показники оборотності засобів підприємства [13, с. 60-66]

Найменування показника	Формула для розрахунку	Пояснення
1. Коефіцієнт оборотності активів (капіталовіддача)	Коа = чистий обсяг продажів / середньорічна вартість активів	Цей показник слід розглядати у взаємозв’язку із якісними характеристиками підприємства: значна оборотність активів може спостерігатися не лише в силу ефективного використання активів, але і у зв’язку із відсутністю вкладень на розвиток виробничих потужностей
2. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Ковк = чистий обсяг продажів / середньорічна вартість власного капіталу	Даний показник характеризує різні аспекти діяльності: з фінансової точки зору він визначає швидкість обороту власного капіталу; з економічної – активність грошових коштів, якими ризикує акціонер. Якщо коефіцієнт є надто високим, що означає значне перевищення рівня продажів над вкладеним капіталом, то з’являється бажання додатково залучити кредитні ресурси. І тут виникає небезпека того, що може бути досягнуто тієї межі, коли роль залучених коштів зросте настільки, що підприємство поступово почне втрачати фінансову незалежність і у нього можуть виникнути серйозні ускладнення, пов’язані із зменшенням рівня доходів або загальною тенденцією зниження цін. Напроти, низький коефіцієнт вказує на необхідність вкладання власних коштів в інше, більш відповідне даним умовам джерело доходу
3. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	Кооз = чистий обсяг продажів / середньорічна вартість основних засобів	Підвищення показника може бути досягнуто як за рахунок відносно невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок їх високого технічного рівня. Зрозуміло, його величина залежить від галузі та її капіталоємності. Однак загальні закономірності такі, що чим вищий коефіцієнт, тим нижчі витрати звітного року
4. Коефіцієнт оборотності поточних активів	Копа = чистий обсяг продажів / середньорічна вартість поточних активів	Для виявлення причин зміни загальної оборотності поточних активів слід проаналізувати зміни у швидкості та періоді обороту основних видів оборотних коштів (виробничих запасів, готової продукції та дебіторської заборгованості)
5. Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів	Ковз = собівартість проданої продукції / середньорічна вартість запасів	В цілому, чим вищий цей показник, тим менше коштів зв’язано у цій найменш ліквідній групі, тим більш ліквідну структуру мають оборотні кошти і тим більш стійке фінансове положення підприємства. Особливо актуальним підвищення оборотності та зниження запасів є при наявності великої заборгованості у підприємства. В цьому випадку тиск кредиторів може відчутися перш, ніж можна що-небудь робити із запасами, особливо за несприятливої кон’юнктурі
6. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Кодз = чистий обсяг продажів / середньорічна величина сальдо по рахунках дебіторів	Слід відмітити, що обсяг продажів, який використовується при розрахунку цього коефіцієнту, повинен включати лише суму продажів в кредит, оскільки продаж за готівку або на умовах передплати явно не веде до утворення дебіторської заборгованості. Однак внаслідок відсутності таких даних у фінансових звітах та враховуючи, що суми продажів за готівку або на умовах передплати відносно невеликі, при розрахунку оборотності дебіторської заборгованості використовується, як правило, весь обсяг продажів
7. Строк товарного кредиту	Стк = середньорічна величина сальдо по рахунках дебіторів / чистий обсяг продажів * 360	При аналізі слід звернути увагу на величину сумнівної дебіторської заборгованості. Зростання цього показника свідчить про зниження ліквідності

Прибуток та рентабельність є важливими показниками ефективності виробництва. Прибуток – це, з одного боку, основне джерело фонду підприємств, а з іншого – джерело доходів державного та місцевого бюджетів. важливо при цьому враховувати не лише розміри та приріст прибутку, але й рівень рентабельності; знати, скільки прибутку отримано на кожну гривню виробничих фондів [2, с. 281].

Прибутковість підприємства є фінансовим підсумком його господарської діяльності. Прибутковість характеризується абсолютними та відносними показниками.

Абсолютний показник прибутковості – це сума прибутку. Аналіз балансового прибутку проводиться шляхом зіставлення фактично одержаного балансового прибутку за звітний період із даними за минулий рік (розраховується темп зростання прибутку), а також з даними плану (прогнозу) прибутку за звітний період. При цьому детально аналізуються складові частини балансового прибутку, вивчаються напрямки їх розвитку за звітний період, аналізується структура прибутку за звітний період.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат тощо. Вони більш повно, ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту із наявними або використовуваними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні [27, с. 521].

Усі показники рентабельності характеризують доходність підприємства з різних позицій і групуються згідно із інтересами учасників економічного процесу та ринкового обміну. Виділяють такі показники рентабельності підприємства (табл. 1.6):

Таблиця 1.6

Показники рентабельності підприємства [4, с. 61-64]

Найменування показника	Формула розрахунку
1. Рентабельність обсягу реалізації валова	Rорв = (балансовий прибуток / обсяг реалізації)*100
2. Рентабельність обсягу реалізації чиста	Rорч = (чистий прибуток / обсяг реалізації)*100
3. Рентабельність витрат валова	Rвв = (балансовий прибуток / загальна сума витрат)*100
4. Рентабельність витрат чиста	Rвч = (чистий прибуток / загальна сума витрат)*100
5. Рентабельність капіталу валова	Rкв = (балансовий прибуток / середня валюта балансу)*100
6. Рентабельність капіталу чиста	Rкч = (чистий прибуток / середня валюта балансу)*100
7. Рентабельність оборотних коштів валова	Rокв = (балансовий прибуток / середні оборотні кошти за період)*100
8. Рентабельність оборотних коштів чиста	Rокч = (чистий прибуток / середні оборотні кошти за період)*100
9. Рентабельність власного капіталу валова	Rвкв = (балансовий прибуток / середній розмір власного капіталу за період)*100
10. Рентабельність власного капіталу чиста	Rвкч = (чистий прибуток / середній розмір власного капіталу за період)*100

Аналіз проводиться шляхом порівняння даних звітного періоду із даними минулого періоду. Розраховується відхилення та вивчається вплив факторів на відхилення фактичного рівня рентабельності від базового.

Існує взаємозв’язок між показниками рентабельності активів, оборотністю активів та рентабельністю реалізованої продукції [13, с. 73]:

Рентабельність активів = оборотність активів * рентабельність реалізованої продукції

Іншими словами, прибуток підприємства, отриманий з кожної гривні коштів, що вкладені в активи, залежить від швидкості оборотності коштів і від того, яка частка чистого прибутку в виручці від продажів. У загальному випадку, оборотність активів залежить від обсягу реалізації та середньої величини активів. Але бухгалтер, який аналізує фінансове положення підприємства, повинен підійти до оцінки цього показника, в першу чергу, з позиції раціональності структури майна. Уповільнення оборотності може бути пов’язане як з об’єктивними причинами: інфляція, розрив господарських зв’язків, так і суб’єктивними: невмілим управлінням запасами товарно-матеріальних цінностей та станом розрахунків із покупцями, а також відсутністю їх належного обліку.

Організація праці як один з вирішальних факторів досягнення необхідних результатів праці та виробництва в сучасних умовах набуває все більшого значення. Саме тому оцінка рівня організації праці займає у економічному аналізі показників праці провідне місце. До основних показників, що визначають ефективність використання праці робітників, відносять (табл. 1.7):

Таблиця 1.7

Показники оцінки ефективності використання праці [13, с. 72]

Найменування показника	Формула для розрахунку
1. Продуктивність праці	Пп = чистий обсяг продажів / середньоспискова чисельність персоналу
2. Прибуток на одного робітника (рентабельність персоналу)	Пр = чистий прибуток / середньоспискова чисельність персоналу
3. Трудоємність	Тє = фонд робочого часу на виготовлення певного виду продукції / обсяг виробництва даного виду продукції

Продуктивність праці – це узагальнюючий показник ефективності праці та виробництва. Особливу роль він відіграє у визначенні стану та ефективності використання трудових ресурсів. Показник продуктивності праці визначається кількістю продукції, яка припадає на одного робітника або на одиницю відпрацьованого часу [24, с. 27].

Продуктивність праці у народному господарстві може зростати за рахунок впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, технології, корінних змін організаційно-технічного рівня виробничих процесів, мобілізації технічних, організаційних, економічних та соціальних факторів та можливостей.

Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, часткових та допоміжних показників.

До узагальнюючих показників відносяться середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток продукції одним робітником, а також середньорічний виробіток продукції на одного робітника у вартісному вираженні. Часткові показники – це затрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні за один людино-день або одну людино-годину. Допоміжні показники характеризують затрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу [27, с. 386].

Облік, аналіз та застосування інформації про продуктивність праці здійснюється за допомогою натуральних, умовно-натуральних та вартісних показників. Натуральні показники визначають рівень продуктивності праці. Вони вираховуються як відношення кількості продукції у одиницях фізичних величин (тонна, метр, літр) до часу, витраченого на її виготовлення. застосовують ці показники при повній однорідності продукції.

Умовно-натуральні показники мають широкий простір застосування при визначенні продуктивності праці [24, с. 28]:

при вироблені однорідної продукції різних видів, сортів, марок, розмірів, що відповідає однаковому споживчому призначенню;

при вироблені продукції різних видів, розмірів та марок, які заздалегідь перераховані на один визначений вид продукції, розмір чи марку за допомогою певного коефіцієнта відповідності (зразкова міра, певний вид продукту).

Вартісні показники відрізняються використанням ціни, як мірила чи узагальненого виразника продукції у ціновій формі. Вони використовуються для визначення валового обороту продукції з урахуванням вартості незакінченого виробництва, товарної, реалізованої, чистої та умовно-чистої продукції у різних вартісних обчисленнях – у вартості обробки, у нормативній вартості обробки.

І натуральні, і вартісні показники мають певний економічний зміст та призначення. Вони застосовуються для визначення наскрізного показника продуктивності праці. Але ці показники розрахунку продуктивності праці не можуть задовольнити потреби планування, обліку та аналізу виробництва.

Визначення продуктивності праці за натуральними та умовно-натуральними показниками в межах підприємства більше відповідає завданням обліку динаміки її розвитку і не враховує минулі витрати праці, що вже містяться в продукції [24, с. 28].

Трудоємність – це витрати робочого часу на одиницю або весь обсяг виготовленої продукції. Зниження трудоємності продукції – важливий фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці відбувається в першу чергу за рахунок зниження трудоємності продукції, а саме за рахунок виконання організаційно-технічних заходів (впровадження досягнень науки і техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення організації виробництва та праці), зростання питомої ваги покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку тощо.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що достатня забезпеченість підприємства потрібними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для зростання обсягів виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання залежать обсяг та своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання обладнання, машин, механізмів і як результат обсяг виробництва продукції, її собівартість та ряд інших економічних показників.