19. Майнові права авторів

можуть бути про-дані, передані за ліцензією чи задоговором. майнові права є економічно важливою ланкою від-носин між авторами та ЗМІ, оскільки використання твору іншими особами дає авторові прибуток. Однак автор може й не передавати майнові права, залишаючи за собою право на використання твору та право дозволяти чи забороня-ти іншим особам: 1)відтворення твору; 2)публічне виконання та публічне сповіщення; 3)публічну демонстрацію і публічний показ; 4)будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5)переклади творів; 6)переробки, адаптації, аранжування й інші подібні зміни творів; 7)включення творів як складових частин до збірників, анто-логій, енциклопедій тощо; 8)розповсюдження через перший продаж, відчуження іншим способом або здаванням у майновий найм чи прокат; 9)подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за власним вибором;10)здавання в майновий найм;

11)імпорт примірників творів.

Відтворення - це виготовлення одного чи більшої кількості примірників (копій) твору або будь-якої його частини в якій завгодно матеріальній формі, й у формі звукозапису, відеозапису чи запису твору в пам'ять комп'ютера (Відтворення на - відеокамери,аудіо,тел еф.,ксерокс,диктофон і т.д.). Збиток завдають літературні пірати. Розповсюдження твору - будь-яка дія, за допомогою^— якої твір пропонуеться публіці, зокрема й через доведення його до загального відома таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до нього з будь-якого місця та в будь-який час за власним вибором. стосується лише тих творів, які бупизафіксованівматеріапьній формі. Публічний показ - демонстрація нерухомого оригі-налу чи примірника твору безпосередньо на екрані за допомогою телевізійного кадру, плівки, слайда чи інших технічних засобів. застосовується тільки до творів, зафіксованих на матеріальному носієві. Трансляція події,концерту. Публічне виконання - демонстрація фонограм, ви-конань у спосіб гри, декламації, співу, танцю, а також показ кадрів аудіовізуального твору в певній послідов-ності. Твори на матеріал.носію та усні.

Публічне сповіщення - передання за згодою суб'єктів авторського права та суміжних прав в ефір творів, виконань, будь-яких звуків і зображень, їх запис у фоно-грамах та відеограмах, програм організацій мовлення, коли зазначена передача може бути сприйнята необ-меженою кількістю осіб у різних місцях. Тільки зі згодою авторів.

18. Співавторство та відносини між авторами.Авторство та співавторство у пресі

Співавторство - це факт створення твору в результаті спільної праці двох або більше осіб. Однак говорити про співавторство можна тільки, якщо внаслідок співпраці авторів було створено твір.,якщо твору нема- факту співав.нема. Співробітництво - це використання творів різних авторів для створення нового складеного твору. Автори розміще-них у виданні статей не стають співавторами. Є два різновиди співавторства - роздічьне та нероздільне. Якщо твір становить нероз-ривне ціле чи всі співавтори брали участь у створенні кожної частини цього твору, співавторство вважається нероздільним. Якщо ж твір можна поділити на окремі частини, кожна з яких має самостійне значення, співавторство роздільне. Кожному зі співавторів, незалежно від обсягу його внеску у створення твору, належить авторське право на твір в цілому (див. рис. 2.2). Якщо співавторство є роздільним, вони також можуть вільно використовувати на власний розсуд створені ними частини твору. співавторами твору не визнаються особи, що допомагали авторові:

-технічно (друкарки, креслярі, стенографи та ін.);

• організаційно (продюсери, видавці тощо); - матеріально (спонсори, меценати та ін.).

Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Інтерв’ю як об’єкт співавторства. С. Брідж, “трактування інтерв’ю як твору, що створений у співавторстві навряд чи можливе, оскільки лише журналіст – інтерв’юер виступає як особа, що має намір створити твір, що охороняється авторським правом”. ¹  Натомість професор Глухівський Л., що був ініціатором трактування  в українському законодавстві інтерв’ю саме як об’єкта співавторства, наголошує, що “впровадження у Закон “Про авторське право і суміжні права” норму про законність опублікування запису інтерв’ю лише за згодою осіб, які дають інтерв’ю, законодавець має на меті посилити захищеність цієї категорії осіб, перешкодити несанкціонованому редагуванню, спотворенню, модифікації, зміні форми інтерв’ю.” Узгодження змісту інтерв’ю. Іншим каменем спотикання на шляху реалізації Закону є пункт, згідно якого для опублікування запису інтерв’ю необхідна згода людини, що його дала.⁸ Тобто сигнальний примірник матеріалу у періодичній пресі повинен  надаватися для підпису людині, що дала це інтерв’ю. Але це правило не поширюється на аудіо та відео-матеріали. Таке фактичне обмеження прав співавтора, яким є особа, що дала інтерв’ю має під собою вагомі аргументи. Адже на практиці отримання дозволу співавтора аудіо, відео-матеріалу зазвичай є нереальним через оперативність подачі інформації.