10. Бернська конвенція про охор.Літер.І худ.Творів

у 1886 р. була підписана Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів.

Берн-ська конвєнція за багато років підтвердила свою "вигідність" усім авторам, незалежно від статі, раси та мови. Принципи конф. 1)національний режим-кожнадержаваповинназахищати твори, що створені в інших державах, так само, як вона за-хчщає твори власних громадян; 2)"автоматична" охорона - охорона не залежить від до-тримання яких-небудь формальностей; 3)мінімальні стандарти - закони кожної держави повинні забезпечувати мінімальний рівень захисту авторських прав.

До об'єктів авторського права на-лежать кінематографічні та складені твори (збірники, енцикло-педіїтощо). Серед майнових прав авторів Бернська конвенція називає: право на переклад; право на адаптацію й аранжування твору; право на публічний показ або викон. драматич., муз-драматичних і музичних творів; право публічно декламувати літ. твори; право передання для публічного ознайомлення, демонстрації чи виконання таких творів; право відтворювати в будь-який спосіб і в будь-якій формі; право використати твір як основу для аудіовізуального твору.

Положення Бернської конвенції щодо охорони немайнових прав значною мірою суголосні із вітчизняним законодавством. До них належить: право авторства; право протидіяти будь-якій зміні й іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора. Термін охоронимайнових прав становить 50 років після смерті автора. Бернська конвенція також пропонує варіанти обчислення 50-річного строку. Для творів, які були опубліковані під псевдо-німом чи анонімно, строк охорони спливає через 50 років після першого опублікування твору Строк охор. аудіовізуальних творів закінч. через 50 років після випуску таких творів. Натомість мінімальний термін охорони фотографічних творів становить 25 років з моменту їх створення.

11. Всесвітня конвенція про авторське право

Підписана в м. Женева 6 вересня 1952 р.; набула чин-ності у вересні 1955 р.

Високий рівень правової охорони творів авторів, який за-провадила Бернська конвенція, не знаходив прихильників серед багатьох країн Латинської'Америки, Азіїта Африки, що почали утворюватися внаслідок руйнування світової колоніальної си-стеми. ІДі настрої підтримали США, запропонувавши світовій спільноті розробити нову міжнародну конвенцію, котра б відпо-відала інтерєсам великої кількості країн. характерною відмінністю Всесвітньої конвенції є умова надання охорони твору, що передбачає виконання обов'язкових формальностей: наявність на творі знака охорони авторським правом © з імєнем власника прав і зазначення року першого випуску твору в світ. Українське законодавство, як і Бернська конвенція, не вимагає дотримання таких умов. Захист Всесвітньої конвенції поширюється на твори, що були опубліковані після набрання Конвенцією законноїсили для певноїдержави. Якщо твір був виданий упєрше до вступу Конвенції в законну силу, а друге видання здійснюється після цього моменту, то на цей твір охорона не поширюється.

Характерною особливістю Конвенції є принцип національ-ного регулювання, котрий передбачає охорону будь-якого твору автора, що є громадянином держави-учасниці Конвенції, неза-лежно від того, де твір був уперше опублікований. Загалом, Всесвітня конвенція містить невелику кількість обо-в'язкових норм, дозволяючи кожній країні керуватися національ-ним законодавством. Єдине право, що детально регламентується цією Конвенцією, - це право на переклад.

Суб'єктами авторського права, можуть бути фізичні особи й інші носії авторських прав. У разі створення твору юридичною особою за нею закріплюєть-ся авторське право. Видавці, радіо- й телестудії чи інші юри-дичні особи користуються охороною поряд з безпосередніми авторами творів.

3-поміж об'єктів авторського права Всесвітня конвенція ви-діляє твори у сфері літератури, науки, музики, драматургії, кінематографії, скульптури та графіки. Цей список, на відміну від Бернської конвенції, є приблизним і невичерпним.