8. Управління витратами на збут продукції

Витрати на збут продукції, як і адміністративні витрати, також належать до витрат періоду, а отже, мають певні спільні риси з ними. Спільність проявляється у тому, що вони не включаються до складу виробничої собівартості конкретних видів продукції, робіт чи послуг, а загальною сумою в кінці звітного періоду від­носяться на фінансові результати. Дана обставина змушує вести управління збутовими витратами в цілому по підприємству чи організації.

Докорінною відмінністю даних витрат порівняно з адміністра­тивними є те, що витрати на збут належать до змінних, тобто пе­ребувають у прямій залежності від обсягів реалізації продукції, виконаних робіт чи послуг.

Витрати на збут включають такі витрати, пов’язані з реаліза­цією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

• витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

• витрати на ремонт тари;

• оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

• витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

• витрати на передпродажну підготовку товарів;

• витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріаль­них необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ре­монт, опалення, освітлення, охорона);

• витрати на транспортування, перевалку і страхування гото­вої продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послу­ги, пов’язані з транспортуванням продукції товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

• витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

• інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Розробка кошторисів здійснюється щоквартально з помісяч­ною розбивкою. У кошторисі знаходять своє відображення усі вищеперелічені статті витрат на збут продукції. Окремі з них за­лежно від величини тих чи інших видів затрат можуть бути об’єднані між собою, а деякі, навпаки, розукрупнені. Основою для складання наступних кошторисів служать попередні.

Оскільки витрати на збут перебувають у пропорційній залежнос­ті до обсягів реалізації продукції (робіт, послуг), то при складанні кошторису витрат на збут необхідно брати до уваги планові обсяги реалізації наступного кварталу та проводити певне коригування ви­трат по тих чи інших статтях у сторону збільшення їх або ж змен­шення (залежно від зміни обсягів та умов реалізації).

Однією із складових системи управління витратами на збут є ра­ціональна розбивка квартальної суми даних витрат, передбачених у кошторисі, на помісячні. Найбільш простим варіантом є рівномірний поділ квартальної суми на три однакові частини. Проте такий спосіб має ряд суттєвих недоліків, які, у кінцевому результаті, призводять до необґрунтованості контрольних показників та зводять усю попе­редню роботу щодо формування загального кошторису нанівець.

Попереднє формування кошторису витрат на збут і його помі­сячна розбивка належать до підготовчої стадії процесу управлін­ня даними витратами, виконання якої набагато легше здійснити порівняно до наступної стадії — фактичного дотримання (вико­нання) кошторису. Одним з аспектів управління витратами промислових підпри­ємств у сфері збуту продукції є оптимізація розмірів запасів го­тової продукції.

Багато підприємств мають великі запаси готової продукції і незавершеного виробництва, що призводить до високих складсь­ких витрат, великих відсотків на капітал і до збільшення термінів оборотності засобів. Зниженню цих витрат сприяє оптимізація розмірів партії виробничої продукції при її збуті.