Билет 20 Аналіз загальної суми витрат на виробництво товарної продукції

Найважливішим показником, що характеризує роботу промислових підприємств, є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан господа­рюючих суб'єктів.

Аналіз собівартості дозволяє виявити поточні зміни да­ного показника, виконання плану за його рівнем, визна­чення факторів, що впливають на приріст, і на цій підставі дати оцінку роботи підприємства з використання наявних ресурсів і встановити резерви зменшення собівартості про­дукції.

Об'єктами аналізу собівартості продукції є показники:

• аналіз собівартості товарної продукції у цілому і за еле­ментами витрат;

• витрати на 1 грн. товарної продукції;

• собівартість порівняльної товарної продукції;

• собівартість окремих виробів;

• окремі елементи і статті витрат (рис. 7.1).

Джерелами інформації для аналізу служать: звіт про витра­ти на виробництво і реалізацію продукції, планові і звітні калькуляції собівартості, дані синтетичного й аналітичного обліку витрат по основних і допоміжних виробництвах тощо.

Планування й облік собівартості на підприємствах ве­дуть відповідно до «Методичних рекомендацій з формуван­ня собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом від 02. 02. 2001 №47. Витрати класи­фікуються за видами витрат: на витрати по економічних елементах і витрати за статтями калькуляції.

Витрати операційної діяльності групуються за такими еко­номічними елементами: матеріальні витрати (сировина, матер­іали, покупні комплектуючі вироби, паливо, енергія), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортиза­ція, інші витрати (знос матеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, % за кредитами у банках, що включаються в собівартість продукції, відрахування в поза­бюджетні фонди...).

Групування витрат по економічних елементах необхідне для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергомісткість, тру­домісткість і фондомісткість і встановити вплив НТП на струк­туру витрат. Якщо частка заробітної плати зменшується, а ча­стка амортизації збільшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про ріст виробітку праці. Пи­тома вага заробітної праці скорочується й у тому випадку, коли збільшується частка покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що свідчить про збільшення рівня кооперації і спеціалізації.

Основні статті калькуляції: сировина і матеріали, зво­ротні відходи (віднімаються), покупні вироби і напівфабри­кати, паливо й енергія на технологічні цілі, основна і додат­кова заробітна плата основних виробничих робітників, відра­хування на соціальні заходи, витрати на обслуговування і експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничі ви­трати, втрати від браку, інші виробничі витрати.

За способом перенесення вартості на продукцію розріз­няють також прямі і непрямі витрати. Прямі зв'язані з ви­робництвом визначених видів продукції (сировина і мате­ріали, ЗП основних робітників). Прямі витрати прямо відно­сяться на той чи інший об'єкт калькуляції.

Непрямі витрати зв'язані з виробництвом деяких видів про­дукції і відносяться на об'єкти калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (основній заробітній платі ви­робничих робітників чи виробничій площі). Прикладом не­прямих витрат можуть бути загальновиробничі витрати, вит­рати на обслуговування і експлуатацію машин і обладнання.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат усі витрати підприємства можна розділити на постійні і змінні. Постійні — це витрати абсолютна величина яких із збільшен­ням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється: амортизація, оренда приміщень, податок на май­но, погодинна оплата праці робітників. Ці витрати відно­сяться до постійних і при зміні обсягів виробництва не зміню­ються. А змінні витрати (відрядна ЗП виробничих робітників, сировина і матеріали, технологічне паливо, енергія) зміню­ються прямо пропорційно росту обсягів виробництва.