Билет 10 Аналіз трудомісткості продукції

Трудомісткість — це витрати робочого часу на одиницю продукції чи на весь її обсяг. Вона розраховується розподі­лом фонду робочого часу на виготовлення визначеного виду продукції, на кількість виробів цієї продукції в натурально­му чи умовно-натуральному вираженні. Можна розрахову­вати і трудомісткість 1 грн. продукції. Для цього загальний фонд робочого часу на виробництво всієї продукції потрібно розділити на вартість випуску продукції.

У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, ви­конання плану за її рівнем, причини її зміни і впливу на рівень продуктивності праці. Дуже важливо вивчити стан питомої трудомісткості продукції на всіх підприємствах.Це дає можливість розробити заходи із впровадження нових технологій на аналізованому підприємстві.

Розрахунок впливу структурного фактора на зміну се­реднього рівня питомої трудомісткості можна зробити і спо­собом абсолютної різниці.

Для всебічної оцінки виконання плану по трудомісткості продукції і виявлення резервів росту продуктивності праці необхідно аналізувати виконання норм виробки робітника- ми-відрядниками індивідуально й у цілому по підприємству. На закінчення аналізу необхідно визначити резерви зни­ження питомої трудомісткості продукції по окремих виробах і в цілому по підприємству.

Билет 11 Аналіз оплати праці

Приступаючи до аналізу фонду заробітної плати, в пер­шу чергу необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхи­лення фактичної його величини від планової.

Відносне відхилення розраховується як різниця між фак­тично нарахованою сумою заробітної плати і плановим фон­дом, скоректованим на коефіцієнт виконання плану по ви­робництву продукції. Однак при цьому необхідно враховувати, що коректується тільки перемінна частина фонду заробітної плати, що змінюється пропорційно обсягу виробництва про­дукції. Це заробітна плата робітників за відрядними розцін­ками, премії робітників і управлінськиму персоналу за ви­робничі результати і сума відпускних робітників-відпускників. Постійна частина оплати праці не змінюється при збільшенні чи спаді обсягу виробництва (заробітна плата робітників за тарифними ставками, заробітна плата службовців за оклада­ми, усі види доплат, оплата праці непромислового персоналу і, відповідно, сума відпускних цих категорій працюючих).

При розрахунку відносного відхилення по ФЗП можна вип­робувати поправочний коефіцієнт, який відображає пи­тому вагу перемінної заробітної плати у загальному фонді. Він показує, на яку частку (%)варто збільшити плановий ФЗП за кожен % перевиконання плану з виробництва продукції.

У процесі наступного аналізу необхідно визначити фак­тори абсолютного і відносного відхилення по ФЗП. Пере­мінна частина заробітної плати залежить від обсягу вироб­ництва продукції, його структури, питомої трудомісткості і рівня середньогодинної оплати праці. Потім варто проана­лізувати причини зміни постійної частини фонду оплати праці, куди входять: заробітна плата службовців, заробітна плата обслуговуючого персоналу, працівників дитячих садів, санаторіїв,профілакторіїв, а також усі види доплат.

ФЗП цих категорій працівників залежить від середньоспис­кової чисельності їхнього середнього заробітку за відповідний період. Середньорічна заробітна плата робочих крім того зале­жить від кількості відпрацьованих днів у середньому одним робітником за рік, середньої тривалості робочої зміни і серед- ньогодинного заробітку.

Важливе значення при аналізі фонду заробітної плати має вивчення даних про середній заробіток працівників виробництва, його зміни, а також про фактори, що визна­чають його рівень, тому наступний аналіз повинен бути спря­мований на вивчення причин зміни заробітної плати одно­го працівника по категорії і професії, а також у цілому по виробництву.

Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня серед­ньогодинної заробітної плати по категоріях працівників можна здійснити за допомогою прийому абсолютної різниці. У процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану за­ходів щодо зниження трудомісткості продукції, своєчасності перегляду норм виробітку і розцінок, зміну розрядів робіт і тарифних ставок, правильність оплати за тарифами, пра­вильність нарахування доплат за такі роботи: понаднормові години роботи, час простоїв з вини виробництва тощо.

У процесі аналізу варто також установити відповідність між темпами росту середньої заробітної плати і продуктив­ністю праці. Для розширеного відтворення, одержання не­обхідного прибутку і рентабельності треба, щоб темпи рос­ту продуктивності праці випереджали темпи росту його оп­лати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбувається перевитрата фонду заробітної плати, підвищення собівар­тості продукції і відповідного зменшення суми прибутку. Зміна середнього заробітку працюючих за той чи інший відрізок часу (рік, місяць, день, годину) характеризується його індексом, що визначається відношенням середньої за­робітної плати за звітний період до середньої заробітної плати в базисному періоді. Аналогічно розраховується й індекс про­дуктивності праці.