- •2. Поняття, особливості, елементи та види цивільних правовідносин
- •3.Вчинення правочинів представником
- •4. Фізична особа. Правоздатність та дієздатність фізичної особи.
- •5. Акти цивільного стану.
- •10. Речі, як об’єкти цивільних прав.
- •15. Поняття, підстави виникнення та значення представництва
- •16. Поняття права власності та його зміст.
- •17. Форми та види права власності.
- •18. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків.
- •20. Створення та припинення юридичних осіб
- •21. Юридичні особи: поняття та ознаки.
- •22. Право промислової власності
- •23. Захист особистих немайнових прав фізичної особи
- •24. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •25. Джерела цивільного права
- •26. Підстави набуття права власності.
- •27. Захист цивільних прав та інтересів
- •29. Види права власності.
- •31. Загальні положення про право інтелектуальної власності.
- •33. Поняття, сутність та значення позовної давності.
- •34. Суміжні права.
- •35. Договори про надання послуг: загальні положення
- •39. Сторони зобов’язання
- •40. Оформлення права на спадщину
- •41. Авторське право
- •43. Право власності на житло. Об’єднання власників житлових будинків, квартир
- •44. Припинення права власності
- •8) Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
- •45. Поняття та особливості договору позички
- •51. Участь держави та Автономної Республіки Крим у цивільних правовідносинах
- •61. Загальні та відмінні риси договорів про виконання робіт
- •66. Цивільно-правовий договір
- •67. Поняття та зміст договору найму житла
- •68. Виконання зобов’язань
- •69. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •70. Поняття та характерні ознаки договору підряду
- •74. Поняття шлюбного договору
- •75. Реєстрація шлюбу
- •78. Припинення зобов’язань.
- •2. Порядок позбавлення батьківських прав
- •92. Умови усиновлення
- •95. Припинення шлюбу. Правові наслідки розірвання шлюбу.
- •102. Порядок та умови розірвання шлюбу органом рацСу.
- •108. Обов’язки батьків утримувати повнолітніх дітей
- •112. Об’єкти цивільних прав: основні положення
- •121. Виконання заповіту.
21. Юридичні особи: поняття та ознаки.
Юридична особа - це організація, що має відособлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді або в третейському суді (ст.23 ГК України).
Ознаки юридичної особи:Наявність відособленого майна, тобто приналежного винятково юридичній особі, відособленого від майна яких-небудь інших осіб (наприклад, засновників юридичної особи).-Наявність організаційної єдності, тобто організаційної цілісності юридичної особи: існування й участь у цивільному обороті як єдиного цілого закріплених в уставі (положенні) юридичної особи його різного роду органів, структурних підрозділів.-Участь у цивільному обороті від свого імені, тобто не від імені яких-небудь інших осіб (наприклад, засновників юридичної особи). Керівники філій і представництв юридичних осіб діють на підставі доручення, отриманої ними від юридичної особи до складу якого вони входять. Юридична особа завжди має своє найменування, що індивідуалізує (персоніфікує) його в загальній масі інших юридичних осіб.-Самостійна майнова відповідальність, тобто юридична особа відповідає за своїми обов'язками винятково своїм майном (відособленим від майна інших осіб), а не майном, наприклад, його засновників.Правоздатність і дієздатність юридичних осіб здобуваються одночасно, виникають із моменту державної реєстрації юридичної особи.
22. Право промислової власності
Право промислової власності — це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості, забезпечують правовий режим використання цих об'єктів та захист прав авторів і патентовласників.
Ознаки відкриття:
а) це — результат творчої праці у сфері об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, а не просто технічне рішення;
б) воно має експериментальне або теоретичне підтвердження;
в) результат повинен бути невідомим раніше не лише в районі, області чи країні, а світовій науці;
г) воно вносить докорінні зміни в рівень пізнання, є базою для створення винаходів.
Право промислової власності.
Включає: 1) право на винахід; 2) право на корисну модель; 3) право на промисловий зразок; 4) право на знак для товарів і послуг; 5) право на раціоналізаторську пропозицію. Право на винахід – право, яке виникає у автора у зв‘язку з технічним рішенням в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, є новим, має винахідницькій рівень і бути придатним для використання. Право на корисну модель – право, яке виникає у автора в зв‘язку з новим конструктивним виконанням пристрою, який є промислово придатним. В
23. Захист особистих немайнових прав фізичної особи
Гарантією нормального здійснення фізичними особами особистих немайнових прав є їх належний цивільно-правовий захист (ст. 276 ЦК). Право на захист особистих немайпових прав — це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, невизнання чи порушення особистого немайнового права. Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:
• вимагати непорушення цих прав;
• вимагати припинення всіх діянь, які порушують ці права;
• вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у разі їх порушення.
Для захисту особистих немайнових прав можна застосовувати загальні способи захисту прав (Глава 3 ЦК), а також інші (спеціальні) способи — відповідно до змісту цих прав, способу їх порушення та наслідків, що спричинено цим порушенням. До таких спеціальних способів захисту особистих немайнових прав законодавець відносить:
• поновлення порушеного особистого немайнового права;
• спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту;
• заборону поширення інформації, якою порушено особисті немайнові права.
Гарантією своєчасного та ефективного захисту особистих немайнових прав є передбачена ст. 280 ЦК можливість накласти на особу штраф, у разі невиконання покладеного рішенням суду зобов'язання вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, або ж у разі ухилення від виконання судового рішення. Причому сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.