41. Авторське право

авторські права – це права, що належать автору або суб’єктам авторського права на твори літератури, науки, мистецтва.

Авторські права можуть бути двох груп – немайнові права автора та майнові права.

Немайнові права належать тільки автору і не можуть бути передані іншим особам.До немайнових прав відносять право:

- визнання авторства (право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках);

- анонімності (право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом);

- вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

До майнових прав, які можуть належати не тільки автору, а й іншим особам відносять:

- виключне право на використання твору;

- виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Об’єктами авторського права можуть бути будь-які твори літератури, мистецтва, науки. Наприклад, авторським правом охороняються романи, статті, картини, фотографії, математичні формули, ілюстрації та інші твори.

Існує два критерії віднесення твору до об’єктів авторського права:

- твір повинен бути результатом творчої, інтелектуальної діяльності автора;

- твір повинен бути виражений в об’єктивній формі.

Отже, практично будь-який твір, створений творчею, інтелектуальною працею автора, є об’єктом авторського права. Наприклад, в деяких країнах за рішенням суду охоронялись авторським правом такі “твори” як жіноча стрижка, екзаменаційні матеріали.

42. Захист права власності

Захист права власності — це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), а по-друге — застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, заподіяних власнику.

Засади захисту права власності

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгля­ду справ за такими позовами:

1) про визнання права власності на майно;

2) про витребування майна з чужого незаконного володіння чи відшкодування його вартості;

3) про поділ спільного майна або виділ з нього частки;

4) про визначення порядку володіння, користування та роз­порядження майном, що є спільною власністю;

5) про визнання недійсними правочинів про відчуження майна;

6) про визнання незаконними актів державних органів, ор­ганів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, ко­ристування та розпорядження майном;

7) про переведення прав та обов´язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової влас­ності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника да­ної спільної власності на переважне право купівлі;

8) про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню;

9) про визнання недійсними правочинів про відчуження квар­тир з громадського житлового фонду з порушенням, наприклад, права наймача на придбання цього приміщення у власність або пе­реведення на нього прав та обов´язків набувача за цим договором;

10) про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих особі порушенням її права власника (включаючи і не одержані доходи);

11) про виключення майна з опису тощо.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, юридичною наукою традиційно виділяються речово-правові та зобов´язально-правові засо­би захисту права власності.

До речово-правових позовів відносяться:-вимоги не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов);-вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов´язані з володінням (негаторний позов);вимоги власника про визнання права власності.

Зобов´язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов´язаннях.

До зобов´язально-правових позовів відносяться позови про:- відшкодування збитків, які настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання договору;- повернення речей, які були надані у володіння (за договором схову, застави, перевезення);- про визнання правочинів недійсними;- про захист права власності в деліктних зобов´язаннях;- про повернення безпідставно набутого чи збереженого майна таін.