33. Поняття, сутність та значення позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;4) у зв'язку з недоліками проданого товару 5) про розірвання договору дарування 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти 7) про оскарження дій виконавця заповіту

Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Зміна тривалості позовної давності

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

34. Суміжні права.

Суміжні права - це права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (пра­вонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також ор­ганізацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом.

Відповідно до статті 499 ЦК України, об´єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об´єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:а) виконання;б) фонограми;в) відеограми;г) програми (передачі) організацій мовлення.

Первинними суб´єктами суміжних прав є виконавець, ви­робник фонограм, виробник відеограм, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення вважається особа, ім´я (найменування) якої зазначено відповідно у фоногра­мі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення.

Інші особи є суб´єктами суміжних прав, якщо вони набули та­ких відповідно до закону чи договору.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства незалежно від віку. Це може бути актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцю­рист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декла­мує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким ін­шим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пан­томіми тощо, а також диригент музичних і музично-драматич­них творів.

Виробниками фонограм визнаються будь-які фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу і відповідальність за перший звуковий запис виконання або інших звуків.

Виробник відеограми - фізична або юридична особа, ла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеоза-пис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього). Виробники фонограм та відеограм мають виключні права на відтворення своїх фонограм і відеог­рам у будь-якій формі і будь-яким способом, розповсюдження фонограм і відеограм серед публіки, право на будь-яку видозмі­ну своїх фонограм, відеограм та ін.

Організацією мовлення є юридична особа - організація ефір­ного мовлення чи організація кабельного мовлення (телерадіо-організація). Вона має виключне право щодо використання своїх програм у будь-якій формі, дозволяти чи забороняти пуб­лічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фікса­ції на матеріальному носії, відтворення своїх передач в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який поширював цей сигнал і для якого він не призначався.

Право інтелектуальної власності на виконання виникає з мо­менту першого його здійснення.

Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення.

Право інтелектуальної власності на передачу (програму) ор­ганізації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

Особа, яка має сумісне право, для сповіщення про свої права вправі використовувати спеціальний знак, встановлений зако­ном. Такий знак складається з трьох елементів: латинської бук­ви Р у колі - ®; імені (найменування) володільця виняткових суміжних прав; року першого опублікування фонограми (напри­клад, ©Пісні року 2003).