- •2. Поняття, особливості, елементи та види цивільних правовідносин
- •3.Вчинення правочинів представником
- •4. Фізична особа. Правоздатність та дієздатність фізичної особи.
- •5. Акти цивільного стану.
- •10. Речі, як об’єкти цивільних прав.
- •15. Поняття, підстави виникнення та значення представництва
- •16. Поняття права власності та його зміст.
- •17. Форми та види права власності.
- •18. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків.
- •20. Створення та припинення юридичних осіб
- •21. Юридичні особи: поняття та ознаки.
- •22. Право промислової власності
- •23. Захист особистих немайнових прав фізичної особи
- •24. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •25. Джерела цивільного права
- •26. Підстави набуття права власності.
- •27. Захист цивільних прав та інтересів
- •29. Види права власності.
- •31. Загальні положення про право інтелектуальної власності.
- •33. Поняття, сутність та значення позовної давності.
- •34. Суміжні права.
- •35. Договори про надання послуг: загальні положення
- •39. Сторони зобов’язання
- •40. Оформлення права на спадщину
- •41. Авторське право
- •43. Право власності на житло. Об’єднання власників житлових будинків, квартир
- •44. Припинення права власності
- •8) Звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
- •45. Поняття та особливості договору позички
- •51. Участь держави та Автономної Республіки Крим у цивільних правовідносинах
- •61. Загальні та відмінні риси договорів про виконання робіт
- •66. Цивільно-правовий договір
- •67. Поняття та зміст договору найму житла
- •68. Виконання зобов’язань
- •69. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •70. Поняття та характерні ознаки договору підряду
- •74. Поняття шлюбного договору
- •75. Реєстрація шлюбу
- •78. Припинення зобов’язань.
- •2. Порядок позбавлення батьківських прав
- •92. Умови усиновлення
- •95. Припинення шлюбу. Правові наслідки розірвання шлюбу.
- •102. Порядок та умови розірвання шлюбу органом рацСу.
- •108. Обов’язки батьків утримувати повнолітніх дітей
- •112. Об’єкти цивільних прав: основні положення
- •121. Виконання заповіту.
31. Загальні положення про право інтелектуальної власності.
Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений чинним законодавством.
У ЦК України (ст. 420) визначено такі об'єкти права інтелектуальної власності: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організації мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин та породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та/або майнові права інтелектуальної власності відповідно до актів цивільного законодавства чи договору (ст. 421 ЦК).
Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немайнові та майнові права. До особистих немайнових прав інтелектуальної власності належать:
1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Своєю чергою, майновими правами інтелектуальної власності є:
1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Використання права інтелектуальної власності здійснюється або особою, яка має виключне право, або за її дозволом іншою особою, крім випадків правомірного використання без такого дозволу. Здійснення права інтелектуальної власності, що належить декільком особам, здійснюється за договором між ними чи за спільною згодою. Певними особливостями наділено також і використання об'єкта інтелектуальної власності, який створено у зв'язку з виконанням трудового обов'язку чи на замовлення. В цьому разі, особисті немайнові права залишаються у творця, тоді як майнові права на об'єкт інтелектуальної власності спільно належать творцеві та особі, з якою він перебуває у трудових відносинах, чи замовнику, якщо інше не встановлено законом чи договором.
У своїй сукупності право інтелектуальної власності умовно можна поділити на:
• авторське право та суміжні права;
• право промислової власності;
• засоби індивідуалізації товарів, робіт і послуг та їх виробників.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб’єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб’єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення чи ліквідації. Порушення права пов’язане з позбавленням його носія можливості здійснити своє право повністю або частково. У сфері договірних зобов’язань порушення може існувати у вигляді невиконання чи неналежного виконання договірного зобов’язання.
Порушенням зобов’язання є його невиконання і неналежне виконання. Невиконання зобов’язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов’язання (передання і прийняття майна, виконання роботи тощо), або не утримуються від певних дій, хоча за змістом зобов’язання могли утримуватися від вчинення цих дій.
Порушенням (невиконанням) зобов’язання, що виникло з ліцензійного договору, за яким видана виключна ліцензія на об’єкт права інтелектуальної власності у сфері, обмеженій цією ліцензією, вважається видача ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері, оскільки виключна ліцензія не дає можливості вчинення ліцензіаром інших дій (абз. 2 ч. З ст. 1108 ЦК). Невиконання зобов’язання найчастіше виявляється у вигляді прострочення боржника (ст. 612 ЦК) або прострочення кредитора (ст. 613 ЦК).
За ст. 611 ЦКу разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, чи розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.
Правові наслідки порушення зобов’язання, зазначені у цій статті, є мірами цивільно-правового захисту сторін зобов’язання. Деякі з них, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди, одночасно є заходами цивільно- правової відповідальності.