5. Акти цивільного стану.

Акти цивільного стану (термін відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу 2003 р.; паралельно продовжує використовуватися і термін «акти громадянського стану», зафіксований в Законі України «Про органи реєстрації актів громадянського стану») — це події та дії, що нерозривно пов'язані з людиною (фізичною особою) і впливають на її правовий статус — започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її здатність бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків.

Такими актами є насамперед народження та смерть людини, вступ її у шлюб або розірвання нею шлюбу, набуття та втрата громадянства або вихід з нього, досягнення певного віку, надання чи обмеження повної дієздатності та інші.

Такі акти цивільного стану, як народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені та смерть, підлягають державній реєстрації у відповідних органах, які утворюються в структурі Міністерства юстиції України (управління юстиції) та у виконавчих органах сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. За фактом реєстрації акту цивільного стану фізичній особі видається відповідне свідоцтво.

6. Підстави, порядок та правові наслідки обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною.

1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України .

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Ст 37. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника.

Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

5. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун

7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою 1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи

початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України .

Оголошення фізичної особи померлою

1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України .

8. Індивідуалізація фізичної особи.

під індивідуалізацією фізичної особи є притаманні конкретнійфізичній особі особисті ідентифікаційні ознаки, які відрізняють її зпоміж інших фізичних осіб і мають правове значення, персоніфікуютьправовідносини або зумовлюють певні суб’єктивні права і юридичніобов’язки, підлягають охороні та захисту у встановленому закономпорядку.

Ці засоби можуть бути необхідними і факультативними. Необхідними є такі,що вимагаються чинним законодавством для даного виду правовідносин. Так,

якщо у позові не буде вказано індивідуальні ознаки позивача чивідповідача такий позов не приймається до розгляду. Анонімна заява удержавні органи не підлягає розгляду.

Доних відноситься ознаки:

природного походження, вік, стать, обличчя, іноді національність);

побутові (зменшене назва, прізвисько);

психолого-характеризуючі (почерк, підпис);

територіальні (місце постійного чи переважного проживання);

формальні, що відображені у виданих на ім’я фізичної особи офіційних

документах, зокрема у паспорті;

соціальні (честь, репутація);

особисті (гідність, самооцінка, досвід певної юридично значимоїдіяльності, визначність у колі фахівців,імідж);

професійні

медичні (психічне захворювання, інше захворювання, яке є перепоною дляпроживання у одній кімнаті з іншими членами сім’ї, потреба у сторонньому

догляді);

юридичні (прізвище, ім’я, по батькові, громадянство, сімейний стан,статус державного посадовця, підприємець, інвалід);

публічні (ідентифікаційний код платника податку, судимість, стату“рецидивіст”, тощо);

комунікаційні (доменне ім’я, електронний підпис, електронна адреса,поштовий ящик);

майнові (номер рахунку в комерційному банку, володілець акцій чи іншихцінних паперів, місце знаходження нерухомого майна тощо);

9. Види юридичних осіб.Поділ юридичних осіб на юридичних осіб публічного і приватного права проведений тільки за одним критерієм – порядком їх створення. Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом), а публічні – на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.Можна виділити дві основоположні ознаки юридичних осіб публічного права – це реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади, які покладені на них Конституцією України та законодавчими актами, та їх створення на підставі розпорядчого акта. Враховуючи можливість участі юридичних осіб публічного права в цивільних правовідносинах, до цих ознак можна додати ще одну ознаку, яка характеризує їх як учасників цивільних правовідносин. Суть її полягає у покладенні цивільної відповідальності на державу, АРК, органи місцевого самоврядування за юридичних осіб публічного права.

ЦК установлює порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Щодо порядку утворення та правового статусу юридичних осіб публічного права, то вони встановлюються Конституцією та законом. Проте важливі положення відносно правового статусу таких юридичних осіб публічного права, як держава Україна, АРК і територіальні громади містяться безпосередньо в ЦК.

Найтиповішим способом створення юридичної особи є об’єднання майна разом з об’єднанням осіб, які ставлять перед собою загальну ціль, мають структуру управління, причому зміна цих осіб не впливає на існування юридичної особи. Цим способом створюються товариства. Формулювання правил ч. 1 ст. 81 ЦК дозволяє припустити можливість створення юридичних осіб тільки через об’єднання осіб, без відокремленого майна, що, звичайно, є нетиповим і використовується для оформлення різного роду колективних інтересів у науковій, просвітницькій, мистецькій, релігійній та інших сферах.

ЦК встановлює можливість існування товариства засновником (учасником) якого є одна особа. Існують обмеження такої можливості – товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника (ч. 2 ст. 141 ЦК); акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (ч. 4 ст. 153 ЦК).

Іншим способом створення юридичної особи – установи – є призначення майна для служіння певній цілі. Така організація не є об’єднанням осіб, але управляється органами, що складаються з осіб.

Частина 4 ст. 81 передбачає можливість створення юридичної особи у спосіб її примусового поділу (виділу). Такий спосіб, окрім того, що є підставою припинення юридичної особи через правонаступництво, веде до появи нової юридичної особи (ст. 104 ЦК), але не нової організаційно-правової форми.