21. Вимоги безпеки до посудин , які працюють під тиском.

До посудин, які працюють під тиском, належать герметично закриті ємності, які призначені для здійснення хімічних і теплових процесів, а також для зберігання і перевезення стиснених, зріджених і розчинених газів і рідин (парові і водогрійні котли, газові балони , автоклави, трубопроводи, газопроводи та ін. ). В Україні діють правила будови і безпечної експлуатації посудин під тиском НПАОП 0.00-1.07-94. правила поширюються на посудини, що працюють під тиском понад 0.07 МПа (без врахування гідростатичного тиску ): цистерни і бочки для перевезення зріджених газів , тиск парів яких при температурі 50 С перевищує 0.07 МПа; посудини , цистерни для збереження ,перевезення стиснених газів , рідин і сипучих тіл без тиску , але які звільняються під тиском газу понад 0.07 МПа: балони під тиском понад 0.07 МПа. На кожній посудині після її встановлення і реєстрації робиться напис: реєстраційний номер, дозволений тиск; дата(місяць, рік) наступного зовнішнього і внутрішнього огляду і гідравлічного випробування. Підприємства – власники посудин – повинні проводити зовнішній і внутрішній огляд посудин не менше одного разу на 2 роки, а посудин, що працюють з кородуючими речовинами – не менше одного разу на рік. Гідравлічне випробування посудин проводять пробним тиском. Під пробним тиском посудини знаходяться протягом 5 хв., після чого тиск знижують до розрахункового і оглядають їх. На посудинах ,що працюють під тиском, повинна бути відповідна арматура, контрольно вимірювальні прилади і запобіжні пристрої; клас точності манометра повинен бути не нижчим 2.5. робота посудин під тиском припиняється у разі підвищення тиску вище встановленого, несправності запобіжних клапанів і сигнально – блокуючи пристроїв, виявленні тріщин, випинань, значного стоншування стінок, пропусків у зварних швах, розривів прокладок, у випадку виникнення пожежі.

22. Вимоги безпеки при обслуговуванні та ремонті турбін.

Під час експлуатації паротурбінних установок повинні бути забезпечені:

надійність роботи основного і допоміжного устаткування;

1. готовність до прийняття номінальних електричного і теплового навантажень та їхньої зміни в межах регулювального діапазону, аж до технічного мінімуму;

2. робота під навантаженням у разі аварійного зниження частоти в енергосистемі до рівня частоти, визначеного в ТУ на поставку турбіни;

3. нормативні показники економічності основного і допоміжного устаткування

4. недопущення шуму і загазованості повітря в машзалі понад установлені норми.

При роботі турбіни для охолодження використовується турбінне масло. Зовнішні напірні мастилопроводи, розміщені в зоні гарячих поверхонь, необхідно обладнати спеціальними щільними захисними коробами з листової сталі. Нижня частина коробів повинна мати схил для стікання мастила у збірний трубопровід, незалежний від колектора аварійного зливання і поєднаний з ємністю аварійного зливання мастила. Мастилопроводи, розміщені зовні короба, необхідно відділити від гарячих поверхонь металевими захисними екранами, а їхні фланці розмістити у спеціальних кожухах із зливом з них мастила у безпечне місце.

Під час проведення випробування автомата безпеки працівникам, які безпосередньо не беруть участі у проведенні випробувань, заборонено перебувати на площадці обслуговуванні турбіни.

Перед початком перевірки автомата безпеки шляхом збільшення частоти обертання ротора слід перевірити його ручне вимикання за номінальної частоти обертання, а також перевірити посадку стопорних і регулювальних клапанів.

Якщо під час перевірки автомата безпеки частота обертання ротора турбіни зросла до рівня, за якого повинен спрацювати автомат безпеки, а автомат не спрацював, турбіну необхідно негайно зупинити ручним вимикачем. Якщо не спрацював ручний вимикач, турбіну слід зупинити швидким закриванням регулювальних клапанів і головної парової засувки (байпаса).

Умови при яких відбувається аварійна зупинка турбіни:

1. сильна вібрація, пошкодження проточної частини, прогин ротора або відрив лопаток;

2. гідравлічний удар, зниження температури пари і шум в циліндрі;

3. поява диму в підшипника і перегрів їх більше ;

4. зниження рівня масла в баці нижче граничного;

5. осьовий зсув турбіни вище граничного;

6. пониження вакууму в системі;

7. відхилення параметрів пари від технологічної норми.

Зупинена у ремонт турбіна повинна від’єднуватись від діючого обладнання і загально цехових трубопроводів пари, води, мастила.

23.Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

Аналіз умов ураження електричним струмом

Всі випадки ураження електричним струмом пов’язані з замиканням людини в електричний ланцюг, тобто торкання людини до двох точок ланцюга, між якими існує деякий потенціал.

Напруга між двома точками ланцюга струму, називається напругою дотику.

Небезпека дотику, оцінюється величиною струму який залежить від слідуючих факторів:

• схеми замикання ланцюга через тіло людини;

• Напруги мережі;

• Схеми мережі;

• Режиму нейтралі;

• Ступеня ізоляції струмоведучих частин від землі;

• Від значення ємності струмоведучих частин відносно землі

При двохфазному дотику до тіла людини прикладається лінійна напруга, сила струму не залежить від схеми мережі, режиму нейтралі та інших чинників і має найбільше значення І_ЛЮД:

І_ЛЮД =U_Л/R_ЛЮД=U_Ф3/1000=380 mА.

Випадки двохфазного дотику трапляються дуже рідко. До них можна віднести роботи під напругою на щитах, заміна згорілого запобіжника на розподільчому щиті в будівлі, використання несправних індивідуальних захисних засобів (діелектричні рукавиці з проколами або з розривом гуми), експлуатація електроустановок з неогородженими струмоведучими частинами.

Однофазний дотик частіше трапляється, є менш небезпечним, оскільки напруга, під якою опинилась людина, не перевищує фазної і відповідно сила струму, яка проходить через людину, менша, ніж при двохфазного дотику. Крім цього, сила струму значною мірою залежить від режиму нейтралі трансформатора, опору ізоляції дротів відносно землі, опору підлоги (або основи), на якій стоїть людина, і від інших чинників.

І_ЛЮД = U_Ф / (R_ЛЮД)=220/1000 = 220 mА

При дотику людини до фазного дроту трифазної чотирьохдротової мережі із заземленою нейтраллю коло, по якому проходить струм, складається з опору тіла людини R_ЛЮД, взуття R_ВЗ, підлоги R_ПІД, а також опору заземлення нейтралі трансформатора R₀. Сила струму, який проходить через людину , І _ЛЮД, визначається:

І_ЛЮД = U_Ф / (R_ЛЮД + R_ВЗ + R_ПІД + R₀)

При найбільш несприятливих умовах (людина доторкнулася до фази, має на ногах взуття, яке проводить струм, стоїть на землі або металевій підлозі, на заземленій металевій конструкції) тобто коли R_ВЗ=0, R_ПІД=0, а опір заземлення нейтралі R₀ в багато разів менший опору тіла людини і ним можна знехтувати, струм через тіло людини І_ЛЮД буде визначатись таким чином:

І_ЛЮД = U_Ф / (R_ЛЮД)=220/1000 = 220 mА

Якщо людина має на ногах взуття, що не проводить струм (наприклад шкіряне, опір дорівнює R_ВЗ = 100 000 Ом), і стоїть на ізольованій основі (дерев’яній підлозі, опір якої R_ПІД = 30 0000 Ом), тоді сила струму, яка проходить через людину, буде визначатися:

І_ЛЮД = U_Ф / (R_ЛЮД + R_ВЗ + R_ПІД + R₀) =

220/(1000+100 000+ 30 000)  1.7 mА

При дотику людини до дроту трифазної трьохдротової мережі з ізольованою нейтраллю струм проходить через тіло людини в землю, повертається до джерела струму через опір ізоляції і ємності дротів мережі відносно землі.

З урахуванням опорів тіла людини R_ЛЮД, опору взуття R_ВЗ, опору підлоги R_ПІД, ізоляції і дроту R_ІЗ струм, який проходить через людину, якщо ємність дротів мала, тобто С0 (повітряні мережі малої довжини) визначається:

І_ЛЮД = U_Ф / (R_ЛЮД + R_ВЗ + R_ПІД + R_ІЗ/3)

При найбільш несприятливому випадку, коли людина має взуття, яке проводить струм, і стоїть на підлозі,що проводить струм, тобто, коли опір взуття, підлоги близькі до 0: =0, =0, струм, який проходить через людину, визначається виразом:

І_ЛЮД = U_Ф / (R_ЛЮД + R_ІЗ/3).

В цьому випадку в мережі з фазною напругою U_Ф=220 В і опором ізоляції фази R_ІЗ = 500 кОм через людину буде проходити невідчутний струм, тобто

І_ЛЮД = U_Ф / (R_ЛЮД + R_ІЗ/3) = 220/(1000+166667)=1.3 mА

В мережах з ізольованою нейтраллю, які мають незначну ємність між дротами і землею, небезпека ураження людини електричним струмом буде залежати від опору ізоляції дротів відносно землі. Якщо опір ізоляції дротів зменшується, то зростає небезпека ураження.

Дотик до однієї фази можливий при роботі під напругою без використання захисних засобів, при користуванні приладами з поганою ізоляцією струмоведучої частини і при переході напруги на металеві частини обладнання.

24.Види електричних травм.

Дії електричного струму призводять до електричних травм: місцевих і до загальних уражень – електроударів.

Електричні травми – це чітко виражені місцеві пошкодження тканин і від електричної дуги. Електричні травми виліковуються і працездатність людини відновлюється повністю або частково.

Найбільш поширені електричні травми – електричні опіки. Вони складають 60-65%, причому біля 1/3 їх супроводжується іншими електричними травмами.

Електричні мітки (знаки), які являють собою чітко окреслені плями сірого або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка опинилася під дією струму.

Металізація шкіри – проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших частинок металу, який розплавився під дією електричної дуги. Це можливо при коротких замиканнях, відключеннях роз’ємів і рубильників під навантаженням і т. п.

Електроофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей, що виникає під впливом потужного потоку ультрафіолетових променів. Це можливе при утворенні електричної дуги.

Електроофтальмія розвивається через 4-8 годин після УФ опромінення. При цьому має місце почервоніння та запалення шкіри, слизових оболонок повік, сльози, гнійні виділення з очей, судоми повік та часткова втрата зору. Потерпілий відчуває головний біль та різкий біль в очах, що посилюється на світлі.

Механічні пошкодження – виникають в результаті різких, довільних, судомних скорочень м’язів під дією струму, який проходить через тіло людини. При цьому можливі розриви шкіри, кров’яних судин і нервових тканин, а також вивихи суглобів і переломи костей.

Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця. При цьому зовнішніх місцевих ушкоджень, тобто електричних травм, людина може і не мати.

В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на 5 ступенів.

Електричні удари:

І – судомне легке відчуття скорочення м’язів;

ІІ – судомне скорочення м’язів, сильні болі, без втрати свідомості;

ІІІ - судомне скорочення м’язів, з втратою свідомості, але із збереженням дихання та роботи серця;

ІV – втрата свідомості і порушення сердечної діяльності або дихання (або того та іншого);

V – клінічна смерть, т.т. відсутність дихання і кровообігу.