Лекція 3. Головні поняття політичної карти світу. План

1. Політична карта світу та її структура.

2. Держава – головне поняття політичної карти.

3. Політико-територіальні утворення.

4. Спірні території.

1. Політична карта світу та її структура.

Об'єктами політичної карти світу є держави та їх кордони, столиці та найбільші міста, адміністративно-територіальний устрій територій. Але в науковому розумінні термін «політична карта світу» містить у собі значно об’ємніший зміст, охоплюючи і процес еволюції форм державної влади та устрою країн, взаємовідносини між ними, що зумовлює створення різноманітних об'єднань і союзів або виникнення гострих протиріч, які спричиняють територіальні конфлікти, тощо.

Політична карта світу — географічна карта, яка дає територіально-політичну характеристику світу, материків або великих географічних регіонів.

У більш широкому значенні політична карта світу — це предмет, що дослід жується політичною географією як складовою економічної та соціальної географії.

Вона відображає місце країн у сучасному світі, їхню форму правління і державного устрою, головні політико-географічні зміни в житті держав: зміну політичного статусу, форм правління, втрату або набуття країнами і територіями державності (політичного суверенітету) і процес утворення нових незалежних держав, зміну площі, границь, самих назв держав і їхніх столиць і ін. Вивчення всіх аспектів політичної карти в динаміку, в історичній послідовності становить інтерес для істориків, політологів, географів і інших фахівців.

Політичній карті світу властива висока динамічність. Зміни на політичній карті бувають кількісними і якісними.

Кількісні зміни — це, наприклад, приєднання до держави знову відкритих земель (у минулому — колоній); територіальні придбання або втрати в результаті воєн; добровільні поступки (обмін) країнами ділянок державної території; об'єднання або розпад держав і ін.

До якісних змін відносяться наступні: набуття країною політичного суверенітету; введення інших, від існуючих раніше, форм правління і державного устрою; утворення міждержавних об'єднань і політичних союзів і ін. Останнім часом кількісні зміни всі частіше поступаються місцем якісним. У цьому суть сучасних процесів — шлях політичного діалогу, міжнародних контактів, мирного врегулювання всіх суперечок.

2. Держава на політичній карті світу.

Головним об'єктом вивчення політичної географії є країни і держави.

Країна — територія з визначеними кордонами, заселена певним народом, яка в політико-географічному аспекті може мати державний суверенітет або бути залежною.

Якщо країна є суверенною територією, то вона набуває політичного змісту держави.

Держава – це структурована і правовим шляхом унормована суверенна суспільна влада, що здійснює контроль над даною територією і виступає від імені всього суспільства при вирішенні внутрішніх і зовнішніх питань.

Головними ознаками держави є: територія, населення та суверенна влада.

Західні політологи, а тепер і більшість вітчизняних тлумачать державу як надкласову організацію, покликану задовольнити спільний інтерес нації. Держава займає найвище місце серед всіх форм суспільної організації. В політично-правовому сенсі вона є найвищою формою організації суспільства на даній території і не підлягає впливу інших організацій ззовні. Дещо іншою є ситуація, коли держава добровільно (ЄС) чи під примусом входить до міждержавного союзу.

Французький філософ і політик 16 ст. Жан Боден вперше сформулював такі засади суверенітету держави:

1. суверен має виключну компетенцію нормо- і правотворчості;

2. суверен не є зв’язаний власним правом і може його змінити;

3. суверен має монополію на застосування примусу.

Ці засади відіграли важливу роль у формуванні сучасних європейських держав, а Ж. Боден є одним з головних творців методології політичної географії.

Сучасна політична карта світу охоплює понад 250 країн і територій. Із них у 2002 р. суверенними державами були до 80 % країн. За XX ст. кількість суверенних держав значно збільшилась. Так, у 1900 р. на політичній карті світу їх було 55, у 1947 р. — 76, у 1980 р. — 160, а в 2008 р. — 194 держави.

Як бачимо, з кожним роком кількість суверенних держав збільшується, що зумовлює зростання демократизації світового співтовариства.