3. Типологія конфліктів.

Адаптація типології політичних конфліктів для потреб геоконфліктологічного аналізу

Тип конфлікту	Мета конфлікту	Об’єкт конфлікту	Приклад
Конфлікт інтересів	контроль над територією як «вмістилищем» ресурсів	нафтові, газові родовища, вихід до морів, рибальські зони океану	Україна-Румунія (гирло Дунаю); Китай-країни Південно-Східної Азії (Парасельські острови)
Конфлікт цінностей	статус	свобода, рівність, автономія, справедливість	Китай-Тайвань (свобода Тайваню) Ізраїль-Палестина (свобода Палестини)
Конфлікт ідентифікації	забезпечення належності до територіально організованої групи	народ, національна меншина,релігійна, конфесійна група, діаспора, біженці, комбатанти	Угорщина-Словаччина; Угорщина-Румунія (угорська меншина в Словаччині і Румунії) Іран-Бахрейн (шиїтська меншина в Бахрейні)
Складено за: М.Головатий Конфлікт політичний // Політологічний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. видання / За ред. Головатого Миколи Федоровича, Антонюка Олександра Васильовича. – К.: МАУП, 2005. – C.412-413.

Залежно від кількості учасників (сторін) К.п. можуть бути двосторонніми (двоскладовими) і багатосторонніми (багатоскладовими). Приклад двосторонніх конфліктів – відносини між Індією і Пакистаном. Натомість багатосторонніх – конфлікт за Парасельськими островами в Південнокитайському морі. К.п. поділяють також на антагоністичні і неантагоністичні. До антагоністичних відносимо відносини між Ізраїлем і Сирією, до неантагоністичних – між Канадою і США щодо контролю над родовищами нафти в морі Бофорта. Також виділяють явні (Південна Корея-КНДР, Азербайджан-Вірменія, Велика Британія-Аргентина), приховані, тобто латентні (Іран-Азербайджан, боротьба за політичний переділ Арктики і Антарктики) [¹⁰].

Головна особливість міжнародних конфліктів полягає в тому, що основними їх суб'єктами здебільшого є держави.

Виокремлюють три типи міжнародних конфліктів:

• міждержавні, коли обидві сторони, що протидіють, — дер­жави або їх коаліції; Прикладом є війна між Грузією та Росією у 2008 р.

• національно-визвольні війни. У цьому випадку однією зі сторін, що конфліктують, є держава. Такі війни можуть мати антиколоніальний чи антирасистський характер, а також бути спрямовані проти урядів, які діють усупереч принци­пам демократії (А: і не тільки); Наприклад, боротьба курдів за створення держави Курдистан в межах Туреччини та Іраку.

• внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти, під час яких дер­жава підтримує одну зі сторін, що конфліктують, на теренах іншої держави. Наприклад, підтримка з боку Ірану пуштунських племен в Афганістані, з боку Узбекистану – узбецьких племен.

Залежно від інтересів, що обстоюються у конфлікті, розріз­няють:

• конфлікти ідеологій між державами з різними суспільно- політичними системами (нині гострота їх зменшилася); Прикладом є КНДР і Південна Корея.

• конфлікти між державами за політичне панування у світі або регіоні; Перша і Друга світові війни, Іран – США і їх союзники на Близькому Сході.

• конфлікти, в яких сторони обстоюють власні економічні інтереси; «газові війни» Росії з Україною супроводжуються діями просторовго характеру, наприклад, у випадку «обходу» України газопроводами.

• територіальні конфлікти; Наприклад, конфлікт щодо контролю над Південними Курилами між Японією і Росією.

• релігійні конфлікти. Конфлікт між мусульманською Північчю і християнським півднем Судану [¹¹].

За характером дії конфліктуючих сторін Е. к. можна класи­фікувати на ненасильницькі та насиль­ницькі. До ненасильницьких форм відно­сять мітинги, демонстрації, пікети, акції громадянської непокори, голодування, прийняття інституційних рішень. В остан­ніх конфліктах, коли у протиріччя вступа­ють норми конституції, законодавства, які реалізують інтереси конфліктуючих сторін, головними діючими особами є владні структури, політичні партії й об'єднання, громадські рухи.

Базові критерії типології територіально-політичних конфліктів:

1. симетричність учасників конфлікту;

2. територіальна влада;

3. за політичним статусом учасників;

4. за ресурсом, який оспорюється;

5. за характером впливу на населення території;

6. за масштабом;

7. за собливістю територіальної організації політико-територіального утворення, в межах якого розгортається конфлікт;

8. за циклом конфлікту;

9. за формаційним підходом;

10. за цивілізаційним критерієм;

11. ієрархічний рівень;

12. за історичними правами на територію;

13. конфлікти способу життя;

14. за засобами;

15. за цивілізаційним типом;

16. за складом конфліктуючих сторін.

Й.Гальтунг запропонував класифікацію міжнародних конфліктів, послуговуючись також додатковим критерієм симетричності, які в міжнародних відносинах він розуміє як конфілктні відносини між окремими рівнозначними елементами автономних систем, асиметричність – як відносини між нерівнозначними елементами міжнародних систем. Виходячи із таких міркувань, Й.Гальтунг вважає, що симетричний конфлікт в ієрархії міжнародної системи завжди має ознаки горизонтального, а несиметричний – вертикального (табл.9.2) [¹²…, c. 396].

Таблиця

Міжнародні конфлікти (за Й.Гальтунгом)

Горизонтальні (симетричні)	1-й тип	Верх-верх	Між блоками
	2-й тип	Низ-низ	Усередині блоку
	3-й тип	Низ-низ	Між блоками
Вертикальні (несиметричні)	4-й тип	Верх-низ	Усередині блоку
	5-й тип	Верх-низ	Між блоками

Політичний конфлікт між державами є конфліктом з приводу влади чи впливу, який владні еліти держав прагнуть здійснювати як на території власної держави, так і за її межами. Політичні конфлікти відбуваються переважно з таких причин:

1. Юрисдикція над певною територією, тобто конфлікт щодо включення певної ділянки суші, яка є предеметом спору, у межі державних кордонів держав-учасників конфлікту.

2. Суверенітет, тобто намагання однієї із сторін реалізувати чи захистити власну політичну незалежність на противагу намаганню іншої сторони зберегти контроль та не допустити зміни status-quo.

3. Домінування в міжнародній системі, яке виявляється в прагненні владних еліт декількох могутніх держав встановити чи зберегти свій визначальний вплив на зовнішню і внутрішню політику інших держав світу. Конфлікти з приводу домінування переважно стосуються проблеми лідерства у міжнародній системі або її окремих частинах [¹³, с.398].

Географічний підхід до типології конфліктів базується на критеріях, які відображають ті властивості території, що стають предметом конфлікту.

Наприклад, населення є важливою характеристикою будь-якого спірного політико-територіального об’єкту. Отже, певні процеси пов’язані із діяльністю населення в межах даної території будуть викликати ескалацію конфлікту:

1. Конфлікт, який викликаний зміною структури системи розселення. До зміни структури розселення відносимо насадження або ж примусове знищення міських та сільських населених пунктів, тимчасових поселень кочових і напівкочових спільнот, таборів біженців.

2. Конфлікт, який викликаний зміною або ж загрозою зміни спсособу життя у сільських чи міських поселеннях під впливом «чужих» спільнот.

3. Конфлікт, який викликаний зміною вікової структури населення.

4. Конфлікт, який викликаний міграційними процесами (село-місто, місто-місто, діаспора-діаспора).

5. Конфлікт, який викликаний зміною етнічної структури населення.

6. Конфлікт, який викликаний зміною релігійної структури населення.

7. Конфлікт, який викликаний соціальним розшаруванням населення.

Типологія конфліктів за політико-правовим статусом суб’єктів міжнародних відносин:

1. Конфлікт між державами за володіння територією. Він в свою чергу поділяється на симетричний (між рівновеликими державами) і асиметричний (між державами з різним силовим потенціалом) міждержавний конфлікти.

2. Конфлікт між однією державою і коаліцією держав.

3. Конфлікти між коаліціями держав.

4. Конфлікти між залежними країнами.

5. Конфлікти між державами і залежними країнами.

6. Конфлікти між державами та парамілітарними організаціями і рухами, які підтримуються недержавними субєктами міжнародних відносин (ТНК, олігархи, терористичні організації, кримінальні клани).

7. Конфлікти між парамілітарними організаціями і рухами, які підтримуються недержавними субєктами міжнародних відносин (ТНК, олігархи, терористичні організації, кримінальні клани).

Типологія конфліктів за ресурсом, який оспорюється:

1. Ресурси літосфери: рудні, нерудні, паливні корисні копалини, земельні, геоторія, шельф.

2. Ресурси гідросфери: водні, гідроресурси, акваторії.

3. Ресурси біосфери: морські біологічні ресурси, наземні біологічні ресурси.

4. Ресурси атмосфери: агрокліматичні, рекреаційні, енергокліматичні, аероторія.

5. Ресурси анропосфери: споруди, засоби комунікації, дороги.

6. Ресурси ноосфери: знання, вміння, цінності, переконання.

Типологія конфліктів за вплив на населення території:

1. Політичний (визначення форм політичного буття та контроль політичних процесів);

2. Економічний (визначення економічної моделі і контроль економічних процесів);

3. Соціальний (визначення соціальної моделі і контроль над соціальними процесами);

4. Релігійний (запровадження панівної релігійної доктрини і відповідного їй світогляду);

5. Культурний (поширення мови, освітньої моделі, зразків високої і масової культури).

Типологія конфліктів щодо належності сакралізованих територій, тобто конфлікт, який викликаний боротьбою за певні іконографічні символи в межах урбанізованих і сільських ландшафтів (храми, священні місця).

За масштабом і географічним поширенням:

1. Мікроконфлікти (в межах населеного пункту);

2. Локальні неінтернаціоналізовані конфлікти (в межах частини чи регіону країни);

3. Локальні інтернаціоналізовані конфлікти (в межах частини чи регіону країни, але із залученням сусідніх держав, їх коаліцій, ТНК, олігархів, терористичних організацій, кримінальних кланів).

4. Регіональні конфлікти (втягнено декілька країн регіону).

5. Регіональні глобалізовані конфлікти (крім країн регіону учасниками конфлікту є держави з поза його меж).

6. Глобальні конфлікти (світові війни).

Критерій – форма спірної території зрідка розглядається в політико-географічних дослідженнях, оскільки він відображає партикулярний, а не універсальний тип конфліктних ситуацій у зв’язку з унікальністю конфігурації окремих країн і регіонів. Все ж за формою і географічним положенням території, на якій розгортається територіально-політичних конфлікт варто виділяти такі його типи:

1. Архіпелажний (конфлікти Індонезії, Малайзії, Філіппін, Коморських островів, Японії, Карибських островів, держав Океанії, Фолклендські (Мальвінські) острови, Парасельські острови).

2. Субконтинентальний (Бразилія, Індія, ПАР, Китай, Аргентина, Китай, Казахстан, Росія).

3. Острівний (Кіпр, Шрі-Ланка, Північна Ірландія, Нова Зеландія, Нова Каледонія).

4. Півострівний (Балканський, Корейський, Малайський, Сомалійський, Аравійський, Апенінський, Кримський, Мала Азія, Індокитай).

5. Акватериторіальний (акваторії Світового океану і його частин).

6. Контактний (на контакті цивілізацій – Україна, Мексика, Туреччина, Марокко, Ліван, Єгипет, Білорусь, Казахстан, Судан, Ефіопія, Чад, Нігер).

7. Континентальний (Болівія, Афганістан, Словаччина, Парагвай, ЦАР, Руанда, Бурунді, Зімбабве, Ботсвана).

8. Периферійний приморський (Росія, західноафриканські держави, Норвегія, Венесуела, Гайана, Сурінам, Чилі).

9. Аеротериторіальний (Туреччина-Греція в Егейському морі)

За циклом конфлікту:

1. Однофазні (завершені, або в латентному стані).

2. Багатофазні (регулярно повторювались в минулому).

3. Незавершені наростаючі (в стадії есклації).

4. Незавершені спадаючі (в стадії деескалації).

5. Незавершені кульмінаційні.

За формаційним підходом:

1. Архаїчний (Аграрний тип суспільства).

2. Модерний (Індустріальний тип суспільства).

3. Постмодерний (Постіндустріальний тип суспільства).

4. Ноосферний (Розвинений інформаційний тип суспільства).

5. Міжформаційний тип.

За цивілізаційним критерієм:

1. Ісламсько-християнський.

2. Християнсько-конфуціанський.

3. Ісламсько-конфуціанський.

4. Міжхристиянський.

5. Міжісламський.

6. Індуїстсько-ісламський.

7. Іудейсько-ісламський.

Ієрархічний критерій

1. Країна глобального ядра – країна глобального ядра.

2. Країна глобального ядра – країна напівпериферії.

3. Країна глобального ядра – країна периферії.

4. Країна периферії – країна периферії.

5. Країна периферії – країна напівпериферії.

6. Країна напівпериферії – країна напівпериферії.

За історичними правами на територію:

1. Колишні правлячі династії – сучасні республіки.

2. Корінні народи – переселенські держави.

3. Перші колоністи території – наступні колоністи.

За засобами конфлікти традиціно прийнято ділити на збройні та незбройні, оскільки власне використання чи невикористання збройних сил у розв’язанні міжнародних суперечностей визначає його найголовніші специфічні риси [¹⁴…., c.400].

У військовій науці війни класифікуються за критеріями:

• театрів воєнних дій (ТВД) на: сухопутні та морські;

• способу ведення воєнних дій на: позиційні та маневренні;

• залучених ресурсів на: обмежені та масові [¹⁵…., c.401].

У праці «Війна та антивійна» американські дослідники Е. та Х.Тоффлери визначають типи воєн за їх відношенням до типів цивілізацій:

1. Війни першої хвилі відповідають сільськогосподарським суспільствам та характеризуються тим, що вони проводяться на примітивному технологічному рівні, в них беруть участь іррегулярні підрозділи, масштаби та ресурси залучені з обох сторін є незначними.

2. Війни другої хвилі здійснюються промисловими суспільствами, для них характерні досить високий технологічний рівень, участь у бойових операціях масових регулярних армій, значні ресурси та масштаби, використані у воєнному конфлікті.

3. Війни третьої хвилі ведуться постіндустріальними (інформаційними) суспільствами, або принаймі перехідними до них, які характеризуються надвисоким технологічним рівнем (широке використання у бойових діях інформаційних систем, супутників, високоточної зброї), ведення операцій нечисельними, але високопрофесійними збройними силами, невеликими ресрурсами, але доволі значними масштабами операцій [¹⁶…., c.402].

За складом конфліктуючих сторін міжнародні конфлікти діляться на: двосторонні, багатосторонні, коаліційні [¹⁷…., c.408].

За тривалістю міжнародні конфлікти діляться на:

1. Короткотривалі (блискавичні) (від кількох днів до кількох місяців);

2. Середньотривалі (4-6 років);

Conflicts in the following list are currently causing at least 1,000 violent deaths per year, a categorization used by the Uppsala Conflict Data Program[57] and recognised by the United Nations.[58][59] The UN also use the term "low intensity conflict," which can overlap with the 1,000 violent deaths per year categorisation.[60]Start of conflict War/conflict Location Cumulative fatalities Fatalities in 2010/11

1964 Colombian Armed Conflict Colombia 150,000–200,000[61] 1,000+[62]

1967 Naxalite-Maoist insurgency India ~11,200 1,174+[63]

1978 Afghan Civil war Afghanistan 600,000–2,000,000[citation needed] 10,461+[64]

1991 Somali Civil War Somalia 300,000[65]–400,000[66] 2,318+[67]

2004 War in North-West Pakistan Pakistan 30,452[68] 7,435[69]

2004 Shia Insurgency in Yemen Yemen and Saudi Arabia 25,000[70] 8,000

2006 Mexican Drug War Mexico 39,392+[71] 24,374[72]

2009 Sudanese nomadic conflicts Sudan 2,000–2,500[73] 708

2011 Sudan–SPLM-N conflict Sudan 1,500+ 1,500+[citation needed]

2011 Syrian civil war Syria 3,000+[74] 3,000+