5.Класифікація країн за формою державного устрою.

Безпосередньо форма державного устрою пов'язана з особливостями політичного ладу і формою державного правління, відображає національно-етнічний (у деяких випадках також конфесійний) склад населення, історико-географічні особливості формування країни.

Форма державного устрою — територіальне-організаційна структура держави, що встановлює порядок поділу країни на частини та взаємовідносини центральних і місцевих органів влади.

Її головними функціями є: ступінчасте розміщення органів влади і державного управління; забезпечення збору податків та інформації; контроль центру над місцями; здійснення гнучкої економічної, соціальної та регіональної політики; проведення виборчих компаній тощо.

За цією класифікацією виділяють такі форми державного устрою: унітарна держава, федеративна держава, конфедеративна держава.

Унітарна держава (лаг. unitas — єдність) — форма державного устрою, за якої територія держави не має у своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель тощо), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони та ін).

В унітарній державі:

— єдина для всієї країни конституція;

— єдина система органів влади;

— суспільні процеси керуються централізовано.

Цю форму правління мають 168 країн світу.

Федеративна держава (лат. federаtіо — союз, об'єднання) — форма державного устрою, за якої декілька державних утворень, що юридичне мають певну самостійність, об'єднані в єдину союзну державу.

Ознаки федерації:

• територія федерації складається з територій окремих її суб'єктів (штатів, кантонів, земель, республік, провінцій тощо);

• суб'єкти федерації здебільшого наділені законодавчою владою;

— компетенції між федерацією та її суб'єктами розмежовуються союзною конституцією;

— у більшості федеративних держав парламенти складаються з двох палат, одна з яких забезпечує представництво федеральних одиниць;

— кожний суб'єкт федерації має свою правову й судову системи;

— у більшості федерацій існує єдине союзне громадянство і громадянство союзних одиниць;

— федерація, як правило, має єдині збройні сили, загальнофедеральний бюджет.

Проте в багатьох сучасних федеративних країнах роль загальнофедеральних органів настільки велика, що їх можна розглядати і як унітарні держави. Так, конституції таких федерацій, як Аргентина, Канада, США, ФРН, Швейцарія, не визнають за членами федерації права на вільний вихід із неї.

У світі нараховується 23 федерації. Залежно від принципу, покладеного в основу утворення федерації, виділяють:

— історико-географічні федерації (утворилися шляхом історичного об'єднання федеральних одиниць в єдину державу):

Австралія Мексика

Австрія ОАЕ

Аргентина ПАР

Бразилія Сент-Кітс і Невіс

Венесуела США

Канада Федерація Мікронезії

Коморські Острови ФРН

Малайзія

— національно-етнічні федерації (федеральні одиниці в таких країнах утворені на основі врахування етнічних меж та національних інтересів їх населення):

Бельгія Пакистан

Індія Росія

М'янма Швейцарія

Нігерія Югославія

Конфедеративна держава (лат. confederatio — союз, об'єднання) — постійний союз суверенних держав, створений для досягнення політичних або військових цілей.

Конфедерація утворює центральні органи, які мають повноваження, делеговані їм державами-членами союзу. Ці органи не мають прямої влади над державами, які входять у конфедерацію. Їх рішення приймаються і здійснюються тільки за угодою держав, що належать до конфедерації. У конфедерації немає єдиної території та громадянства, єдиної податкової та правової систем. Правова основа конфедерації — союзний договір, тоді як у федерації — конституція.

Конфедеративні держави недовговічні: вони або розпадаються, або перетворюються на федерації (Австро-Угорщина, США).

Нині формально у світі існує одна конфедерація —Швейцарія, яка у XIX ст. фактично стала федерацією.

6.Класифікація країн за ідеологічною орієнтацією. За цією класифікацією країни поділяють на плюралістичні та клерикальні. Плюралістичні держави.

Плюралізм (лат. pluralis — множинний) — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного і соціального розвиту, що виходить з існування кількох (чи багатьох) незалежних засад політичних знань і розуміння буття; система впади, заснована на взаємодії політичних партій і громадсько-політичних організацій.

Ознаки плюралістичних держав:

— відсутність переваги будь-якої церкви (конфесії);

— визнання релігії приватною справою громадян;

— право людей будь-яких віросповідань обіймати державні посади;

Клерикальні держави. Клерикалізм (лат. clericalis — церковний) — суспільно-політична практика здійснення церквою, релігійними політичними партіями та іншими релігійними організаціями системи заходів на конфесійній ідеологічній основі, спрямованих на досягнення домінуючої ролі релігії й церкви в різних сферах суспільного життя.

Ознаки клерикальних держав:

— наявність релігії, яка має статус державної;

— обов'язкове вивчення релігійних догматів у школах;

— вищі посади обов'язково обіймають особи, які є послідовниками пануючої в країні конфесії;

— участь державних органів у релігійних церемоніях;

— залежність умов і безпеки проживання іновірців у цих країнах від загальної культури конкретного народу і правлячого режиму.

До цього типу держав належать:

— Скандинавські країни (лютеранство), в яких монархи формально є главами церкви;

— Велика Британія (англіканство, пресвітеріанство), монарх — також формально глава церкви;

— Ватикан, Ірландія, Аргентина, Парагвай, Болівія, Перу, Еквадор, Коста-Ріка, Гаїті, Екваторіальна Гвінея (католицизм);

— Греція (православ'я);

— майже всі мусульманські країни (іслам);

— Таїланд, Камбоджа, Бутан (буддизм);

— Непал (індуїзм, буддизм).

Крім того, Ватикан і Саудівська Аравія є теократичними монархіями, де глави держави — абсолютний монарх водночас є керівником релігійної конфесії загалом.

7. Класифікація країн за формою державного режиму. Будь-який політичний режим визначається насамперед процедурами та способами організації установ влади і здійснення владних функцій, відносинами між державою і громадянами, способом прийняття владних рішень.

Форма державного режиму — сукупність засобів і методів здійснення влади державою.

Державний режим — найважливіша складова політичного режиму, що існує в суспільстві й є сукупністю характерних для певного типу держави політичних відносин, наявних стосунків між державною владою і суспільством, домінуючих форм ідеології, стану політичної культури.

Існують демократичні та антидемократичні державні режими. Демократичні режими.

Демократія (грецьк. demos — народ і kratos — влада) — форма державно-політичного устрою суспільства, заснована на визнанні народу як джерела влади, його права брати участь у вирішенні державних справ. Основними принципами існування демократичної держави є: влада більшості, рівноправність громадян, захищеність їх прав і свобод, верховенство закону, поділ влади, виборність глави держави та представницьких органів.

Розрізняють дві форми демократії: безпосередню (основні рішення приймаються безпосередньо всіма громадянами на зборах або шляхом референдумів) і представницьку (рішення приймаються виборними органами).

Демократичними державами є країни Західної Європи, США, Канада, Японія, Австралія та ін.

Антидемократичні (тоталітарні, авторитарні, расистські тощо) режими. До них належать тоталітаризм, диктатура, авторитаризм, апартеїд, геноцид тощо.

Тоталітаризм (давньолат. totalis — весь, цілий, повний) — одна з форм держави (тоталітарна держава), яка характеризується її повним (тотальним) контролем над усіма сферами життя суспільства, фактичною ліквідацією конституційних прав і свобод, репресіями щодо опозиції та інакомислячих. Різноманітні форми тоталітаризму були властиві фашистській Італії та нацистській Німеччині, колишнім і теперішнім соціалістичним державам (сталінському режиму, комуністичному режиму в КНДР, на Кубі тощо).

Диктатура (лат. dictatura — необмежена влада) — термін, який характеризує систему здійснення нічим не обмеженої влади особи, класу чи інших соціальних груп у державі, регіоні, що спирається на силу. Означає, з одного боку, сутність державної влади, що забезпечує політичне панування визначеному класу, а з іншого — засіб здійснення державної влади, політичний режим, наприклад особиста диктатура.

Основними особистими диктатурами в XX ст. були: в Італії в 1922—1945 рр. — диктатура Муссоліні, в Іспанії в 1939—1975 рр. — диктатура Франко, в СРСР у 1930—1953 рр. — диктатура Сталіна тощо.

Авторитаризм (лат. autoritas — влада, вплив) — політична концепція і політична практика, в основу яких покладено зосередження монопольної чи більшості влади в руках однієї особи чи групи осіб; політичний режим, встановлений або нав'язаний такою формою влади, що занижує або виключає роль представницьких інститутів влади.

Авторитаризм є системою влади, характерною для антидемократичних політичних режимів. Здебільшого поєднується з особистою диктатурою. До історичних форм авторитаризму належать азіатські деспотії, тиранічні й абсолютні форми правління стародавності, військово-поліцейські та фашистські режими, різноманітні варіанти тоталітаризму.

Апартеїд (африкаанс. appartheid — роздільне проживання) — крайня форма расової дискримінації, яка означає позбавлення певних груп населення залежно від їх расової приналежності політичних, соціально-економічних і цивільних прав, аж до територіальної ізоляції.

За сучасним міжнародним правом апартеїд є злочином проти людства. Політику апартеїду здійснював уряд ПАР у 1948—1991 рр. Деякі акти апартеїду можуть становити геноцид.

Геноцид (грецьк. genos — рід, плем'я і лат. caedare — вбивати) — один із найзначніших злочинів проти людства, що припускає знищування окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними ознаками, а також навмисне створення життєвих умов, розрахованих на повне або часткове фізичне знищення цих груп. Такі злочини здійснювалися в масових масштабах турецькою державою проти вірменського народу в 1915 р., це голодомор українського народу в 1930—1933 рр. у колишньому СРСР, гітлерівські злочини під час Другої світової війни, особливо проти слов'янського та єврейського населення, геноцид проти кампучійського народу клікою Пол Пота у 1970—1979 рр. тощо.