3. Політичний поділ повітряного та космічного простору.

Повітряний простір земної кулі за характером правового режиму поділяється, по-перше, на повітряний простір, який знаходиться над сухопутною і водною територією окремих держав, над якими вона здійснює свій повний суверенітет; по-друге, на повітряний простір над відкритим морем – це вільна для польотів територія, яка регулюється міжнародними правовими нормами. Всі польоти літаків тих чи інших держав в межах повітряної території певної держави здійснюються виключно зі згоди цієї держави і повинні бути узгодженими з законодавством цієї країни.

Космос – частина Всесвіту, що знаходиться за межами Землі і її атмосфери. Ця частина є навколоземним космічним простором. Крім нього є міжпланетний, міжзоряний, міжгалактичний простір з їх об’єктами. Космічний простір оголошений вільним для використання всіма державами. В міжнародних договорах щодо космосу, об’єднаних в космічне право, космічними прийнято вважати польоти, висота яких перевищує 100 км. Крім того заборонено виводити в космос зброю масового знищення.

Отже, ми дослідили абсолютну більшість елементів політичної карти світу та понять, які відображають політико-правовий статус даних територіальних утворень.

Лекція 10. Актуальні проблеми типології держав світу ⁹

План

1. Головні критерії типології країн

2. Класифікація країн за площею

3. Класифікація країн за чисельністю населення

4. Класифікація країн за формою правління

5. Класифікація країн за формою державного устрою

6. Класифікація країн за ідеологічною орієнтацією

7. Класифікація країн за формою державного режиму

8. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку

1. Головні критерії типології країн. Кожна країна світу має свої неповторні особливості, але наявність рис, спільних з іншими державами, є підставою для виділення певних типів країн.

Тип країни — об'єктивно сформований і відносно стійкий комплекс властивих їй умов і особливостей розвитку, що характеризує ії роль і місце у світовому співтоваристві на певному етапі розвитку.

Тип країни формує сукупність умов і особливостей розвитку, які у будь-яких істотних (вирішальних) типологічних рисах, з одного боку, споріднюють її з подібними до неї країнами, а з іншого — вирізняють з поміж інших. Існування типів країн, їх історична еволюція є наслідком того, що країни розвиваються різними темпами, в різних умовах і різними напрямами. Науково коректна типологія потребує максимально можливого диференціювання показників і пошуку їх унікальних поєднань. Завдання полягає у з'ясуванні подібного і типового для конкретної групи країн з-поміж інших. При цьому диференціація країн може не обмежуватися головними типовими ознаками, а тривати далі з метою з'ясування причин наявності цих ознак.

Існують різні типології, які враховують багато показників, що характеризують рівень економічного й соціального розвитку країн, а також історичні й політичні аспекти. Залежно від ознаки, покладеної в основу типології, виділяють такі основні класифікації країн:

— за площею;

— за чисельністю населення;

— за формою правління;

— за формою державного устрою;

— за ідеологічною орієнтацією;

— за формою державного режиму;

• за рівнем соціально-економічного розвитку.

Крім наведених основних видів типологій, існують класифікації за віддаленістю від моря, природно-ресурсним потенціалом, типом відтворення населення, рівнем урбанізації, національним складом населення тощо.

2. Класифікація країн за площею. В основі цієї класифікації — територіальний розмір країни. За нею виділяють країни-гіганти, великі, значні, середні, малі, невеликі країни та мікродержави:

Країни-гіганти (площею понад 3 млн км²) — їх у світі 7: Росія (17,1млн км2), Канада (10,0 млн), Китай (9,6 млн), США (9,4 млн), Бразилія (8,5 млн), Австралія (7,7 млн), Індія (3,3 млн).

Великі країни (від 1 до 3 млн км²) — 21 країна: Алжир, Ангола, Аргентина, Болівія, Ефіопія, Демократична Республіка Конго, Індонезія, Іран, Казахстан, Колумбія, Лівія, Мавританія, Малі, Мексика, Монголія, Нігер, ПАР, Перу, Саудівська Аравія, Судан, Чад.

Значні країни (від 500 тис. до 1 млн км²) — 21 країна: Афганістан, Ботсвана, Венесуела, Єгипет, Ємен, Замбія, Кенія, Мадагаскар, Мозамбік, М'янма, Намібія, Нігерія, Пакистан, Сомалі, Таїланд, Танзанія, Туреччина, Україна, Франція, ЦАР, Чилі.

Середні країни (від 100 до 500 тис. км²) — 56 країн: Бангладеш, Бенін, Білорусь, Болгарія, Буркіна-Фасо, Велика Британія, В'єтнам, Габон, Гайана, Гана, Гватемала, Гвінея, Гондурас, Греція, Еквадор, Еритрея, Зімбабве, Ірак, Ісландія, Іспанія, Італія, Камбоджа, Камерун, Киргизстан, КНДР, Конго, Кот-д'ївуар, Куба, Лаос, Ліберія, Малаві, Малайзія, Марокко, Непал, Нікарагуа, Нова Зеландія, Норвегія, Оман, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Польща, Румунія, Сенегал, Сирія, Суринам, Таджикистан, Туніс, Туркменістан, Уганда, Узбекистан, Уругвай, Філіппіни. Фінляндія, ФРН, Швеція, Югославія.

Малі країни (від 10 до 100 тис. км²) — 53 країни: Австрія, Азербайджан, Албанія, Багамські Острови, Беліз, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Бурунді, Бутан, Вануату, Вірменія, Гамбія, Гаїті, Гвінея-Бісау, Гренада, Грузія, Данія, Джибуті, Домініканська Республіка, Екваторіальна Гвінея, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Йорданія, Катар, Коста-Ріка, Кувейт, Латвія, Лесото, Литва, Ліван, Македонія, Молдова, Нідерланди, ОАЕ, Панама, Південна Корея, Португалія, Руанда, Сальвадор, Свазіленд, Словаччина, Словенія, Соломонові Острови, Сьєрра-Леоне, Того, Угорщина, Фіджі, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Шрі-Ланка, Ямайка.

Невеликі країни (від 1 до 10 тис. км²) — 8 країн: Бруней, Західне Самоа, Кабо-Верде, Кіпр, Коморські Острови, Люксембург, Маврикій, Трінідад і Тобаго.

Мікродержави (менше 1 тис. км²) — 24 країни: Андорра, Антигуа і Барбуда, Барбадос, Бахрейн, Ватикан, Домініка, Кірибаті, Ліхтенштейн, Мальдіви, Мальта, Монако, Науру, Палау, Республіка Маршаллові Острови, Сан-Марино, Сан-Томе і Принсіпі, Сейшельські Острови, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сінгапур, Тонга, Тувалу, Федеративні Штати Мікронезії.

Найбільшою країною світу за площею є Російська Федерація, яка займає 11,5% суходолу, а найменшою — держава-карлик Ватикан, що займає територію 0,44 га в межах декількох кварталів столиці Італії — Риму.

3.Класифікація країн за чисельністю населення. За цією класифікацією виділяють країни найбільші, значні, середні, невеликі та дрібні.

Найбільші країни (чисельність населення — понад 100 млн осіб) — 10 держав: Бангладеш, Бразилія, Індія, Індонезія, Китай, Нігерія, Пакистан, Росія, США, Японія.

Значні країни (40—100 млн осіб) — 17 держав: Велика Британія, В'єтнам, Демократична Республіка Конго, Ефіопія, Єгипет, Іран, Італія, Мексика, М'янма, ПАР, Південна Корея, Таїланд, Туреччина, Україна, Філіппіни, Франція, ФРН.

Середні країни (20—40 млн осіб) — 21 держава: Алжир, Аргентина, Афганістан, Венесуела, Ірак, Іспанія, Канада, Кенія, КНДР, Колумбія, Малайзія, Марокко, Непал, Перу, Польща, Румунія, Саудівська Аравія, Судан, Танзанія, Уганда, Узбекистан.

Невеликі країни (1,5—20 млн осіб) — 98 держав: Австралія, Австрія, Азербайджан, Албанія, Ангола, Бельгія, Бенін, Білорусь, Болгарія, Болівія, Боснія і Герцеговина, Ботсвана, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бутан, Вірменія, Гаїті, Гана, Гватемала, Гвінея, Гондурас, Греція, Грузія, Данія, Домініканська Республіка, Еквадор, Еритрея, Ємен, Замбія, Зімбабве, Ізраїль, Ірак, Ірландія, Йорданія, Казахстан, Камбоджа, Камерун, Киргизстан, Конго, Коста-Ріка, Кот-д'Івуар, Куба, Кувейт, Лаос, Латвія, Лесото, Литва, Ліберія, Ліван, Лівія, Мавританія, Мадагаскар, Македонія, Малаві, Малі, Мозамбік, Молдова, Монголія, Намібія, Нігер, Нідерланди, Нікарагуа, Нова Зеландія, Норвегія, ОАЕ, Оман, Панама, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Португалія, Руанда, Сальвадор, Саудівська Аравія, Сенегал, Сінгапур, Сирія, Словаччина, Словенія, Сомалі, Сьєрра-Леоне, Таджикистан, Того, Туніс, Туркменістан, Уганда, Угорщина, Уругвай, Фінляндія, Хорватія, ЦАР, Чад, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка, Югославія, Ямайка.

Дрібні країни (менше 1,5 млн осіб) — 45 держав: Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Бахрейн, Беліз, Бруней, Вануату, Ватикан, Габон, Гайана, Гамбія, Гвінея-Бісау, Гренада, Джибуті, Домініка, Західне Самоа, Екваторіальна Гвінея, Ісландія, Кабо-Верде, Катар, Кіпр, Кірибаті, Коморські Острови, Ліхтенштейн, Люксембург, Маврикій, Мальдіви, Мальта, Монако, Науру, Палау, Республіка Маршаллові Острови, Сан-Марино, Сан-Томе і Принсіпі, Свазіленд, Сейшельські Острови, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Соломонові Острови, Суринам, Тонга, Тувалу. Федеративні Штати Мікронезії, Фіджі.

Найбільшою за чисельністю населення державою світу є Китай, в якому на початку XXI ст. мешкало понад 1 млрд 275 млн осіб, а найменшою (як і за площею) — Ватикан, де офіційно громадянами є трохи більше 1 тис. осіб.

США, Велику Британію, Францію, Росію і Китай називають “великими державами”. Вони є переможницями у Другій світовій війні, мають найпотужніші армії, засновники 00Н і постійні члени Ради Безпеки 00Н. В останні роки XX ст. постало питання про зарахування до них Японії та Німеччини, які за військово-промисловим потенціалом посідають 2-ге і 3-тє місця у світі.

4.Класифікація країн за формою правління. Державний лад будь-якої країни характеризується насамперед формою правління.

Форма правління — організація верховної державної влади, порядок утворення органів та їх взаємодія з населенням.

Форма правління впливає на суспільно-політичне життя країн, традиції, інколи — на менталітет населення, але не визначає ні рівня соціально-економічного розвитку, ні особливостей внутріполітичного стану країн: так, монархії (наприклад, у Європі) часто є більш демократичними, ніж деякі республіки.

У світі існує 4 форми правління : республіка, монархія, країни Співдружності та джамахирія.

Республіка. Республіканська форма правління виникла в давні часи (Афінська демократична республіка, Спартанська і Римська аристократичні республіки, міста-республіки: Флоренція, Венеція, Генуя — в Італії, Новгород і Псков — у Росії та ін.). Найбільшого поширення набула в періоди Нової та Новітньої історії. У 1991 р. у світі було 127 республік, після розпаду СРСР, СФРЮ і Чехо-Словаччини їх стало 146.

Республіка — (лат. res — діло і publis — суспільний) — форма правління, за якої суверенні права на владу належать або всім дієздатним громадянам, або їхній більшості.

За республіканського устрою правління від імені народу здійснюється представницькими органами, які обираються або прямим голосуванням, або на основі процедур непрямого народного волевиявлення (через довірених осіб, вибірників тощо).

Типи республік:

— парламентська — верховенство має парламент, перед яким уряд несе колективну відповідальність за свої дії, роль президента в державному управлінні поступається ролі парламенту, а уряд очолює прем'єр-міністр.Уряд залишається при владі, доки має підтримку більшості в парламенті. За її відсутності уряд іде у відставку або голова держави розпускає парламент. До такого типу республік належать ФРН, Італія, Індія та ін.;

— президентська — в руках президента поєднані повноваження глави держави і голови уряду (США, Бразилія, Аргентина тощо);

— президентська парламентська — роль президента і парламенту урівноважена (Росія, Україна тощо).

У світі 3/4 країн — республіки. Ця форма правління вважається найбільш прогресивною й демократичною. Республіками є більшість країн Латинської Америки, майже всі колишні колонії в Азії, 49 із 52 країн Африки та ін.

Монархія. Найдавнішою формою правління, притаманною ще раннім державам світу, є монархія. Монархічна форма правління впродовж історії зазнала значних змін, але сутність її здебільшого залишалась незмінною: зосередження влади в руках однієї особи, з певними особливостями у конкретних державах.

Монархія (грецьк. monarchia — єдиновладдя) — форма правління, за якої верховна державна влада формально (цілком або частково) зосереджена в руках одноособового керівника держави — монарха.

Як правило, влада монарха довічна і передається у спадок, але існують дві монархії, які мають елементи республіки: Малайзія — федеративна конституційна монархія, де монарха обирають на 5 років султани султанатів, що входять у державу; ОАЕ — федеративна абсолютна монархія, в якій главу держави — президента обирає Верховна Рада емірів, також на 5 років.

Особлива ситуація у Ватикані, де Папу Римського, який має світський титул Світлійшого князя, довічно обирають на колегії кардиналів, серед яких право голосу мають лише кардинали віком менше 80 років, і їх кількість не повинна перевищувати 120 осіб.

Титул монарха в різних країнах різний: султан (Бруней, Оман), папа (Ватикан), емір (Кувейт, Бахрейн), герцог (Люксембург), імператор (Японія), король (у більшості монархій), князь (Монако, Ліхтенштейн).

Всього у світі існує 30 монархій:

Європа Азія Африка

Андорра Бахрейн Лесото