- •2. Система конституційного права зарубіжних країн.
- •3. Суб’єкти конституційного права.
- •4. Конституційно-правова відповідальність.
- •5. Конституційне право зарубіжних країн як наука.
- •6. Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна.
- •2 Основні риси конституцій. Загальне і особливе в конституціях зарубіжних країн.
- •3 Класифікація конституцій.
- •5.Інші джерела конституційного права: конституційні, органічні й надзвичайні (спеціальні ) закони, регламенти, судовий прецедент, конституційно-правовий звичай тощо.
- •Лекція № 3. “Конституційно-правовий статус людини і громадянина в зарубіжних країнах”
- •2. Режим іноземців. Інститут політичного притулку та екстрадиції (видачі).
- •3. Права і свободи в теорії конституціоналізму.
- •4 Принципи конституційного статусу особи.
- •5 Конституційні права і свободи: поняття, класифікація та їх характеристика.
- •6 Виборче право як суб’єктивне право громадян.
- •2. Поняття політико-територіального устрою. Унітарна держава: поняття і характерні риси. Федерація: поняття, характерні ознаки. Автономні утворення у зарубіжних державах.
- •3. Політичний режим: поняття і види.
- •2 Виникнення і розвиток політичних партій.
- •3. Партійні системи.
- •4. Класифікація політичних партій.
- •5. Ідеологія, програми, передвиборні платформи та основні функції політичних партій.
- •6. Інституалізація політичних партій.
- •2.Виборче право та його основні принципи.
- •3. Виборчий процес, його основні стадії. Гарантії законності виборчих дій.
- •4.Виборчі системи.
- •5. Референдум у зарубіжних країнах.
- •2 Статус депутатів. Депутатський імунітет, депутатський індемнітет.
- •3 Структура парламенту, організація й компетенція його палат.
- •4 Комісії (комітети) як елемент структури парламентів. Керівництво палат.
- •5 Компетенція парламентів. Законодавчий процес у парламентах. Делегування повноважень.
- •6 Парламенти і бюджет.
- •7 Розпуск парламентів (палат). Відповідальність депутатів.
- •8 Допоміжний апарат парламенту: структура і функції.
- •2. Особливості правового положення монарха. Порядок заміщення монарха. Повноваження монарха в умовах різних форм правління.
- •3. Президент республіки. Порядок виборів президентів. Строк повноважень президента. Порядок заміщення президента. Повноваження президента. Право вето. Імпічмент.
- •4. Інститут контрасигнування, акти президента.
- •2.Порядок формування, структура і організація урядів. Прем’єр-міністр.
- •3. Функції урядів. Компетенція урядів. Делеговане законодавство. Урядова правотворчість.
- •4.Політична і юридична відповідальність урядів (органів виконавчої влади). Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади. Відставка уряду.
- •2 Порядок формування судів в зарубіжних країнах. Загальні суди.
- •3 Поняття і органи конституційного контролю (нагляду).
- •4 Види і способи організації конституційного контролю.
- •5 Компетенція органів конституційного контролю.
- •6 Порядок розгляду та вирішення справ в органах конституційного контролю.
- •2. Порядок організації, структура і функції муніципальних органів.
- •3 Адміністративно-територіальний поділ.
- •4. Особливості муніципальних виборів.
- •5. Структура та повноваження муніципальних рад. Виконавчі органи та їх види.
- •Лекція № 12. “Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки”
- •3. Президент. Виконавчий апарат при президенті.
- •4.Судова влада. Верховний суд. Апеляційні і окружні суди. Спеціальні суди.
- •5. Американський федералізм.
- •6 Місцеве самоврядування та управління.
- •2. Правове регулювання громадських об’єднань. Вибори і референдум.
- •3. Вищі органи державної влади. Парламент: структура, строк повноважень, компетенція. Обмеження прав парламенту за Конституцією 1958 року.
- •4. Повноваження Президента. Уряд.
- •5 Регіональне і місцеве управління та самоврядування.
- •6 Судова влада. Конституційна рада.
- •2 Основи державного ладу. Партії та вибори. Референдум.
- •3 Вищі органи державної влади. Федеральний президент: порядок обрання, строк повноважень.
- •4 Судова система. Федеральний конституційний суд.
- •5. Федералізм і самоврядування в фрн. Комунальне самоврядування.
2. Порядок організації, структура і функції муніципальних органів.
Характеризуючи організацію місцевого управління у зарубіжних країнах, необхідно враховувати, що специфіка муніципальних організаційних форм, поєднання і взаємодія місцевого самоврядування і державного управління визначаються історичними, географічними, демографічними особливостями тієї чи іншої країни, політичним режимом, а також правовою системою. У Бельгії бургомістр призначається королем із числа членів комунальної ради, будучи одночасно представником короля і головним магістратом комуни. У Нідерландах бургомістр, який є головою виконавчого органу муніципалітету, призначається королівським указом за рекомендацією королівського комісара у справах даної провінції після консультації з муніципальною радою.
Первісним осередком місцевого самоврядування у зарубіжних країнах є, як правило, міські та сільські комуни, які можуть іменуватися по-різному. В Данії, наприклад, вони іменуються муніципалітетами (комуни, громади). У деяких країнах утворюються невеликі самоврядні територіальні осередки, які не мають статусу муніципалітетів. Наприклад, в Іспанії нараховується більше 3670 місцевих громад, розмір яких менший від розміру комуни. Вони мають назви: хутір, посад, прихід (парафія) тощо.
Підсумовуючи сказане про зарубіжні системи місцевого управління, підкреслимо, що під впливом політичних факторів ідея самоврядування призвело до плутання термінів "влада" і "самоврядування", необґрунтованого протиставлення понять "державне керівництво", "управління", "місцеве самоврядування". Відбувається, отже, підміна понять, і за допомогою категорії "місцеве самоврядування" робиться спроба трактувати органи, які стоять найближче до населення, як недержавні, вивести їх за межі державного механізму. У Пояснювальній доповіді Ради Європи до Європейської Хартії місцевого самоврядування 1985 року зазначається, що однозначно визначити, якими саме питаннями повинні займатися місцеві влади, взагалі неможливо. Адже насправді більшість проблем, які розв'язуються ними, мають як місцеве, так і загальнонаціональне звучання, і обмеження компетенції місцевих органів лише суто локальними, другорядними питаннями означало б відведення місцевому самоврядуванню другорядної ролі.
Основною організаційно-правовою формою роботи місцевих представницьких органів є сесії. У Франції та Японії, наприклад, муніципалітети збираються на чергові засідання 4 рази на рік, в Італії - не менше 2 разів на рік. У Великобританії муніципальні ради графств збираються на чергові засідання щоквартально, а інші ради - щомісячно. У США засідання рад скликаються щотижнево, один раз у два тижні або щомісяця. Засідання рад мають відкритий характер, але муніципалітет може прийняти рішення про проведення закритого засідання.
До функцій муніципальних органів у зарубіжних країнах можна віднести такі напрями їх діяльності. Історично перша така функція — це адміністративна опіка. Вона припускає, що рішення органів місцевого самоврядування не можуть набрати сили, поки не одержать схвалення місцевого адміністратора, призначеного чи уповноваженого зверху (префекта, губернатора, бургомістра і т.п.). У схваленні могло бути відмовлене по мотивах як незаконності, так і недоцільності рішення. В даний час система адміністративної опіки зустрічається досить рідко, представляючи собою пережиток бюрократичної централізації.
Сьогодні переважає функція адміністративного нагляду, що обмежується перевіркою тільки законності рішень органів місцевого самоврядування. Звичайно адміністратору для перевірки рішення дається невеликий термін, після закінчення якого, якщо не надійшло заперечень, рішення набирає сили. Нова тенденція полягає в тому, що адміністратор може заперечити проти рішення тільки в судовому порядку. Адміністративний нагляд застосовується іноді навіть у суб'єктах централізованих федерацій і в регіонах, що користаються державною автономією, причому в його здійсненні часом бере участь глава держави (Індії, Фінляндії). У свою чергу, органи місцевого самоврядування можуть у судовому порядку захищати свою автономію не тільки від запопадливих місцевих адміністраторів, але навіть від парламентів, президентів і урядів.