
- •15. Займенник як частина мови. Поділ займенників на лексико-граматичні розряди. Відмінювання займенників.
- •18. Поняття про числівник як частину мови. Граматичні категорії числівників. Відмінювання числівників різних функціональних розрядів. Синтаксична роль числівників
- •2. Частки, що вносять модальні і модально- вольові відтінки у значення:
- •27. Поняття про словосполучення як синтаксичну одиницю. Типи підрядного синтаксичного зв’язку у словосполученні. Підрядні та сурядні словосполучення. Поняття про безсполучникове складне речення.
- •2. У систему дієслова входять такі п'ять основних форм (дієслівних утворень):
- •8. Фразеологія української мови. Поняття фразеологізму. Типии фразеологізмів. Співвідношення між лексичним складом слова і значенням фразеологізму. Джерела формування фразеологізмів.
- •28. Речення як базова одиниця синтаксису. Ознаки речення. Типи речень. Поняття про просте речення. Розмежування двоскладних і односкладних речень,
- •8. Типи лексичних значень слів. Багатозначність слів в укр. Мові. Омонімія, паронімія, синонімія, та антонімія як лексико-семантичні явища.
- •10. Слово як об’єкт морфемного і словотвірного аналізу. Поняття про морфему. Типи морфем. Словотвірні і формотворчі афікси. Словотвір іменників в українській мові.
- •11. Похідне слово як об’єкт словотвірного аналізу. Словотвірний тип і словотвірне значення. Способи словотвору в українській мові. Словотвір прикметників, прислівників та дієслів в українській мові.
- •17. Прислівник як частина мови. Функціональні розріди прислівників, їхні морфологічні ознаки
- •7. Лексикографія як наука про теорію і практику укладання словників. Відомості з історії української лексикографії. Найголовніші словники української мови.
- •4. Чергування голосних приголосних.
- •25. Складнопідрядні речення нерозчленованої і розчленованої структури і їхні типии. Структурно-семантичні типи безполучникових речень.
- •20. Категорія перехідності-неперхзідності дієслова. Категорія стану…….Безособ. Дієсл. Катег. Часу………………..
- •13.Категорія відмінка іменника. Відмінкова система сучасної української мови. Характеристика складу і відміни іменника. Особливості відмінювання іменників і відміни.
28. Речення як базова одиниця синтаксису. Ознаки речення. Типи речень. Поняття про просте речення. Розмежування двоскладних і односкладних речень,
Синтаксис - роздыл мовознавства, який вивчаэ будову ы граматичне значення словосполучення й речення.
Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).
Речення - основна одиниця синтаксису.
Речення є одиницею спілкування. На відміну від словосполдучення, Речення – є комунікативною одиницею (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації).
Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності.
Модальність- це ставлення мовця до висловленоюї ним думки.
Предикативність (від лат. рraedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це віднесеність змісту речення до об'єктивної дійсності.
Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках способу, часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні).
Інтонація завершенності оформлює речення як цілу синтаксичну одиницю, на письмі позначається відповідними розділовими знаками.
Речення має певну граматичну організацію:будову і граматичне вираження членів речення.
У реченні виділяють граматичну основу, її утворюють головні члени речення - підмет і присудок або тільки один головний член речення.
Речення в якому один предикативний центр, є простим.
Речення, в якому два і більше пред. Центра, є складним.
Типии речень.
Речення поділяються на:
речення1.розповідні (стверджувальні та заперечні) питальні (власне питальні і риторично питальні) спонукальні 2.емоційно нейтральні і емоційно забарвленіт3. прості і складні
РОЗПОВІДНІ, СПОНУКАЛЬНІ І ПИТАЛЬНІ РЕЧЕННЯ
За метою висловлювань розрізняють три типи речень: розповідні, спонукальні і питальні:
розповідне На горі стояло величезне місто
спонукальне Повій, буйний вітер!
питальне Чи доводилось Вам тут бувати?
Розповідні речення містять у собі певну інформацію, повідомляють про якийсь факт чи подію (Вчора відбулося засідання Верховної Ради; Ми раді тебе бачити).
Серед речень цього типу виділяють:
Стверджувальне (думка стверджується не заперечно) Є в Україні одне містечко
заперечне ( в яких такий звязок заперечується) Не хотів я цього робити
Інтонація розповідних речень характерізується зниженням тону наприкінці речення.
Спонукальні речення - виражає волевиявлення мовця, яке потребує виконання, а сааме: наказ, побажання, вимогу чи дозвіл. Цей тип речення має свою, так звану спонукальну інтонацію, якій властиві високий тон і пришвидшений темп: Вставай, хто живий, в кого думка повстала! (Леся Українка).
Питальне речення містить у собі якесь запитання, покликане отримати інформацію, про щось дізнатися.
Власне питальні речення – містять прямее питання, що вимагає обовязкової відповіді(Скажіть, котра година?).
Риторично-питальні –містять ствердження й не вимогають відповіді (Що ж це у світі діється?)
Питально-спонукальні – містять у собі спонукання до дії, виражене через питання( Говори вже, що там таке?) Інтонація питальних речень характерізується підвищенням тону на слові, з яким пов'язується питання.
Емоційно нейтральні речення- це розповідні, питальні і спонукальні речення зі звичною для них інтонацією. Цікава книжка
Емоційно забарвлені речення- це ті ж розповідні, питальні і спонукальні речення, але вимовлені з окличною інтонацією. Яка цікава книжка! Такі речення називаються окличними
За структурою речення поділяються на прості і складні:просте речення Благословенна в болях ран
Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр).
У складного реченні таких основ може бути декілька.
Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.
НЕПОШИРЕНІ І ПОШИРЕНІ РЕЧЕННЯ
Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка- головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком- розповідаю).
Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю.)
Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними, а ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення- поширеними.
непоширене Ліс шумить поширене Ніч прийшла в місто
Речення з наявністю головних членів бувають: двоскладні (підмет і присудок) та односкладні..
Двоскладними називають речення, граматичний центр якого представлений двома головними членами – підметом і присудком.