28. Речення як базова одиниця синтаксису. Ознаки речення. Типи речень. Поняття про просте речення. Розмежування двоскладних і односкладних речень,

Синтаксис - роздыл мовознавства, який вивчаэ будову ы граматичне значення словосполучення й речення.

Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).

Речення - основна одиниця синтаксису.

Речення є одиницею спілкування. На відміну від словосполдучення, Речення – є комунікативною одиницею (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації).

Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності.

Модальність- це ставлення мовця до висловленоюї ним думки.

Предикативність (від лат. рraedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це віднесеність змісту речення до об'єктивної дійсності.

Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках способу, часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні).

Інтонація завершенності оформлює речення як цілу синтаксичну одиницю, на письмі позначається відповідними розділовими знаками.

Речення має певну граматичну організацію:будову і граматичне вираження членів речення.

У реченні виділяють граматичну основу, її утворюють головні члени речення - підмет і присудок або тільки один головний член речення.

Речення в якому один предикативний центр, є простим.

Речення, в якому два і більше пред. Центра, є складним.

Типии речень.

Речення поділяються на:

речення1.розповідні (стверджувальні та заперечні) питальні (власне питальні і риторично питальні) спонукальні 2.емоційно нейтральні і емоційно забарвленіт3. прості і складні

РОЗПОВІДНІ, СПОНУКАЛЬНІ І ПИТАЛЬНІ РЕЧЕННЯ

За метою висловлювань розрізняють три типи речень: розповідні, спонукальні і питальні:

розповідне На горі стояло величезне місто

спонукальне Повій, буйний вітер!

питальне Чи доводилось Вам тут бувати?

Розповідні речення містять у собі певну інформацію, повідомляють про якийсь факт чи подію (Вчора відбулося засідання Верховної Ради; Ми раді тебе бачити).

Серед речень цього типу виділяють:

Стверджувальне (думка стверджується не заперечно) Є в Україні одне містечко

заперечне ( в яких такий звязок заперечується) Не хотів я цього робити

Інтонація розповідних речень характерізується зниженням тону наприкінці речення.

Спонукальні речення - виражає волевиявлення мовця, яке потребує виконання, а сааме: наказ, побажання, вимогу чи дозвіл. Цей тип речення має свою, так звану спонукальну інтонацію, якій властиві високий тон і пришвидшений темп: Вставай, хто живий, в кого думка повстала! (Леся Українка).

Питальне речення містить у собі якесь запитання, покликане отримати інформацію, про щось дізнатися.

Власне питальні речення – містять прямее питання, що вимагає обовязкової відповіді(Скажіть, котра година?).

Риторично-питальні –містять ствердження й не вимогають відповіді (Що ж це у світі діється?)

Питально-спонукальні – містять у собі спонукання до дії, виражене через питання( Говори вже, що там таке?) Інтонація питальних речень характерізується підвищенням тону на слові, з яким пов'язується питання.

Емоційно нейтральні речення- це розповідні, питальні і спонукальні речення зі звичною для них інтонацією. Цікава книжка

Емоційно забарвлені речення- це ті ж розповідні, питальні і спонукальні речення, але вимовлені з окличною інтонацією. Яка цікава книжка! Такі речення називаються окличними

За структурою речення поділяються на прості і складні:просте речення Благословенна в болях ран

Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр).

У складного реченні таких основ може бути декілька.

Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.

НЕПОШИРЕНІ І ПОШИРЕНІ РЕЧЕННЯ

Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка- головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком- розповідаю).

Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю.)

Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними, а ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення- поширеними.

непоширене Ліс шумить поширене Ніч прийшла в місто

Речення з наявністю головних членів бувають: двоскладні (підмет і присудок) та односкладні..

Двоскладними називають речення, граматичний центр якого представлений двома головними членами – підметом і присудком.