2. Частки, що вносять модальні і модально- вольові відтінки у значення:

власне модальні (виражають непевненість, сумнів, припущення: ледве чи, мовляв, навряд чи, ой, ну, чи не);

стверджувальні (еге, так, авжеж, аякже, атож);

заперечні (ні, ані, не) служать для вираження заперечення.. За допомогою їх творяться заперечні речення.

питальні (чи, хіба, що за, невже);

спонукальні (нехай, хай, ну, давай, бодай);

емоційно- експресивні частки (увиразнюють емоційну оцінку висловлювання: який, як, що то за, що за).

Словотворчі частки, поєднуючись з іншими словами, служать для творення нових слів. У складі похідних слів стали префіксами і суфіксами)

У такій ролі виступають частки ні-, де-, дехто, аби-, будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, завгодно, -би, -б, -же, -ж, не-, ні-, де-, аби-, абихто (дехто тут проти?)..

Формотворчі частки служать для творення форм дієслова: за допомогою яких утворюються

Описова форма наказового способу (хай, нехай: нехай пройду я крізь вогонь);

форми дієслова умовного способу б, би: хіба став би я за це братися, прочитав би, знав би.);

найвищого ступеня порівнянняприкметників і прислівників (най-: найкрасивіша земля);

форми зворотної форми дієслова (-сь, -ся: повертався я запізно);.

Вигук- частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини. Це незмінювана частина мови , яка виражає почуття, волевиявлення не називаючи їх (о! гей! ой!).

Це незмінювані слова, які не виступають членами речення. Але на місці самостійного слова вигук набирає конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке змінює (напр., у реченні А собака отой гав та гав!.. вигук гав (та) гав виступає як присудок).

Інколи вигуки можуть навіть заміняти собою цілі речення ("Охо-хо…"- позітхнув батько).

Вигуки слова не змінні, не мають морфологічних ознак, не членуються на морфеми (у них не виділяються ні префікси, ні суфікси).

У реченні вигуки синтаксично не пов'язуються з іншими словами ті не є членами речення. Вони або становлять окреме нерозкладне речення, або є вставним компонентом, який у мовленні має особливу інтонацію, а на письмі обов'язково виділяється розділовими знаками (Вибачте, котра година?; Ой, що тут вібувається?).За значенням вигуки поділяються на чотири розряди:

Емоційні – виражають почуття й переживання мовця ( страх, невдоволення, іронію, подив , радість, задоволення). о! на! ой! ех! овва! от тобі і на!

Спонукальні (волевиявлення) – виражають спонукання до певної дії (наказ, заклик, сигнал, спонукання до мовчання чи згоди, спонукання тварин) агов! гей! геть! киць- киць! тпру!

Етикету (слова вічливості) – привітання, подяка, вибачення, прощання, побажання тощо: прощай, спасибі, перепрошую , Будь ласка, на добраніч, привіт.

Звуконаслідувальні слова -не виражають не почуттів, ні емоцій, ні волевиявлень, а лише відтворюють звуки, які трапляються в живій і неживій природі: гав-гав! кукаріку! хрясь! цок-цок!Му-у-у!

За походженням вигуки поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні), структура яких збігається з формами повнозначних слів (рятуйте! жах! бувай!):

Первинні дуже давні за походженням і складаються з одного звука (О!А!Е!) двох і більше (ох! ой! ох! га! пхе! гей! ану!) Вторинні (похідні)- утворилися з повнозначних слів та словосполучень і поділяються на такі групи: 1) іменникового походження – Слава! Мамочка! Горе! 2) дієслівного походження – Бач! Диви! Прошу! Рятуйте! 3) займенникового походження – Так! Отаке! 4) сполучення кількох частин мови(вигукові фразеологізми: (от тобі і маєш! матінко моя рідна! боронь боже! Оце так!)

24-26. Поняття про складносурядне речення. Структурно-семантичні типи складносурядних речень в українській мові. Розділові знаки у складносурядних реченнях. Поняття про складнопідрядне речення. Ознаки складнопідрядних речень.

Складно-сурядне речення- це складне речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників: Завірюха стугоніла, вила, а мороз гострив свій білий ніж (І.Драч).

Структура та змістова самостійність частин складносурядного речення має відносний характер, оскільки часто лише перша частина будується вільно, а друга певною мірою залежить від її змісту та будови. Частини складносурядного речення з'єднуються сполучниками сурядності, які завжди знаходяться тільки між цими частинами, і які можуть виражати різні смислові відношення між ними:

Залежно від сполучників, за допомогою яких поєднується між собою предикативні частини складносурядних речень, серед цих речень виділяється кілька різновидів!

1. Складносурядні речення з єднальними одиничними сполучниками і, й, та (в значенні і) та повторюваними і…і, ні…ні (ані…ані); єднальний Подув вітер - і ліс радісно загомонів

За допомогою яких виражається як власне єднальні відношення, єднально-перелічувальні, єднально-поширювальні, єднально-наслідкові.

У складносурядних реченнях з єднальними сполучниками може виражатися:

- одночасність дій, подій, явищ, станів (І ми співали, і вони з нами також);

- послідовність дій, подій, явищ, станів (Хтось відчинив двері, і ми зайшли у кінату); -єднальні відношення

- причинно- наслідкова залежність між діями, подіями, явищами, станами (Дощ пройшов- і Київ зазеленів);

2. Складносурядні речення з з протиставно та зіставними сполучниками а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак протиставний Надворі дощ, а тут сухо і тепло

, та градаційними не тільки.. а й, не лише… а й, не лише..а лей.

У складносурядних реченнях з протиставними сполучниками може виражатися:

зіставлення дій, подій, явищ, станів (На клумбах горіли маки, а левкої ще тільки розпускалися);

протиставлення дій, подій, явищ, станів (Чорні хмари стояли над містом, але дощу ще не було).

3. Складносурядне речення з розділовими сполучниками: одиничними або, чи, хоч, повторюваними аби…аби, чи…чи, хоч…хоч, то…то, не то…не то; Або я піду звідси, або вона стане іншою

У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками може виражатися:

взаємовиключення дій, подій, явищ, станів (Чи ви мене не чуєте, чи, може, ще не прокинулися?).;

чергування дій, подій, явищ, станів (Мене то кидало в жар, то проймало холодом).

4. Складносурядні речення с приєднувальними сполучниками та й, ще й, також, причому, при цьому. Предикативні частини складносурядних речень с приєднувальними відношеннями нерівноправні. Друга, приєднувальна частина речення являє собою додаткове повідомлення, доповнює ту думку, яка висловлена в першому простому реченні. Оті малюнки малярі лиш того тижня скінчили малювати, ще й фарба добре не висохла.

Інтонація в цих реченнях складається із мелодики звучання, інтенсивності, темпу мовлення, пауз. Вона може бути перелічувальною, протиставно-зиставною, градаційною, розділовою.

Між частинами складносурядного речення може ставитися кома, крапка з комою і тире.

1. Перед усіма сполучниками сурядності – як одиничними, так і повторюваними.

Кома не ставиться: 1)Між двома предикативними частинами, з’єднаними єднальними чи розділовими сполучниками, якщо вони мають спільний другорядний член речення. За селом шелестіли хліба і пахло полином. 2) Якщо обидві частини складносурядного речення питальні, окличні або спонукальні. Як він вірив і як тяжко розчарувався.

Крапку з комою ставимо: між частинами складносурядного речення якщо вони далекі за змістом або ускладненні, тобто мають свої розділові знаки.

Тире ставимо між частинами склад. Суряд. Речення, якщо в другій частині виражається різке протиставлення або швидка зміна подій. Дощ пройшов – і київ зеленіє.

Складнопідрядне речення- це речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності або за допомогою сполучного слова.

Одна з частин складнопідрядного речення є головною, інша- залежною. Від головної частини до залежної можна поставити питання.

Напр.: Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину (І.Цюпа)- для чого посадив?Ти знаєш (що?), що ти людина?

Основними засобами зв’язку між предикативними частинами складнопідрядних речень, крім інтонацій є:

1) сполучники підрядності, які належать до складу підрядної частини і поєднують її з головною частиною в одне ціле;

2) сполучні слова: - відносні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки, та - прислівники: де, коли, куди, звідки, поки. Як та ін.. Займенники й прислівники є самостійними повнозначними словами, тому вони не лише з’єднують підрядне речення з головним, а й виступають членами підрядного речення.

3) Співвідносні або вказівні слова, в ролі яких виступають вказівні займенники або прислівники займенникового походження: той, такий, там. Туди. Тоді, так.

У побудові складнопідрядного речення важливу роль відіграє розміщення його частин. Підрядна частина може стояти перед головною. У її середені або після неї. У всіх випадках вона відділяється від головної комами.

1. Підрядне речення стоїть після головної (постпозиція) 2. Підрядне речення стоїть перед головної (препозиція) 3. Підрядне речення стоїть у середині головної ( інтерпозиція)