4. Чергування голосних приголосних.

Орфоепія (від лат. orthos- прямий, правильний, рівний і epos- слово, мова) - це сукупність правил літературної вимови звуків і словосполучень.

Чергування – це постійні закономірні зміни звуків в одній і тій самій частині слова.

Чергування бувають Історичні та позиційні ( це такі чергування, які належать від позиції звука(його місця у слові), найчастіше виявляються при вимові).

Чергування голосних у коренях дієслів:

Е-о: нести – носити, везти – возити, брести- бродити

Е – і: летіти – літати, пекти- випікати.

І –А: лізти – лазити, сісти – садити

І-И сідати – сидіти. Ліпити – липнути.

О – А: ломити – ламати, перемогти – перемагати.

О-, Е, 1. Здебільшого чергуються з нулем звука, якщо вони є останнім голосним в іменниках на приголосний: вогонь – вогню, садок – садка. – такі голосні називаються випадними. 2. зявляються в родовому відмінку множини іменників, які мають у називному відмінку однини перед закінченням сполучення двох приголосних: вікно – вікон, сукня – суконь.

О та Е з І – це чергування досить поширене в українській мові і є однією з найхарактерніших ознак, що відрізняє її від інших словянських мов. Воно належить до позиційних чергувань і залежить від типу складу. Пишемо О,Е – (у відкритому складі, закінч. На голосний – радість – радості, осень – осені). І – у закритому складі, закінчується на приголосний: школа – шкільний, село – сільський).

Не чергуються О, Е з І. Коли о, е випадні або вставні: день, дня;

У буквосполученні ор, ер, ов між приголосними: шовк, вовк, горб, торг. Шерсть;

У буквосполуч: оро, ере, еле зі сталим наголосом: берег. Очерет, мороз. Молот.

У словах іншомовного походження: атом, актор. Шофер. Бетон.

Чергування О з Е після шиплячих та Й

Після шиплячих ж ч ш щ й – можуть вживатися О, Е або ж чергуватися.

Пишемо Е:

Перед мякими приголосними: вечеря, ніженька. Боєць;

Перед складом з голосним И, що походить з давнього І: пшениця, шести, щетина;

Перед шиплячими: баєчка. Копієчка. Діжечка.

Пишемо О:

Перед твердим не шиплячим: шовк, щока. Жолудь, бджола;

Перед складом із голосним И: чотири , чорний, жовтий.

Голосні в українській мові у наголошеній позиції звучать чітко і виразно (голос, сила).

Чергування приголосних: У сучасній українській мові часто відбувається закономірні постійні зміни приголосних звуків при словозміні та словотворенні. Фонетичне явище чергування приголосних зумовлене особливостями історичного розвитку мови й полягає в заміні одних звуків іншими. Це істотно змінює фонетичну й морфемну структуру слова та викликає труднощі в правописі різних частин мови.

Найпоширеніші чергування приголосних

1. При словозміні та словотворенні:

Г-Ж-З: нога – ніженька – на нозі; друг – дружній – друзі.

К-Ч-Ц: рука – рученька – у руці, музика – музичній – музиці.

Х-Ш-С: Вухо – вушко – на вусі, муха – мушва – на вусі.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса –ськ- та іменників із суфіксом – ств-:

Г,ж,з+ськ, ств – сякий, зтво: Прага – празький, Волга – волзький, Запоріжжя – запорізький, Киргиз – киргизький.

К,Ч,Ц + ськ., ств – цькуй, цтво: Кременчук – кременчуцький, Вінниця – вінницький, козацький – козацтво.

Х,Ш,С, +ськ, ств – сякий, ство: птах – птаство, товариш – товариський. Товариство.

3. при творенні ім.. із суфіксом –ин- від прикметників з основою на ськ, цьк: Київський – Київщина, німецький – Німеччина.

4. При творенні вищого ступенів порівняння прикметників за допомогою суфіксв - ш-.

Г, Ж, З, С + Ш – жч(ий) е – щ(ий) е: дорогий – дорожчий – дорожче, дужий – дужчий – дужче.

5. Чергування приголосних у коренні дієслів при відмінюванні:

Д – Дж: ходити – ходжу, ходиш

ЗД – ЖДЖ: їздити – їжджу, їздиш

З – Ж – в'язати – в’яжу. В’яжеш

С – Ш: писати – пишу, пишеш

К – Ч: плакати – плачу,плачеш.

СТ – ШЧ(Щ) – простити – прощу, простиш

6. У дієслівних формах губні приголосні чергуються з буквосполученням «губний+л»: любити – люблю, купити – куплю, ловити – ловлю, ломити - ломлю.

Найуважнішим засобом досягненя милозвучності мови є позиційні чергування У – В, І – Й. – читав у книзі, рука в руку, сніг узимку. Фрукти й овочі, овочі і фрукти.

Пишемо У: між двома приголосними, перед наступним в.ф, на початку речення перед наступним приголосним, після паузи (на письмі розділового знака)

Пишемо В: Між голосними, на початку речення перед голосним, якщо попереднє слово закінчується на В, то перед наступним голосним вживаємо прийменник В, а не У, після голосного перед наступним приголосним.