13. Магічний квадрат

По лекціїї=

1. Е-не зростання  2. Макроек. рівновага 3. Зайнятість 4. Зовнек. рівновага вот это "магический" квадрат 1 - в Украине есть кое-какое возрастание (+) 2 - нету равновесия в экономике на макроуровне (-) 3 - безработица 8-12 % - довольно высокая (-) 4 - внешнее равновесие - с 2005 года торговый баланс меньше ноля - тоже плохо (-)

З інтернету = "магический квадрат" называют еще "золотым четырехугольником"  Выделяются четыре главные цели госрегулирования, объединенные понятием «магический квадрат», за реализацию которых государство несет ответственность. Это следующие целевые установки развития страны: 1) полная занятость; 2) стабильный уровень цен; 3) устойчивый экономический рост; 4) сбалансированный платежный баланс. Совокупность целей, представленная в графическом виде, образует так называемый «золотой четырехугольник» или «магический квадрат» Представление о результативности экономической политики дает сравнение конфигурации четырехугольников, построенных на основе плановых и фактических показателей. О «магическом четырехугольнике» говорится в том смысле, что одни его цели противоречат другим. Так, стимулирование занятости населения посредством дополнительных государственных расходов подстегивает рост бюджетного дефицита, а в конечном счете и инфляции. «Магия» как раз и состоит в том, чтобы двигаться во всех четырех направлениях более или менее равномерно.

14. Охарактеризуйте поширені теоретичні підходи до типологізації еконо­мічних систем, обгрунтуйте найбільш прийнятний з вашої точки зору.

Аналіз економічних систем здійснюється за підходами:

Формаційний підхід. Доволі поширений, розвивається в руслі марксистської традиції ще із середини XIX ст. Він ґрунтується на теорії переходів від однієї суспільно-економічної формації, що має у своїй основі певний спосіб виробництва, до іншої. Економічна система вважається фундаментальною складовою певної суспільно-економічної формації й ототожнюється зі способом виробництва, який визначається рівнем розвитку продуктивних сил і характером виробничих відносин, а вони співвідносяться між собою як зміст і форма. Основою розвитку суспільно-економічних формацій є конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами, передусім відносинами власності, які у різні часи можуть сприяти або стримувати цей розвиток. Виокремлюють п’ять формацій з відповідними їм способами виробництва: первісно-община, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична. Недолік: у межах формаційного підходу важко пояснити тривале співіснування різних економічних і суспільних систем, які можуть навіть належати до різних цивілізацій.

Пофазний підхід. Обґрунтовуючи положення, що всі аспекти життя суспільства обумовлюються його економічною системою і способом виробництва, пофазний підхід виходить з того, що економічна система значною мірою є наслідком загального характеру суспільства. Наприклад, релігія, філософія, природні й національні особливості, ментальність впливають на спосіб організації господарського життя суспільства. Політична система суспільства може висувати і залишати при владі консерваторів, які намагаються зберегти все як було, внаслідок чого економічні зміни відбуватимуться значно повільніше. А культурна спадщина нації може включати запас нагромаджених технологічних знань, і тоді її економічна система істотно відрізнятиметься від економічної системи нації, де такі знання незначні. Відчутно впливати на ґенезу економічних систем можуть природно-кліматичні умови країни.

Інституціональний підхід. Його обґрунтував шведський економіст Гуннар-Карл Мюрдаль (1898—1987). Будучи за деякими ознаками близькою до структури суспільно-економічної формації, інституціональна інтерпретація суспільства відрізняється від неї тим, що економічна система, її складові разом з іншими важливими інституціями утворюють інституціональну основу суспільства. А отже, економічна система є породженням і відтворенням субординованої взаємодії багатьох суспільних інституцій. При цьому виникає нова методологічна проблема, яка полягає у самоідентифікації, виокремленні фундаментальних ознак певного типу економічної системи, інституції якої розчиняються в інших елементах інституціональної основи суспільства, навіть зникають серед них.

Загально-цивілізаційний підхід. Найпоширеніший у сучасних умовах. Відповідно до нього еволюція економічних і суспільних систем розглядається у значно ширших межах — від цивілізації до цивілізації, наприклад, за схемою: доіндустріальне — індустріальне — постіндустріальне суспільство. В основу цього підходу покладено ідею існування загальних закономірностей діяльності і розвитку людини як індивіда і члена суспільства. Вихідними для дослідження цивілізації є обумовлені людським життям потреби, діяльність людей і створені ними цінності. Цей підхід звертає увагу на накопичення матеріального і духовного багатства людства, неперервність історичного процесу, його взаємозв’язки, спадкоємність, що особливо співзвучно сучасному світу. Головним критерієм виокремлення типів економічних систем є їх домінуюча роль у конкретній господарській цивілізації, а також відповідність загальному вектору її розвитку.

Отже, всі підходи типологізують економічні системи відповідно до їх взаємозв’язків із оточуючим середовищем, місця і ролі у масштабніших соціально-культурних утвореннях (формація, суспільство, цивілізація). Однак усі вони недооцінюють внутрішню логіку функціонування і самоустрою економічних систем. Найбільш ефективним з них є загально-цивілізаційний підхід, який поєднує у собі переваги формаційного та інституціонального підходів до типологізації економічних систем, не виключаючи тривалого співіснування в одній цивілізації різних типів організації господарського життя суспільства та їх повторюваність у різних цивілізаціях.

Натомість концепція ідеальних типів господарства, яка спирається на установлені елементи економічних систем, а саме: форми (права) власності й координуючий механізм. Згідно з цією концепцією всі існуючі економічні системи тяжіють до кількох ідеальних типів, основою яких с різний ступінь централізації або децентралізації прийняття господарських рішень, співвідношення форм приватної та державної власності: традиційний, ринковий, змішаний адміністративно-командний, перехідний.