9. Проаналізуйте зміни кривої виробничих можливостей, коли зростає кількість ресурсів у розпорядженні суспільства, з’ясуйте можливості при цьому прориву у розвитку технології.

Ресурси, якими володіє суспільство, завжди обмежені. Якщо вони застосовуються в одному місці, то не можуть бути використані одночасно в інших місцях. Це означає, що одночасне і повне задоволення всіх потреб неможливо. Звідси випливає, що обмеженість ресурсів веде до прагнення їх найбільш оптимального використання.

Вибір найбільш ефективного варіанту розподілу факторів виробництва для вирішення проблеми обмеженості можливостей, яка обумовлена ​​безмежними потребами суспільства та обмеженістю ресурсів є основним завданням економіки.

Таким чином, головними економічними питаннями, які стоять перед суспільством, є визначення оптимального набору виробництва благ в умовах обмеженості ресурсів і необмеженість потреб.

Наприклад, розвинені країни докладають чимало зусиль для поліпшення виробництва обмеженого кола товарів для досягнення певного успіху в конкурентній боротьбі з іншими країнами.

Економічний аспект проблеми вибору полягає у виборі варіанту використання обмежених ресурсів, який з них забезпечить максимальну прибутковість. В економіці розроблено модель, що представляє вибір як економічну проблему.

Рис. 1. Крива виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей відображає в кожній своїй точці максимальний обсяг виробництва двох продуктів при різних їх поєднаннях, які дозволяють повністю використовувати ресурси. Пересуваючись від однієї альтернативи до іншої, економіка перемикає свої ресурси з одного товару на інший.

Точка F всередині кривої виробничих можливостей означає неповне використання ресурсів. Точка M поза кривої недосяжна при даній кількості ресурсів і наявної технології. Будь-яка економіка знаходиться в точці F, тобто завжди існує резерв ресурсів. При русі до кривої можливий тільки один, кращий варіант руху, який дає максимальний результат при мінімальних витратах. Крива виробничих можливостей показує сукупність всіх точок чи рішень, в межах яких слід вибирати оптимальний варіант. Всі інші точки являють собою упущені можливості або альтернативні витрати.

Як можна перемістити криву виробничих можливостей вправо, тобто збільшити обсяг національної продукції?

Для цього є також два шляхи: 1) збільшення кількості ресурсів і 2) науково-технічний прогрес.

Таким чином, наприклад, відкриття великих родовищ нафти й газу змістить криву праворуч, виснаження їх -- ліворуч (за інших рівних умов). Однак при незмінному обсязі природних ресурсів і навіть їхньому зменшенні крива може переміститися вправо, якщо ефективність використання ресурсів буде значно зростати. А це залежить від рівня техніко-технологічного розвитку країни. При тому ж і навіть меншому обсязі ресурсів передові країни мають економічний потенціал, який значно перевершує досягнутий у слаборозвинених країнах.

10. Проаналізуйте можливості ефективного функціонування економіки при неповній зайнятості ресурсів.

Виділяють повну і неповну зайнятість ресурсів. В економічній теорії ресурси прийнято ділити на чотири групи: природні, матеріальні(створені людиною), трудові, фінансові.

Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного обороту всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи такий ресурс як робоча сила. При повній зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим. Тому він називається потенційним і вимірюється за допомогою потенційного валового продукту (ВВПп). В умовах неповної зайнятості фактичний обсяг виробництва менший від потенційного, тобто ВВПф < ВВПп. За цих умов певна частка працездатного населення змушена не працювати, тому що виникає вимушене безробіття.

Макроекономічна модель Кейнса. Трактування Кейнсом причин порушення рівноваги капіталістичної економіки.

Основною причиною порушення економічної стабільності Кейнс вважав неповну зайнятість трудових ресурсів (безробіття), тому й поставив за мету створення моделі повної зайнятості. А досягти цього можна лише через регулювання всього відтворення як єдиного цілого. Тим самим Кейнс поклав початок дослідженню макроекономіки – сфери економічних відносин на рівні всього суспільства. Принцип ефективного попиту полягає в тім, що реальний національний доход визначається ефективним попитом, і при цьому останній може бути менше, ніж необхідно для забезпечення повної зайнятості.

Отже, ресурси суспільства можуть використовуватися не цілком. Таким чином, викладаючи принцип ефективного попиту, Дж. М. Кейнс сформулював основну задачу свого економічного аналізу: визначення факторів, що впливають на обсяг використання, тобто зайнятості, ресурсів, що маються в економіці. «Класики» цікавилися лише проблемами розміщення ресурсів в умовах повної зайнятості. На думку Дж. М. Кейнс ці проблеми не настільки важливі, коли ресурси використовуються не цілком.

Звідси випливає, що для визначення причин неповної зайнятості (змушеного безробіття) необхідно детально досліджувати фактори, що впливають на компоненти сукупного попиту. У ринковій економіці без державного макроекономічного втручання і зовнішньої торгівлі сукупний попит складається зі споживання й інвестицій. Отже, потрібно було проаналізувати фактори, від яких вони залежать.

Теорія споживання запропонована Дж.Кейнсом, в основі якої лежить так називаний “основний психологічний закон”, відповідно до якого “... люди, як правило, схильні збільшувати своє споживання з ростом доходу, але не тією ж мірою, у якій росте доход”. Була розроблена Кейнсом концепція мультиплікатора інвестицій на основі вчень Кана і стала одним із способів пояснення нестабільності ринкової економіки. Наприклад, невелике скорочення обсягу інвестицій здатно викликати глибокий спад виробництва і масове безробіття. При цьому в теорії Дж. М. Кейнса, саме інвестиції визначають заощадження, а не навпаки і що ставка відсотка встановлює нижню межу необхідної прибутковості інвестицій. Дж. М. Кейнс дає тлумачення відсотка, яке фундаментально ріницься від неокласичного. При зміні грошової маси в умовах неповної зайнятості в основному змінюється реальний національний доход, а не рівень цін. Рівень зайнятості визначається не автономним функціонуванням ринку праці, а обсягом ефективного попиту.

Отже, необхідне проведення продуманої макроекономічної політики уряду.