7. Розкрийте структуру виробничих відносин та їх роль...

Сукупність економічних виробничих відносин у широкому розумінні представлена соціально-економічними, техніко-економічними та організаційно-економічними відносинами.

Соціально-економічні відносини це відносини з приводу різних форм власності, розподілу доходів і багатства в цілому, відтворення суспільного виробництва. Вони зумовлюють систему зв'язків "людина - людина" в процесі суспільного відтворення. Соціально-економічні відносини вказують на те, хто реально володіє засобами виробництва та фінансами, привласнює їх, тобто в чиїх інтересах відбувається розподіл вироблених продуктів та послуг, і, нарешті, як і скільки трудівник працює на себе та на інших членів суспільства.

Техніко-економічні відносини - це відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, рівня концентрації його та інших предметів і явищ, зумовлених розподілом праці.

Техніко-економічні відносини включають також відносини обміну результатами діяльності між людьми.

Конкретні організаційно-економічні відносини відображені в господарських системах окремих галузей суспільного виробництва - економіка промисловості, сільського господарства, торгівлі, охорони здоров'я тощо. Їхню специфіку вивчають конкретні економічні науки. До загальних організаційно-економічних відносин належать форми і методи господарювання, характерні для всіх галузей економіки. Серед останніх сьогодні виділяють, по-перше, ринкову систему, у центрі якої - товарно-грошові відносини; по-друге, підприємництво, засноване на ефективному веденні господарства. Це і відносини в сфері грошового обігу, ціноутворення, фінансів, кредиту, маркетингу, менеджменту, біржової справи тощо.

Економічні (виробничі) відносини відповідають певній формі власності на засоби виробництва, що склалася історично, та діалектично взаємодіють з продуктивними силами як факторами виробництва, його ресурсами.

В теоретичній економіці виділяють виробничі та економічні відносини. Під економічними розуміють більш широке поняття, пов'язане із відносинами не лише в процесі виробництва, а й в розподілі, обміні та споживанні. На перший план в характеристиці економічних відносин ставлять відносини в процесі обміну. Тому такі відносини описуються категоріями товар, гроші, ціна, вартість, фінанси, бюджет тощо. Під власне виробничими відносинами розглядаються відносини в сфері виробництва, тобто ті, що описуються такими категоріями, як розподіл праці, спеціалізація, кооперування, оплата праці, продуктивність праці тощо.

Однак, слід зауважити: переважаючою є думка про тотожність виробничих та економічних відносин.

Існують різні погляди щодо співвідношення виробничих (економічних) відносин та відносин власності. Згідно однієї думки - економічні відносини зводяться до відносин власності, згідно іншої - відносини власності є основною, системозв'язуючою ланкою економічних відносин. Тобто виробничі (економічні) відносини більш широке поняття, ніж відносини власності.

8. Обгрунтуйте визначальну роль відносин власності і механізмів координації господарських процесів у розситку ек сис-м

Категорія "В" є складною і багатоплановою соціологічною категорією, в якій виділяють ек, соц, правовий, політ аспекти. Двома аспектами категорії "В" є ек і юрид. Ек В можна визначити через виробн відносини і форми ек закону. У першому випадку вона означає виробн відносини між людьми у процесі вир-ва та привласнення різноманітних об'єктів (засобів вир-ва, роб сили, предметів спожив, цінних паперів) в усіх сферах сус-го відтворення.У другому випадку В, яка розглядається з політико-ек точки зору, є системою внутрішньо необх, стійких і визначальних соц-ек зв'язків і відносин між людьми з приводу привласнення засобів вир-ва, роб сили, предметів споживання, інтелектуальної власності,послуг у всіх сферах сус-го відтворення. Як ек категорія В характеризується єдністю двох аспектів: кількісного та якісного. Кількісний аспект - об'єкти: заводи, засоби праці, земля, гроші, цінні папери, патенти, ліцензії. Найважливішим об'єктом В серед матеріально-речових факторів є засоби вир-ва. Залежно від того, в чиїх руках вони зосереджені (рабовласника, феодала чи капіталіста), формується відповідний сус-й спосіб вир-ва. Якісний аспект В - відносини між людьми, під-ми, державою, між державами та ін суб'єктами з приводу привласнення засобів вир-ва, створеного продукту, цінних паперів тощо в усіх сферах сус-го відтворення, тобто у безпосередньому вир-ві, обміні, розподілі та споживанні. Якщо брати до уваги відмінність між політекономією та економікс (перша розглядає ек відносини між людьми, в тому числі діял-ть людей; друга - діял-ть людей), слід зазначити, що в політекономії (як складовій частині ЕТ) третім об'єктом кожного ек відношення (перше - відносини між людьми; друге - сама людина з її потребами та інтересами в процесі такої діяльності) є об'єкти В.

Визначальними з-поміж них є відносини між людьми з приводу привласнення засобів вир-ва, або відносини власності на засоби вир-ва. Вони становлять основу виробн відносин, формують їхній тип. Відносини між людьми з приводу привласнення засобів вир-ва - важлива підсис-ма виробн відносин, що розкривається та функціонує у сфері безпосереднього вир-ва і в розподілі, обміні та споживанні. Як головне виробниче відношення слід виділити відносини В на засоби вир-ва у сфері безпосереднього процесу вир-ва. Власне вони створюють соц-ек форму поєднання особистих і матеріальних факторів вир-ва.

Висновок: В як ек категорія розкриває ха-р нідносин, в які вступають люди у процесі вир-ва, обміну, розподілу і споживання. Йдеть­ся про наявність експлуатації однієї людини (або соц групи) іншою,шляхи привласнення результатів праці; від типу ек В (на засоби вир-ва і результати праці, в тому числі й управління В) залежать соц-ек прогрес у сус-ві, розвиток продук-х сил; всебічний розвиток людини означає прогрес не лише людини-працівника,а й людини-власника, прогрес соц сутності людини.

Важлива роль у функціонуванні і розвитку будь-якої ек належить госп-му механізму. Він є не що інше як управляюча або регулююча підсис-ма ек. системи вцілому. Підсис-ми (продуктивні сили, техніко-ек, організаційно-ек відносини та відносини ек власності) повинні перебувати у пев­ній відповідності між собою, їх розвиток необхідно узгод­жувати. Оптимальне співвідношення цих підсис-м залежить від госп-го механізму.Госп-кий механізм – сук-сть організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління та правових форм, за допомогою яких сус-во додержується об’єктивних вимог ек законів з урахуванням конкретних ситуацій в народному господарстві. Господарський механізм включає і сукупність організаційно-ек відносин і організаційно-управлінських аспектів продуктивних сил. Організаційно-ек відносини виступають головною конституюючою ознакою господарського механізму, а господарський механізм є найвагоміший елемент ек системи. Двома елементами госп-го механіз­му є ринкові та держ методи управління економікою. У розвинутих країнах світу вони раціонально поєднують­ся. На цій основі західні вчені виділяють такий тип ек сис-ми, як змішана економіка. При створенні ек союзів (наприклад, ЄС) виникає третій елемент господарського механізму — наддержавне управління ек.Способи координації господарської діяльності: Для того, щоб здійснювати свій вибір за обмежених ресурсів, господ суб’єкти повинні володіти необхідною інформацією про те, що як і для кого виробляти. ЕТ розрізняє два основні способи координації госп діял-ті: 1)спонтанний (стихійний); 2)ієрархічний. У сучасному житті спостерігається співіснування стихійних порядків та ієрархій.При розгляді госп-го механізму слід зазначити, що процес вздії всіх елементів ек сис-ми в XVIII-XX ст. здійснювався через ринок, через механізм попиту і пропозиції, періодичні ек кризи, конкурентну боротьбу.Такий ринк механізм був ядром госп-го механізму того часу: зв'язку між сотнями тисяч дрібних капіталістичних і дрібнотоварних підп-в здійснювалися переважно за допомогою ринку і виявлялися як відношення конкуренції. Так регулювалися обсяги вир-ва, ціни, пропорції між галузями і т.д. Протилежне цьому механізму, свідоме, планомірне регулювання, відношення організованості існували лише в межах окремих під-в.За минулі сторіччя в результаті значного прогресу продук-х сил, поглиблення сус-го поділу праці, еволюції відношень власності від індивід-ної до переважно колективних форм, посилення ролі держави в ек і дії інших чинників замість ринку ядром госп-го механізму, основу якого складають закони планомірного і пропорційного розвитку ек, стає її державне рег-ня. Вперше воно чітко проявилося в США, під час кризи 1929-1933 Саме рішучі дії уряду, очолюваного президентом Рузвельтом, вивели країну з ек кризи. З цього часу почалося втручання держави в ек, а держава з так називаного «нічного сторожа», захисника приватної власності, верховного арбітра, що стежив за дотриманням правил вільної конкуренції, перетворилося в значного підприємця, фінансиста, споживача, інвестора, роботодавця і, головне, - у регулювальника макроек процесів. Теоретично ці процеси вперше обгрунтував Дж. Кейнс. Він вважав закони вільної конкуренції, вільного ціноутворення й інші закони ринку атрибутами економіки XIX ст., а розширення функцій уряду називав єдино можливим засобом запобігання повної руйнації існуючих ек форм і умовою успішного функціонування особистої ініціативи. Методами і важелями держ регулювання є податкове, бюджетне, фіно-кредитні, грошове й інші види регул-ня, проведення активного амортизаційної політики. Основні форми, у яких реалізуються закони планомірного і пропорційного розвитку, - це держ регулювання, планування, прогнозування і програмування ек.