3. На прикладі виробничої функції

Виробнича функція — це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально мож­ливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:

Q = f (L, K, M), де Q — обсяг вир-ва; L — затрати праці; К — затрати капіталу; М — матеріали.

Або: y = (F₁, F₂…F_n ), де F – фактори вир-ва.

Виробнича ф-ція Кобба-Дугласа була побудована у 1928 році та мала вигляд:

Y = A*K^α*L^β , де Y – національний продукт, K – обсяг застосованого в ек-ці капіталу, L – застосований обсяг праці, A – так званий коеф масштабності, що показує вплив інших чинників зростання (ек фактор зростання), α – коеф еластичності капіталу, β – коеф еластичності праці. Виробнича ф-ція К-Д показує постійну віддачу від масштабу (пропорційне кількісне зрост факторів і продукту), яка існує за умови, що α+β=1 (еластичність цієї ф-ції постійна). Це означає, що вона відображає екстенсивне ек зростання, обто не враховує дії інтенсивних (якісних) чинників зростання.

Вплив інтенсивних чинників показує інша виробнича ф-ція – модифікована ф-ція Кобба-Дугласа, яка була вдосконалена Яном Тінбергеном (першим економістом-лауреатом Нобел премії з економіки). Виробнича ф-ція Кобба-Дугласа_Тінбергена має такий вигляд:

Y = A*K^α*L^β*r, при α+β>1, де r – комплексний коеф багатофакторної сукупної ефективності (показує зростання якості капіталу і праці під впливом НТП, тобто підвищення ефективності їх використання).

Початково виробнича ф-ція була розроблена в мікроекономіці для певного підп-ва, а потім лягла в основу макроекон аналізу неокласиків. У подальшому розвитку велике значення приділялося впливу НТП як самост. чинника. Так, за рахунок суто кількісного збільшення факторі забезпечується 48% зростання Нац доходу США, а за рахунок НТП – 52% (23% - за рахунок відкриттів і знань).

У відповідності до зміни стадії розвитку суп-ва, змінювались і пріоритетні фактори вир-ва.

Суспільство: доіндустр-> індустр-> постіндустр

Визнач сфера ек-ки: сільське госп-> промисловість->послуги

Осн лімітуючий фактор: земля -> капітал -> інф., наука

Пануюча соц група: землевласники -> капіталісти -> власники інф.

4. Визначте, обмеженысть яких ресурсів стримує ек розвиток України....

На даному етапі розвитку Україні не вистачає інвестиційних ресурсів,кваліфікованих трудових ресурсів,що стримує її економічний розвиток. Проблему аллокації ресурсів можна розвязати за допомогою нового механізму.

Суть нового механізму аллокації ресурсів зводиться до того, що окремі інститути економічної системи, використовуючи визначені переваги свого положення (високий рівень концентрації виробництва і (або ) капіталу, корпоративна влада і так далі), одержують можливість свідомо (хоча й у локальних, обмежених масштабах) впливати на параметри виробництва постачальників і споживачів, ринку, соціального життя і так далі. Прояву цього механізму в перехідній економіці добре відомі. Панування псевдо-суспільних і псевдо-приватних корпорацій приводить до наростання, диспропорцій, у першу чергу, у господарській структурі, динаміку цін, фінансах і так далі.

У результаті національна економіка перетворюється в поле неекономічного суперництва корпоративно-бюрократичних структур, у сферу зіткнення їх владних і регулюючих впливів.

Серед найбільш серйозних наслідків функціонування корпоративних механізмів аллокации ресурсів можна відзначити дивергенцію, що відбулася за останні роки, країни на сильно і слабко корпоратизовані "сектори". У першому з них сконцентровані: підприємства, що є монополістами в технологічному , ринковому й інституціональному відношеннях; володіють вирішальними масами ліквідних ресурсів; корпоративно-бюрократична влада.

До цього сектора відносять ПЕК, фінансово-торговельний комплекс і частина промисловості (головним чином, орієнтованої на експорт).

Другий (немонополізований ) "сектор", навпроти відчуває дефіцит ресурсів, керування , технологій. До нього відносять сферу відтворення робочої сили, виробництва споживчих товарів, велика частина сільського господарства. На практиці спостерігається стійкий перекіс у цінах, фінансуванні , кредитуванні тощо на користь першого "сектора", причому причиною такого перекосу є не тільки монополізм, що забезпечує першому секторові значні переваги на ринку, але і дисбаланс у розподілі корпоративної і державної влади, що створює інституціональне "перевагу першого "сектора" над другим".

Саме "різниця потенціалів", що утворилися в результаті дивергенції економіка двох "секторів", стає в нинішніх умовах основним джерелом, що живить тіньові структури і відносини.