2. З‘ясуйте, як співвідносяться виробничі ресурси, фактори і продуктивні сили, суспільства і дайте порівняльну оцінку кожного з факторів виробництва, зокрема інформації.

Сучасна економічна наука виділяє чотири групи виробничих ресурсів: - капітал у виробничій формі (засоби праці); - праця (робоча сила); - земля, або природні ресурси (власне земля, предмети праці і деякі засоби праці –зокрема, паливо і енергія); - підприємницькі здібності (здібності до особливого виду праці – по управлінню виробництвом та його організації). Як правило, чинники виробництва групують у два фактора виробництва – матеріально-речовий і особистий. Матеріально-речовий фактор – це засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), а особистий фактор – робоча сила (праця)людини та її підприємницькі здібності..

В резуль­таті їх взаємодії створюється продукт праці, що призначений задовольняти ті чи інші потреби людей.

Робоча сила - це здатність людини до праці. Вона виступає в якості особистого фактора виробниц­тва. Це головна творча продуктивна сила суспільства.

Товаром робоча сила стає лише за певних суспільних умов. Щоб продати свою здатність до праці, людина повинна мати можливість вільно розпоряджатися собою. Але цього недостат­ньо. Робітник не буде пропонувати свою робочу силу іншим, якщо в нього є власне господарство, яке забезпечує засоби існування йому і його сім'ї. Тільки той, хто позбавлений будь-яких засобів виробниц­тва й засобів до життя, змушений продавати свою робочу силу власнику засобів виробництва й тим самим перетворитися в найма­ного працівника.

Важко переоцінити роль особистого фактора у виробництві. По-перше, людина з її здатністю до праці, як уже відомо, є вирішальною рушійною силою виробництва, яка оживляє у його процесі мертві засоби виробництва (засоби і предмети праці). По-друге, усі засоби виробництва є результатом розуму і творчої праці людини. По-третє, від кваліфікації, вміння, творчості працівників залежить ефективність використання матеріально-речового фактора, а відтак – і результати виробництва

Не слід плутати робочу силу з працею. Робоча сила - це сукуп­ність фізичних і духовних властивостей людини, які вона викорис­товує в процесі виробництва необхідних засобів існування. А праця - це процес використання робочої сили. Тому в процесі найму робітник продає не працю, бо процес не може бути проданим, а лише свою робочу силу.

Сама по собі праця, в результаті створення корисних матеріальних благ, виступає як продуктивна сила.

Кількісне відношення обсягу виробленого продукту до затрат праці, затраченої на їх виготовлення, характеризує продуктивність праці.

Предмет праці -те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага.

Предмети праці в сукупності з засобами праці склада­ють засоби виробництва.

Засоби праці - це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці, виробляючи з нього необхідні засоби існування. Вони складають речовий фактор виробництва.

Але для того, щоб почався процес виробництва, їх необхідно поєднати з робочою силою. Лише вона спроможна на перетворення їх в діючі засоби виробництва. А це означає, що вирішальним елементом будь-якого виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навич­ками до праці. Отже, особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії факто­рів виробництва виникає нова категорія - продуктивні сили. Вони представляють собою сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку, і є показником рівня розвитку продуктивних сил, що виступає як найважливіший критерій і найбільш змістовний показник суспільного прогресу. Отже з кожним етапом розвитку суспільства відбувається розвиток і знищення наявних продуктивних сил, щоб усе починати заново.

Основні фактори виробництва: речові (предмети й засоби праці) й особисті (робоча сила). Вартість речових факторів виробництва (сировина, допоміжні матеріали, інструмент, обладнання і т.д.) задана заздалегідь (оплачена в акті Г -Т) і самозростати в процесі їх викорис­тання не може. Ця вартість без кількісних змін переноситься конкре­тною працею робітників у вартість готової продукції. Отже, і тут джерела додаткової вартості ми не знайдемо.

Таємниця утворення додаткової вартості розкривається лише в тому випадку, коли ми візьмемо до уваги, що в акті Г - Т власник грошей купує не лише речові фактори виробництва, які є звичай­ним товаром, а й особистий фактор - робочу силу, яка є товаром специфічним.

Ще одним фактором найбільш важливим на сьогоднішній день, і без якого не

представляється можливим процес виробництва, є інформація. Вона

виступає посередником і сполучною ланкою між усіма факторами

виробництва. Інформація сьогодні являє собою відокремлений вид товару,

на який завжди є і можливо буде попит. Так без наявності інформації про

цінові сигнали на ринку, про суспільно-політичний стан тієї чи іншої

країни, а також без інформації про платоспроможність того чи іншого

клієнта нинішній процес виробництва представляється дуже скрутним, якщо

не неможливим. І однією з численних особливостей цього фактора

виробництва, що визначає його вартість, є форма і швидкість її подачі.

Інформація як швидкопсувний продукт, який потрібно подавати свіжим і

гарячим. Наприклад, інформаційні агентства, в яких основним товаром

збуту, є саме інформація. Джерела цього фактора можуть бути різними, від

каналів інтернет, де інформація йде гігантськими і практично

нерегульованими і неконтрольованими потоками до великих засобів

мас-медіа, де в основному вся інформація ретельно перевіряється і лише

потім йде в «продаж».

Найважливішою особливістю виробничих ресурсів є їх обмеженість. Вона визначається такими причинами – природними, економічними і соціальними. Природні причини полягають в обмеженості нашої планети в цілому, її грунтів, надр, вод, атмосфери, населення.

Економічні причини визначаються тим, що безмежний розвиток виробництва вимагає безмежного зростання кількості ресурсів.

Соціальні причини зумовлюються умовами і темпами зростання населення, народжуваності і смертності людей, тривалості життя, набуття відповідних фаху і кваліфікації. Водночас, рідкісність (обмеженість) ресурсів потрібно розуміти не у фізичному плані (хоча й він має значення), а як неможливість одночасного задоволення постійно зростаючих людських потреб. Неспівпадання потреб і можливостей їх втамування внаслідок обмеженості виробничих ресурсів змушує як окремих людей чи їх групи, так і суспільство в цілому вирішувати, які потреби задовольнити негайно, а втамування яких відкласти на той чи інший час.