16. Визначення ,структура та функції методу навчання. Класифікація методів навчання біології. Поняття про методичні прийоми та їх класифікація.

Функції методів навчання біології та їх класифікація

У педагогіці й методиці проблема методів на­вчання є найбільш дискусійною: дидакти, методисти, вчителі ще не дійшли єдиної думки щодо їхньої сутності та класифікації.

У найзагальнішому розумінні метод — це спосіб або шлях досяг­нення певної мети. Якщо враховувати дві сторони навчальної діяльнос­ті, то метод навчання визначається як спосіб передавання знань учите­лем і водночас спосіб засвоєння їх учнями.

Отже, методи навчання — це способи й прийоми спільної впоряд­кованої, взаємопов 'язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на оволодіння учнями системою знань, набуття ними вмінь і навичок, на їх виховання й різнобічний розвиток. У вузькому розумінні метод навчання є способом керування пізнавальною діяльністю учнів для до­сягнення певної освітньої мети (рис. 8.1).

Різноманітність методів за умови раціонального їх застосування сприяє здійсненню ефективного процесу навчання, виховання та роз­витку школярів. Усі методи навчання біології виконують навчальну, виховну, розвивальну, спонукальну й контрольну функції.

• Навчальна функція є головною, оскільки призначення кожного ме­  тоду навчання біології полягає саме в забезпеченні вивчення живо­  го об'єкта або біологічного явища.

• Розвивальна функція реалізується, якщо вчитель, застосовуючи  будь-який метод, використовує логічні прийоми, що сприяють роз­  виткові учнів, виробленню вмінь порівнювати, аналізувати, систе­  матизувати й узагальнювати навчальний матеріал.

• Виховна функція реалізується через опрацювання певного змісту  навчального матеріалу; провідними методами при цьому є форму­  вання культури розумової праці, вміння користуватися підручни­  ком, приладами, правильно оформляти записи спостережень у зо­  шиті, раціонально виконувати завдання.

• Спонукальна функція пов'язана з тим, що вчитель у процесі реаліза­  ції методів спонукає учнів до активних дій із засвоєння змісту на­  вчального матеріалу.

• Контрольна функція полягає в регулюванні взаємодії вчителя з уч­  нями, керуванні ходом навчального процесу та в контролі за реа­  лізацією методу.

Характер взаємодії вчителя й учнів залежить від іще одного важли­вого компонента навчального процесу — джерела знань, яке визнача­ється змістом навчального матеріалу, що є провідним на даному етапі навчання й реалізує конкретні цілі навчання.

Вплив джерела знань на методи навчання виражається в зовнішніх проявах, пов'язаних зі словом, наочністю й дією. Логіка розумової ді­яльності, характер активності учнів у процесі пізнання є внутрішніми проявами методів. Це зумовлює велику різноманітність методів нав­чання та складність їх класифікації.

Методи навчання за широтою застосування поділяються на загальні (можуть використовуватися в процесі навчання будь-яким предметам) і спеціальні (застосовуються для викладання певних пред­метів). Спеціальні методи навчання біології є моделлю наукових мето­дів пізнання живої природи (спостереження, лабораторний експери­мент, мікроскопування, препарування, визначення тощо).

За ступенем пізнавальної активності учнів методи по­діляються на: методи готових знань (учні пасивно сприймають подану вчителем інформацію, запам'ятовують її, а в разі необхідності — від­творюють) та дослідницькі (передбачають активну самостійну роботу учнів із засвоєння знань — аналіз явищ, формулювання проблеми, ви­сунення й перевірка гіпотез, формулювання висновків).

Залежно від мети навчання виокремлюють такі методи: здо­буття нових знань; формування вмінь і навичок; застосування знань на практиці; творчої діяльності; закріплення знань, умінь і навичок; перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок.

Для методики викладання біології важливою є класифікація методів навчання за джерелом знань, оскільки визначає доцільність застосу­вання різноманітних засобів навчання, особливо натуральної та обра­зотворчої наочності. В шкільній практиці й методичній літературі з біології методи навчання за джерелом знань традиційно поділя­ються на три групи: словесні (розповідь, лекція, бесіда, пояснення, ін­структаж, робота з підручником), наочні (ілюстрування, демонстру­вання наочних посібників або дослідів, спостереження), практичні (вправи, лабораторні й практичні самостійні роботи). Кожен із них мо­же бути більш або менш активним.

Усі методи навчання із зазначених груп мають певні можливості щодо активізації навчання учнів, реалізація яких залежить від творчих здібностей учителя, наприклад від його вміння створювати на занятті проблемну ситуацію. Також слід ураховувати, що різні методи навчан­ня мають різні можливості щодо досягнення поставленої мети учнями. З огляду на необхідність стимулювання активної пізнавальної діяль­ності учнів доречно розрізняти методи за різними ознаками.

Досить важливою є класифікація методів навчання за харак­тером навчально-пізнавальної діяльності учнів із за­своєння змісту освіти:

•   пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний (учи­тель організовує сприймання та усвідомлення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення й запам'я­товування її в готовому вигляді);

• репродуктивний (учитель дає завдання, в процесі виконання якого  учні відтворюють матеріал або способи діяльності й здобувають  уміння застосовувати знання за зразком);

• проблемного викладу (вчитель формулює проблему й розв'язує її, а  учні стежать за ходом творчого пошуку, тобто учням надається  своєрідний еталон творчого мислення);

• частково пошуковий, або евристичний (учитель формулює проблему,  поетапне розв'язання якої здійснюють учні під його керівництвом; при  цьому поєднуються репродуктивний і творчий способи діяльності учнів);

• дослідницький (учитель ставить перед учнями проблему, а вони роз­  в'язують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, добираючи  для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощо).

За бінарною класифікацією виокремлюють дев'ять груп ме­тодів, у яких одні й ті самі методи можуть виступати менш або більш активними:

• словесно-ілюстративні, словесно-пошукові, словесно-дослідницькі;

• наочно-ілюстративні, наочно-пошукові, наочно-дослідницькі;

• практично-репродуктивні,   практично-пошукові,   практично-дос­  лідницькі.

Саме пошукові й дослідницькі види словесних, наочних і практич­них методів і слід вважати активними методами навчання (рис. 8.2).

За логікою побудови навчального матеріалу розрізня­ють індуктивні, дедуктивні й традуктивні методи; за логікою викладання —аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичні, аналітико-індуктивні, синтетично-дедуктивні; за характером пізнавальної діяльності — ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні (запитальні); за ступенем самостій­ності учнів у процесі навчання —подавальні методи (діяль­ність учнів зводиться в основному до сприймання словесної або наоч­ної інформації), методи взаємодії вчителя та учнів (бесіда, дискусія тощо), методи самостійної роботи учнів; за способом роз­в'язання пізнавального завдання —емпіричні (ґрунтуються на практичному досвіді, експерименті) й теоретичні (основані на ло­гічному аналізі); за типом навчання — методи проблемного й про­грамованого навчання.

Системний підхід до класифікації методів навчання, що враховує водночас усі компоненти навчальної діяльності вчителя й пізнавальної діяльності учнів, передбачає виокремлення трьох великих груп методів:

• організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

• стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

• контролю й самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної  діяльності.

Така різноманітність класифікацій цілком закономірна. Проте слід зазначити, що відсутність єдиної загальновизнаної системи методів на­вчання перешкоджає обміну досвідом і його поширенню, зумовлює не­визначеність місця конкретного методу в різних класифікаціях, що ускладнює вибір оптимальних методів та використання їх на практиці.