8. Метод ланцюгових підстановок

Послідовність розрахунку:

1. Визначається розмір результуючого показника факторів, які впливають на його зміну і будується математична модель залежності між результуючим показником і частковими факторами.

2. Виконується базовий розрахунок впливу часткових факторів на результуючий показник.

3. Обчислюється розмір впливу кожного із часткових факторів на зміну результуючого показника шляхом послідовної заміни базового значення часткового фактора на його звітне значення.

4. Обчислюється проміжне значення результуючого показника викликане зміною впливу певного часткового фактора.

5. Розраховується абсолютна різниця між проміжними значеннями результуючого фактору.

6. Виконується перевірка правильності розрахунків. В розрахунках будемо використовувати спрощений варіант методу ланцюгових підстановок – табличний.

Сфера застосування методу ланцюгових підстановок мультикативні, кратні і змішані моделі факторних систем.

9. Види інформаці, що викор. В еа

До основної інформації, яку використовують у галузі господарської діяльності об’єднань (підприємств), належать такі її види: нормативна, планова, облікова і необлікова.

В Україні затверджена єдина система науково обґрунтованих техніко-економічних норм і нормативів для планування економічного та соціального розвитку. Єдина система норм і нормативів передбачає їх склад, порядок та методи формування, оновлення і використання при розробці перспективних та поточних планів. Мета створення системи норм і нормативів – досягнення наукової обґрунтованості, пропорційності і збалансованості планів, повніше виявлення і використання резервів виробництва, подальше підвищення його ефективності.

До системи норм і нормативів входять такі їх групи:

– нормативи ефективності загального виробництва;

– норми і нормативи затрат праці та зарплати;

– норми і нормативи затрат та запасу сировини, матеріалів, палива й енергії;

– норми і нормативи використання виробничих потужностей та норми продовження освоєння проектних потужностей;

– нормативи капіталовкладень і капітального будівництва;

– норми і нормативи необхідності та запасів обладнання;

– фінансові норми і нормативи;

– норми грошових (комплексних) затрат на виробництво (обслуговування, відрахування на цільові підприємства і т. д.);

– соціально-економічні норми і нормативи;

– норми і нормативи охорони навколишнього середовища.

Важливе місце в нормативному господарстві об’єднання (підприємства) займають норми використання виробничих резервів, які класифікують залежно від таких ознак:

– за масштабом використання – цехові, заводські, підгалузеві, галузеві, міжгалузеві;

– за періодом дії – часові; змінні (поточні); перспективні; довготермінові;

– за ступенем узагальнення – індивідуальні та групові;

– за виробництвом – на основному виробництві та на додаткові потреби;

10. Традиційні та нетрадиційні методи, що використав в еа

Традиційні методи Метод порівняння

Метод порівняння є найбільш з поширених серед традиційних прийомів. Це один із способів за допомогою якого людина почала розпізнавати навколишнє середовище. Кожний показник, кожна цифра, що використовується для оцінки, контролю чи прогнозу має значення тільки у співставленні з іншими. Порівняння економічних показників можна здійснювати за різними напрямками. Типовими ситуаціями для порівняння є наступні:

• порівняння фактичних показників з плановими або прогнозними, що дає змогу визначити ступінь виконання плану, перевірити обґрунтованість планових показників, визначити резерви господарювання;

• порівняння фактичних звітних показників з аналогічними минулих років, оцінюючих результати в динаміці;

• порівняння показників господарюючого суб’єкта, що аналізується з показниками по галузі;

• порівняння фактичних показників з нормативними, з нормами, нормативами, нормами витрачань матеріалів, що дозволяє здійснювати контроль за використанням всіх видів ресурсів;

• порівняння результатів діяльності до та після впровадження заходів, що дає змогу визначити ефективність даного заходу.

Основною умовою ефективності використання прийому є досягнення зіставності показників. Наступним з традиційних прийомів і методів є використання прийомів використання абсолютних і відносних величин.

На відміну від статистики, де абсолютні величини є основним вимірником, в економічному аналізі вони служать для розрахунку відносних та середніх величин, а також є конкретними числовими виразами без використання яких аналіз був би неповноцінним.

Відносні величини – це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими. В залежності від бази порівняння розрізняють:

• коефіцієнти (1)

• відсотки (100 %)

• проміле (1000)

• продециміле (10000)

Саме тому відсотки використання при вивченні ступеня виконання планових завдань, структурних показників, рівня витрат та показників рентабельності.

Коефіцієнти розраховуються як відношення двох взаємопов’язаних показників, один з яких беремо за одиницю. Зокрема коефіцієнт змінності, коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт надходження основних фондів, фондовіддача.