- •Тема 1. Загальні засади педагогічної психології
- •Педагогічна психологія як галузь психологічної науки
- •2. Структура, функції і завдання педагогічної психології
- •3. Місце педагогічної психології у системі психологічних наук
- •4. Методологічні засади і методи педагогічної психології
- •1. Загальнофілософські принципи:
- •2. Методологічні принципи психології:
- •5. Виникнення і розвиток педагогічної психології
- •1. Зародження педагогічної психології у давньому світі
- •2. Ідеї педагогічної психології у Середньовіччі та епоху Відродження
- •3. Розвиток педагогічної психології в епоху Просвітництва
- •4. Становлення педагогічної психології у XIX — на початку XX ст.
- •5. Основні тенденції розвитку педагогічної психології на сучасному етапі
- •Тема 2. Теоретичні основи педагогічної психології
- •Основні концепції психічного і особистісного розвитку в освітньому процесі
- •Роль навчання і виховання у психічному і особистісному розвитку дитини.
- •Тема 3. Психологія виховання і самовиховання як цілеспрямованого процесу формування особистості
- •1. Виховання як цілеспрямований процес виховання особистості. Психологічні механізми формування властивостей особистості.
- •2. Мотиви поведінки школярів і формування адекватної спрямованності особистості
- •3. Вплив діяльності дітей на формування їх особистості. Роль праці в цьому процесі
- •4. Психологічне обгрунтування виховних впливів
- •5. Самовиховання як вища форма форма самоуправління у вихованні.
- •Тема 4. Психологія учіння як специфічна форма самостійної пізнавальної діяльності
- •1. Сутність процесу учіння та його структурні елементи.
- •2. Мотиви учіння
- •3. Психологічні фактори, що визначають успіхи або невдачі в учінні.
- •4. Розвиток самостійності особистості в учінні та роль педагога в цьому процесі
- •Тема 5. Психологія навчання і умови його оптимізації.
- •1. Сутність процесу навчання і його завдання.
- •Діалектика взаємозв'язку навчання і розвитку
- •3. Психологічні питання управління учінням школярів
- •4. Психологічна характеристика форм передачі знань
- •5. Структура процесу навчання.
- •6. Шляхи оптимізації процесу навчання
- •4. Формування пізнавального інтересу.
- •Тема 6. Психологічна сутність і структура педагогічної діяльності
- •1. Психологічна сутність і структура педагогічної діяльності
- •2. Сутність і структура педагогічних здібностей.
- •3. Педагогічні вміння та навички та умови їх формування
- •4.Характеристика стилів педагогічного керівництва
- •5.Психологічні основи педагогічного такту і педагогічної етики
2. Сутність і структура педагогічних здібностей.
Педагогічні здібності характеризують як розумову, так і емоційно-вольову сторону особистості. Всі ці якості тісно пов’язані між собою, впливають одна на одну та утворюють єдине ціле.
Дослідження Ф.Н. Гоноболіна, Н.В. Кузьміної, Н.Д. Левітові, І.В. Страхова дозволили представити структуру цього складного і багатогранного психологічного утворення. Використовуючи результати цих досліджень, можна виділити ряд компонентів, які займають суттєве місце в структурі педагогічних здібностей (за основу використана схема, запропонована Ф.Н. Гоноболіним):
Дидактичні здібності – здібності викладати учням навчальний матеріал, робити його доступним для дітей, викладати школярам матеріал ясно і зрозуміло, викликати інтерес до предмету, викликати в учнів активні самостійні думки. Дидактичні здібності – це здібності вчителя не лише доступно, популярно і зрозуміло викладати матеріал, але й здатність організовувати самостійну роботу учнів, розумно «диригувати» й управляти пізнавальною активністю учнів. В основі цих здібностей лежить постійна установка на врахування психології учня. Здібний педагог враховує рівень підготовки школярів, рівень їх розвитку, що вони знають і що ще не знають, що вже могли здобути.
Академічні здібності – здібності до відповідної галузі науки (до математики, фізики, біології, хімії тощо). Здібний вчитель знає предмет не лише в обсязі учбового курсу, а значно ширше і глибше, постійно слідкує за відкриттями у своїй науці, абсолютно вільно володіє матеріалом, проявляє до цього матеріалу значний інтерес, веде хоча б дуже маленьку, але дослідницьку роботу.
Перцептивні здібності - здібності розуміти внутрішній світ учня, психологічна спостережливість, пов'язана з тонким розумінням особистості учня та його тимчасових психічних станів.
Мовні здібності – здібності ясно і чітко висловлювати свої думки і почуття за допомогою мовлення, а також міміки і пантоміміки. Це одна з найважливіших здібностей у професії вчителя, оскільки передача інформації від вчителя до учнів носить в основному другосигнальний, словесний характер. Мовлення здібного вчителя образне, інтонаційно яскраве і виразне, емоційно забарвлене, з чіткою дикцією, у ній відсутні стилістичні, граматичні, фонетичні огріхи. Оптимальними повинні бути темп мовлення, гучність голосу вчителя, його жестикуляція.
Організаторські здібності – це, по-перше, здібності організовувати учнівський колектив, згуртовувати його, спонукати на розв'язання важливих завдань і, по-друге, здібності правильно організовувати свою власну роботу.
Авторитарні здібності – здібності безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів і вміння на цій основі завойовувати у них авторитет (хоча авторитет створюється не лише на цій основі , але й на основі прекрасного знання предмету, чуйності і такту вчителя). Авторитарні здібності залежать від цілого комплексу особистісних якостей вчителя, зокрема його вольових якостей (рішучості, витримки, наполегливості, вимогливості), а також від почуття відповідальності за навчання і виховання школярів, від переконаності вчителя у тому, що він має рацію, від вміння передати цю переконаність своїм вихованцям.
Комунікативні здібності – здібності до спілкування з дітьми, вміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ними доцільні, з педагогічного погляду, взаємини, наявність педагогічного такту (І.В. Страхов та Н.В. Кузьміна виділяють педагогічний такт як окрему педагогічну здібність вчителя).
Педагогічна уява – це спеціальні здібності, які виявляються у передбаченні (прогнозуванні) наслідків своїх дій, у виховному проектуванні особистості учнів, пов'язаному з уявленням про те, яким учень стане у майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих чи інших якостей вихованця. Ця здібність пов'язана з педагогічним оптимізмом, вірою у могутність виховання, вірою у людину.
Здібність до розподілу уваги одночасно між декількома ми видами діяльності має особливе значення до роботи вчителя. Здібний, досвідчений вчитель уважно слідкує за змістом і формою викладу матеріалу, за розгортанням своєї думки (чи думки учня), в той же час тримає в колі уваги всіх учнів, тонко реагує на ознаки втоми дітей, неуважність, помічає всі випадки порушення дисципліни і, нарешті, слідкує за своєю власною поведінкою (позою, мімікою і пантомімікою, ходою).